Blog

  • Овочеве рагу і запечене м’ясо (рецепт)

    Овочеве рагу і запечене м’ясо (рецепт)

    #img_left_nostream#Овочеве рагу надає величезні можливості для кулінарної творчості. Це знахідка для людей, які захоплюються пошуком «здорових» рецептів, оскільки не містить зайвих вуглеводів. Рагу також можна відмінно поєднувати з м’ясом.

    Для приготування овочевого рагу вам знадобиться:

    2 кореня селери,
    2 морквини, 2 цибулини,
    4 помідори, 1/2 кг картоплі,
    склянка бульйону (можна покласти на склянку окропу кубик грибного, курячого або яловичого бульйону),
    50 г олії,
    сіль, мелений перець, лавровий лист,
    3 ст. ложки білого вина,
    для прикрашання кілька листочків салату чи трохи цибулі-порею.

    Корені селери почистити і нарізати на кубики, моркву — великою соломкою, цибулю очистити і подрібнити.

    У сковорідці з нагрітою олією обсмажити цибулю, потім моркву, додати селеру, посолити, поперчити. З помідорів зняти шкірку (не обов’язково), розрізати на 4 частини і додати до обсмажених овочів.

    Картоплю очистити, нарізати шматочками і приєднати до решти овочів. Все залити бульйоном, покласти лавровий лист і тушкувати 40 хвилин. Коли овочеве рагу буде майже готове, додати білого вина і через кілька хвилин зняти з вогню.

    А чудовий шматочок запеченого м’яса можна приготувати за допомогою спеціальної плівки чи фольги. Для цього грудинку, окіст або карбонад (краще з жирком і з кісточкою) покласти всередину плівки, скористатися пакетиком універсального маринаду, наприклад «Санта Марія», куди вже входить весь набір спецій. Зав’язати пакет так, щоб не витекло і не випарувалося ні краплі вологи, покласти на решітку й запікати при температурі 200 градусів, якщо свинину — то близько години, якщо яловичину — то дві години.

    Можна приготувати маринад самому. Для цього достатньо вичавити сік одного невеликого лимона, розбавивши його водою 1:1, додати трохи меду, часнику, порошку коріандру та імбиру, кмину за бажанням, чорного перцю або чилі за смаком.

    До столу подати м’ясо на свіжому листі салату. Овочеве рагу прикрасити шматочками цибулі-порею.

    Смачного!

    Джерело: книга «Страви Латвії», Л. Шелвах.

  • Напала зимова туга? Заведіть кота!

    Напала зимова туга? Заведіть кота!

    #img_left_nostream#Що відбувається, коли дні коротшають і стають холоднішими, а літнє сонце зникає? У цей час на багатьох нападає зимова туга. А 11 мільйонів мешканців Північної Америки й зовсім впадають у важкий сезонний емоційно-депресивний стан. Тому, якщо Ви відчуваєте себе втомленими, не хочете вставати з ліжка або навіть бачити друзів, ось рецепт № 101, щоб струсити зимову тугу.

    Лікар Джун Ніколас, психолог з Haywards Heath в Англії, провела п’ятирічне дослідження, в якому регулярно протягом січня і лютого вивчала заспокійливу дію кішок на фізичне і розумове здоров’я.

    Лікар Ніколас повідомила, що любителі кішок з меншою вірогідністю зіткнуться з відчуттям емоційного спаду, нІж ті, на чиїх колінах не лежать ці пухнастики. Власники котів відчувають на 60% менше нападів головного болюі на 21% менш імовірно зможуть застудитися або підхопити грип, а також переживають менше безсонних ночей, хвилювань і напруженості.

    А хто отримав би найбільшу користь від присутності в будинку кота темними зимовими вечорами? Я тримаю парі на мій останній долар, що це була б самотня літня, сива леді, яка сидить у кріслі-гойдалці. Виявляється, я втратив би свої гроші. Оскільки насправді найбільшу користь отримають мужні чоловіки у віці до 40 років!
     
    Дон Хенсон, представник фонду кішок Feline Rescue Foundation в Альберті, може пояснити цю закономірність. Вона вважає: "Коти – це істоти тонкої комунікації і чоловіки, яким симпатизують ці істоти, зазвичай привносять шанобливу чутливість у їхні стосунки".
     
    Таким чином, якщо падає сніг, а небо темне і зловісне, і Ви страждаєте від нудьги або депресії, не кваптеся приймати «Прозак» (антидепресант) або звіробій. Спробуйте завести кота. Кіт зможе привнести трохи світла у ваше життя.

    Лікар  Майкл Теман, директор наукової програми зимової депресії в Нью-Йоркському Інституті Психіатрії медичного центру в Колумбії говорить, що людина, яка страждає від зимового депресивного стану, може зіткнутися з трудністю пробудження та вранішнього підйому з ліжка і навіть може запізнитися на роботу.

    Теман пояснює цю чутливість до браку сонячного світла наявністю коротших зимових днів, які збивають наш внутрішній біологічний годинник. Людський годинник орієнтується на сонячне світло, особливо на схід. Але в північних широтах, наприклад, у Канаді, існує затримка сходу сонця від 2 до 4 годин у середині зими в порівнянні з літом. Цього вистачає, щоб розсинхронізувати наш годинник, а також душу і тіло.

    Туга сприяє виробленню додаткової кількості мелатоніну в головному мозку. Мелатонін – гормон, що регулює фази нашого сну. І цей гормон  тісно пов’язаний з депресією.
     
    Але коли зовні замітає, отримати достатню кількість сонячного світла – легко сказати. Деніел Ф. Кріпке, професор психіатрії в Університеті Каліфорнії Сан-Дієго, вважає, що стояння біля вікна з сонячної сторони або постійне внутрішнє освітлення, незалежно від яскравості, ніяк не допоможуть.

    Кріпке стверджує, що Вам необхідні штучні лампи Sunbox із спеціальними флуоресцентними трубками, що імітують корисні сонячні промені. Він радить використовувати їх у перші ранішні 30 хвилин. Протягом одного тижня ліхтарі знімуть прояви зимового депресивного стану. Лампи Sunbox можна скласти в стіл, якщо Ви снідаєте або працюєте.

    Лікар Джеймс Гордон, автор книги "Ваш довідник для 7- етапного виходу з депресії" (Your Guide to the Seven-stage Journey Out of Depression), пропонує зменшити кількість цукру і додати більше клітковини в щоденний раціон. Я сумніваюся, що це допоможе при будь-якому емоційно-депресивному стані. І я повинен був би знаходитися в поганій фізичній формі перш, ніж приєднався б до клубу білого ведмедя і зміг би зануритися в крижану воду як рекомендує інший фахівець з депресії. Але якщо Ви зважитеся покинути диван з метою спілкування з друзями, то це, виявляється, може привести до позитивного психологічного ефекту.
     
    Припустимо, що всі перераховані способи не принесли бажаного результату. Тоді якщо Ви один із тих щасливчиків, які пережили важкі фінансові часи, то для Вас є ще один останній засіб, який допомагає приблизно в 100% випадків.
     
    Викиньте всі штучні лампи сонячного світла в сміттєпровід і вирушайте гуляти і баляндрасити куди-небудь на південь.
     
    Лише не беріть квиток на літак і не приєднуйтеся до загальної товкотні в аеропортах. Спокійно їдьте потягом. Я прийшов до висновку, що поїздка на поїзді протягом декількох днів разом з хорошими книгами допомагає вирішити безліч життєвих проблем. Але лише будьте впевнені, що не залишили депресії жодних шансів і дорогою назад додому все ж захопіть кота.

    Доктор Гіффорд-Джонс – медичний журналіст з приватною медичною практикою в Торонто. Його Вебсайт – Mydoctor.ca/gifford-jones

    Версія англійською

  • Вірус Ебола – помста Африки?

    Вірус Ебола – помста Африки?

    З африканських джунглів вийшов не лише вірус імунодефіциту (ВІЛ). Вірус Ебола, подібно до свого «колеги», також, ймовірно, виник не без допомоги наукових досліджень вчених у надрах африканського континенту. Вірус Ебола не поширився в інші куточки планети і є маловідомим, проте, це не робить його менш нешкідливим.

    Вірус Ебола є одним із найстрашніших субклітинних убивць, з летальністю, що досягає 90%. Існує версія про те, що вірус Ебола подібно до ВІЛ, так само пройшов стадію наукових досліджень, після чого й почався їх кривавий шлях. Так це чи ні сказати важко. Проте чому ж вірус Ебола не поширився по планеті, як ВІЛ? Лихоманка Ебола не охопила всю земну кулю подібно до СНІДу, бо в цього захворювання практично відсутній безсимптомний період носіння, коли хворий, не знаючи про власну хворобу, тихо поширює її.

    Людина, інфікована вірусом Ебола, незабаром дізнається про це і, якщо не відбувається щасливих випадковостей, дуже часто швидко гине. На відміну від ВІЛ, який для своєї життєдіяльності використовує ресурси живих клітин імунної системи, вірус Ебола менш вимогливий. Вірус відмінно себе почуває у мертвих тканинах, тому він не розтягує «задоволення» і не церемониться з жертвами.

    Згідно з даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) вірус Ебола належить до сімейства Filoviridae (філовірусів) і має п’ять різних видів: Заїр, Судан, Кот-Д’Івуар, Бундібуджіо і Рестон. Як правило, великі спалахи пов’язані з поширенням високопатогенних видів Заїр, Судан і Бундібуджіо. Останній вид відкритий зовсім недавно і саме з ним пов’язують епідемію, що виникла в 2007 році.

    Захворювання, викликане цим вірусом, належить до геморагічних лихоманок і проявляється у деяких випадках як внутрішніми, так і зовнішніми кровотечами. Згідно з інформацією ВООЗ для лихоманки Ебола характерні різка гіпертермія, сильна слабкість, м’язовий і головний біль. Частенько все це супроводжується блювотою, діареєю, висипом і порушенням функцій нирок та печінки. Летальність захворювання коливається від 53% до 90%, оскільки подібно до інфекцій, викликаним ВІЛ, ефективного лікування лихоманки Ебола поки не існує.

    Звідки чекати лиха

    Вважається, що природний резервуар вірусу Ебола знаходиться у вологих лісах африканського континенту і районах Західної частини Тихого океану. Проте що ж є корінним джерелом інфекції досі залишається загадкою. Вірус Ебола був виявлений в джунглях у трупах тварин: шимпанзе (у Кот-Д’Івуар і Республіці Конго), горил (у Габоні та Республіці Конго) і антилоп (у Республіці Конго). Проте тварини, у тому числі й примати, які можуть заразити людей, не вважаються резервуаром. Подібно до людини вони інфікуються безпосередньо з природного резервуару або є просто ланкою в ланцюзі передачі.

    Існують версії, згідно з якими, кажани можуть бути джерелом інфекції в тропічних лісах, оскільки заражені вірусом у лабораторних умовах, вони не гинули. Але поки це лише гіпотеза.

    Людина може заразитися хворобою під час прямого контакту своїх біологічних рідин з кров’ю, виділеннями, органами або іншими рідинами організму інфікованого об’єкту. Наприклад, учені вважають, що похоронні обряди, поширені серед корінного населення Африки можуть відігравати значну роль у передачі вірусу Ебола. Адже під час похоронів присутні люди мають прямий контакт з тілом померлого.

    Проте все ж найбільш поширений шлях передачі – харчовий (при споживанні продуктів з вірусом). Вірус Ебола є найбільш небезпечним, знаходячись у фекаліях, а не в крові. Звичайно, якщо чіпати кров руками з відкритим порізом можна заразитися, але це відбувається рідко.

    Основний вклад у виникнення епідемій внесла практика обробки сільськогосподарських угідь, прийнята в деяких Африканських країнах. Їжа в Африці в основному волокниста, і дефекація відбувається кілька разів протягом дня. У країнах Африки на більшій частині території відсутня централізована система очищення і каналізація. Стічні води не очищують, а частенько відстоюють, щоб після використовувати як добрива, або ж зливають в річки в надії, що вони попливуть подалі. Мабуть, гігієна в Африці хвилює мешканців менше всього. Там і без того дуже багато війн, голоду, бідності та інших напастей. Таким чином, екскременти хворих можуть безперешкодно поширюватися, дозволяючи вірусу Ебола збирати свою криваву дань.

    Рівняння з багатьма невідомими

    Незважаючи на те, що дослідженням захворювання постійно займаються різні групи вчених, в багатьох механізмах інфекції ще залишаються темні плями. Чому епідемії, викликані вірусом Ебола, виникли в останні декілька десятків років і саме в Африці поряд з багатьма іншими страшними захворюваннями? На ці питання вірусологи поки не можуть дати чітких відповідей. Проте вони вважають, що цей «новий» вірус, можливо, існує в природі вже дуже давно. Вірус Ебола був відомий генним інженерам минулого.

    Чому ж так раптово останнім часом почали виникати спалахи захворювань? Чи пов’язано це з тим, що колонізація африканської землі і розробка ресурсів континенту досягла піку. Мабуть це відповідь Африки тим, хто вважав цю землю такою принадною і бажаною, але хотів лише брати, а не віддавати. А можливо причина напастей зовсім у іншому…

  • Нове дослідження: здоров’я хворих залежить від душевного стану лікарів

    Нове дослідження: здоров’я хворих залежить від душевного стану лікарів

    Хворі, яким надає перевагу медичний персонал, отримують краще обслуговування незалежно від їх статі, віку або сімейного стану.

    #img_left#25 листопада в ізраїльській лікарні "Шива" відбулася конференція, присвячена темі ставлення медичного персоналу до хворих, де були представлені різні дослідження, пов’язані з цією темою. В результаті досліджень виявився наступний логічний ланцюжок: пацієнт, охарактеризований як невідповідний критеріям медперсоналу, отримує гірше обслуговування, в результаті система охорони здоров’я витрачає більше ресурсів на його лікування і внаслідок цього, звичайне цивільне населення платить більше, щоб субсидувати цю неефективну систему.

    У лекції лікаря Аміра Грінберга, який займається збором і обробкою інформації в лікарні «Шива», були наведені дані, що відображають несправедливість у системі охорони  здоров’я та оцінки, наданій хворому що впливає на якість обслуговування. Згідно з результатами обстеження, медичний персонал видає нам оцінку на підсвідомому рівні й розділяє нас на різні категорії: неприємні хворі, звичайні хворі й приємні. Це сортування безпосередньо впливає на якість медичного обслуговування, яке отримує хворий.

    У своєму дослідженні лікар Грінберг встановив, що "неприємні" хворі отримують гірше обслуговування, ніж інші. Це проявляється у великих ускладненнях під час операцій, ніж у інших груп хворих, інколи їм доводиться пройти повторні операції, що рідще відбувається в інших групах, під час операцій вони отримують більше донорської крові. Окрім цього, під час відновлення, після операції, у цих хворих відмічено більше випадків появи пролежнів, ніж у інших. Увага до них з боку медсестер, як під час вступу в лікарню, так і при виписці з лікарні, була на нижчому рівні.

    "Неприємні" хворі повинні були залишатися в лікарні на довший термін, ніж інша група хворих.

    Хто саме входить до групи "неприємних" хворих

    У дослідженні під "неприємним" хворим маються на увазі наступні особи: людина, яка хворіє на заразливе захворювання, або захворювання, що виявляється в зовнішньому вигляді в неприємній формі; хворий з неохайною зовнішністю; хворий, який був госпіталізований впродовж довгого часу; хворий з психіатричною проблемою; люди з нетрадиційною сексуальною орієнтацією; робітники – емігранти. А також хворі, поведінка яких є неадекватною, вони охарактеризовані як "агресивний хворий", "хворий, що заважає", людина, яка хворіє на захворювання, що лякає персонал, або хворий, що не контролює свої випорожнення.

    Наприклад, літня жінка з поганим станом здоров’я, яка прийшла на операцію, отримала гірший догляд, ніж молода людина, що прийшла на ту ж операцію. У багатьох випадках літня жінка пройде декілька повторних операцій, страждатиме від різних запальних процесів. І час її госпіталізації буде тривалішим, ніж у молодої людини. Смертність у таких літніх людей при госпіталізації набагато вища. Незважаючи на те, що логічніше було б надати більше уваги літній жінці, ніж молодій людині, схильність до ускладнень після операції якої значно менша, ніж у літньої жінки.

    «Хворий отримує оцінку ще в приймальній палаті», пояснює лікар Грінберг, «медперсонал не любить, коли йому говорять про прибуття у відділення молодої людини, а прибуває літня». Окрім цього, лікар Грінберг додає, що не завжди медична діагностика є параметром для прийняття хворого у відділення, «інколи хворого не приймуть у відділення доти, доки його не огляне завідувач відділення». Лікар Грінберг вважає, що «медичний персонал  часто має негативне ставлення до хворого ще до того, як він відкрив рота, і якщо до цього додати знаходження заклопотаних членів його родини, то про позитивне ставлення вже не може бути й мови, все це відбувається ще лише на стадії приймальної палати. Коли медсестри і лікар почнуть говорити між собою про пацієнта, вони відразу ж охарактеризують його як "проблематичного", ця характеристика перейде так само і до медперсоналу, який ще навіть не зустрів хворого. Ці бесіди відбуваються в неформальній обстановці за чашкою чаю в кімнаті медсестер.

    З дослідження видно, що існують гідні переваги хворі: хворі, що вміють спокійно переносити страждання; хворі, що є предметом медичного дослідження, про лікування яких можна видати статтю; хворі з гарним настроєм; хворі, які адекватно сприймають свій стан; хворі, які не морочать голову персоналу. Лікарі схильні до видачі оцінок більше, ніж медсестри, серед них чоловіки роблять це більше, ніж жінки. І чим більш освіченим буде лікар, тим більше він оцінює. 8.5 % хворих отримують таку оцінку і вона не пов’язана ні з віком хворого, ні з його освітою, ні з сімейним станом.

    Лікар Дані Сімон, завідувач травматологічним відділенням в медичному центрі Шива, висловив у своїй статті наступну думку: «17 % помилок під час діагностики, неправильних висновків, помилок при лікуванні походять від завчасних висновків. При первинному обстеженні інформація буде менш точною через вплив другорядних чинників, таких як запах тіла або запах алкоголю, що йде від пацієнта».

    Лікар Амірам Шраель, психіатр, відзначив наскільки є важливим те, що така лекція прозвучала на цій конференції. Він вважає, що слід сприяти дослідженням у цій сфері, і чим більше ця тема буде відкритою для медичного персоналу, тим легше буде зробити вибір у бік раціональної характеристики, ніж автоматичної емоційної реакції. Лікар Шраель пояснює, що не може бути й мови про цензуру відчуттів лікаря або пацієнта, мова про те, що існує вибір різних реакцій при виникненні емоцій, і що існує можливість контролювати їх на раціональному рівні. Також, він додає: "Я дуже радий, що такі дослідження почали виходити на світло, і це допоможе як пацієнтам, так і лікарям, а також процесу лікування, сприяти усвідомленню важливості взаємин, що існують між лікарем і пацієнтом".

    Негора Шомлі. Велика Епоха

  • Тепле ставлення до здоров’я

    Тепле ставлення до здоров’я

    #img_left_nostream#З давніх часів людина асоціювала тепло з життям. Тепло означає рух, ріст і розвиток. Тому люди спрадавна намагалися використовувати теплові процедури для лікування захворювань. Сьогодні наука зробила крок вперед, що дозволило пролити світло на деякі нові ефекти джерел теплової енергії. Проте не забуті й народні методи, які зараз переживають друге народження.

    Спрадавна люди звернули увагу на позитивний вплив тепла на здоров’я людини. У Стародавньому Римі патриції лікували захворювання опорно-рухового апарату в термах (лазнях). А в Індії і Китаї за допомогою високих температур виліковували навіть пухлинні захворювання. У сучасній медицині теплолікування (термотерапія) належить до сфери фізіотерапії. Лікування теплом у фізіотерапії полягає в сприятливій дії тепла від природних або штучних джерел на організм людини.

    Лікувальне тепло

    Як же тепло діє на організм? Комплексна дія тепла складається з місцевих і загальних ефектів. Локальні реакції виявляються безпосередньо в місці використання джерела тепла, і, як правило, полягають в поліпшенні мікроциркуляції. Артеріоли розширюються, а швидкість кровотоку в капілярах збільшується. Розширення просвіту судин супроводжується почервонінням і підвищенням температури шкірних покривів. А посилення процесів метаболізму та утворення біологічно активних речовин зрештою приводить до активізації регенераторних процесів у тканинах.

    Загальні ефекти характеризуються перерозподілом об’єму циркулюючої крові, уповільненням ритму сердечних скорочень, розширенням просвіту бронхів. Загальні реакції пов’язані з сприятливою дією на нервову, серцево-судинну, ендокринну та імунну системи.

    Останнім часом медицина почала частіше звертатися до таких простих і безпечних методів лікування як термотерапія. Незважаючи на те, що термотерапія має менш виражений ефект, вона одночасно має й менше побічних ефектів, але в умілих руках здатна надавати тривалішу дію. У медицині використовують як вологе тепло (ванни, душі, компреси) так і сухе (пісок, мінерали).

    #img_right#Наприклад, останнім часом знову знайшов популярність давній метод лікування за допомогою нагрітих каменів, який з успіхом застосовувався на Сході. Так звана, стоунтерапія заснована на тепловій дії на певні біологічно активні точки тіла. Тепло, що випромінюється розігрітим до 40 градусів камінням, проникає углиб тіла на декілька сантиметрів. Таке каміння може сприятливо впливати на організм, відновлюючи втрачений баланс енергій в системах органів.

    Завдяки відкриттям сучасної науки з’явилися деякі нові методи використання теплової енергії високих температур, які застосовуються в хірургічній практиці. Наприклад, квантова терапія і мікрохвильове електромагнітне випромінювання. Квантова терапія має на увазі використання лазера (енергії монохроматичного світла), а мікрохвильове електромагнітне випромінювання нагадує тепло мікрохвильової «печі».

    Останній метод широко використовується в лікуванні доброякісних пухлин передміхурової залози. Метод заснований на тому, що клітини пухлин чутливіші до мікрохвиль, оскільки містять більшу кількість води, ніж звичайні клітини. Використовуючи випромінювач мікрохвиль, що знаходиться в сечовипускальному каналі, передміхурову залозу нагрівають до 50° С, при цьому внутріклітинна вода пухлинних клітин нагрівається і розширюється, що приводить до їх руйнування.

    #img_left_nostream#36,6° С?

    Все вищеописане стосується місцевої дії тепла, а як використовується загальна гіпертермія? Усім відомо, що ми добре себе почуваємо, якщо температура нашого тіла близька до 36,6 °С. Навіть при незначній її зміні людину кидає то в жар, то в холод, що супроводиться різким погіршенням самопочуття. Постійність температури тіла є заставою успішного протікання безлічі хімічних і фізіологічних реакцій, і тому її зміни всього на декілька градусів деколи можуть привести до летального результату.

    Проте ні для кого не секрет, що інколи наш організм навмисно вдається до гіпертермії при інфекціях. Навіщо він так вчиняє? Першою людиною, яку зацікавив зв’язок температури тіла і перебіг інфекційного процесу став мікробіолог та імунолог Луї Пастер (1822–1895).

    Учений виявив, що кури, чия температура тіла вища на 6-7° С не здатні заразитись сибірською виразкою. Це спостереження спонукало Пастера провести дослід, у якому він охолодив температуру тіла курей до 38°С за допомогою холодної води. «Морожені» пернаті легко захворювали сибірською виразкою. Правда, коли Пастер швидко діставав курку з води, вона відразу видужувала, або переносила легку форму захворювання.

    Загальне підвищення температури тіла – наша захисна зброя. Багато бактерій і вірусів не здатні переносити температуру вище 38–39° С або вона для них не комфортна. Окрім цього активність імунних клітин також зростає з підвищенням температури тіла. Ось чому зараз в медицині існує принцип, при якому лікарі не рекомендують «збивати» температуру якщо вона нижча 38,5° С.

    Але все-таки при значному підвищенні температури тіла необхідно діяти вкрай обережно, наприклад, при вивченні ефектів високих температур на перебіг важких інфекційних захворювань і пухлинних процесів. Під час таких операцій тіло пацієнта, що знаходиться під загальним наркозом нагрівають до 43–44° С. Організм людини знаходиться в стані теплового шоку і пацієнт фактично балансує між життям і смертю. Як відомо, ракові клітини і мікроорганізми швидко гинуть при високих температурах. Тому такі методики розробляються з метою лікування серйозних захворювань, наприклад, ВІЛ-інфекції.

  • Український тиждень моди/Ukrainian Fashion Week: колекція Олени Даць. Фотоогляд

    Український тиждень моди/Ukrainian Fashion Week: колекція Олени Даць. Фотоогляд

    Показ колекції українського дизайнера Олени Даць осінь-зима 2010-2011 пройшов у рамках Українського тижня моди в Києві 12 березня 2010 року.

    #img_gallery#

  • Український тиждень моди/Ukrainian Fashion Week: показ колекції Aвтанділа Цквітінідзе. Фотоогляд

    Український тиждень моди/Ukrainian Fashion Week: показ колекції Aвтанділа Цквітінідзе. Фотоогляд

    Показ колекції Aвтанділа Цквітінідзе в рамках Українського тижня моди (UFW), який проходить в Києві 11-16 березня 2010 року.

    #img_gallery#

  • Сотий гол Шевченка приніс ‘Динамо’ перемогу

    Сотий гол Шевченка приніс ‘Динамо’ перемогу

    #img_left_nostream# Київське "Динамо" обіграло на своєму полі полтавську "Ворсклу". Перемогу киянам приніс точний удар Андрія Шевченка.

     У першому таймі звітної зустрічі нулі на табло в повній мірі відображали співвідношення сил на полі. А перерва пішла на користь динамівцям, які помітно додали в організації командних дій, підвищили швидкості, доводячи до ударів по воротах численні атаки.

    Однак на 53-й хвилині гості не використали прекрасний момент біля воріт Шовковського. Янузі з кількох метрів не влучив у ворота, відправивши м’яч в сантиметрах від поперечини.

    Не забиваєш ти, забивають тобі. І у наступній атаці кияни відкрили рахунок. Шевченко на вході в карний майданчик отримав м’яч від Маграо і вийшовши на ударну позицію провів, як виявилося, вирішальний м’яч у зустрічі. Цей гол став для Андрія сотим в кар’єрі, забитим за "Динамо".

    За дві хвилини до кінця гри Маграо повинен був подвоювати перевагу киян, однак бразилець, отримавши відмінну передачу від Нінковича, з забійної позиції влучив в ногу голкіпера.

    Зазначимо, що попередні матчі двох команд в нинішньому сезоні закінчувались внічию. Так було в Суперкубку України, де лише в серії післяматчевих пенальті динамівці стали володарями трофея, а також в матчі чемпіонату в Полтаві.

    ПРЕМ’ЄР-ЛІГА. 20-й тур

    "Динамо" – "Ворскла" – 1:0 (0:0)

    Динамо: 1.Шовковський, 2.Даніло Сілва, 5.Вукоєвич, 7.Шевченко, 9.Ярмоленко (30.Ель Каддурі, 38), 10.Мілевський – кап (17.Михалик, 83), 11.Єрьоменко ( 49.Зозуля, 90 +2), 21.Маграо, 34.Хачеріді, 36.Нінкович, 44.Алмейда

    Ворскла: 1.Долганський – кап, 2.Матвєєв, 4.Даллку, 7.Маркоскі, 8.Кулаков, 14.Оніка (18.Чічіков, 78), 20.Цуррі, 25.Медведєв, 27.Янузі, 48. Чеснаков, 70.Єсін (22.Тімченко, 85)

    1:0 Андрій Шевченко, 55

    Попереджені: Маграо, 90 +3 – Матвєєв, 61

    За матеріалами: tsn.ua

  • Добринська завоювала ‘срібло’ на ЧС з легкої атлетики

    Добринська завоювала ‘срібло’ на ЧС з легкої атлетики

    #img_left_nostream# У Катарі, де проходить чемпіонат світу з легкої атлетики в закритих приміщеннях, завершилися змагання в жіночому п’ятиборстві.

     
    Українка Наталя Добринська стала четвертою у забігу на 800 метрів, але це не завадило їй фінішувати на другому місці за результатами всіх п’яти видів програми та встановити національний рекорд.

    "Золото" дісталося британці Джесіці Енніс, яка лідирувала протягом усіх змагань. "Бронзу" виборола росіянка Тетяна Чернова, яка завдяки успіху в останньому виді змагань обігнала американку Хейліс Фаунтейн.

    Чемпіонат світу з легкої атлетики в закритих приміщеннях.

    Жінки.

    П’ятиборство

    1 Енніс Велика Британія 4937

    2 Добринська Україна 4851

    3 Чернова Росія 4762

    4 Фаунтейн США 4753

    За матеріалами: turnir

  • Кому дістанеться Арктика у ХХІ столітті?

    Кому дістанеться Арктика у ХХІ столітті?

    #img_left_nostream#Людям, які скептично дивляться на проблему глобального потепління, слід зрозуміти, що реальна, а не передбачувана зміна клімату вже перетворює Арктику на потенційну військову гарячу точку, пише Уолтер Роджерс у виданні The Christian Science Monitor.

    Скептицизм щодо зміни клімату стає розповсюдженим явищем, що є тривожним фактом. Третина американців — а це втричі більше, ніж три роки тому, — зараз вважають, що глобальне потепління не відбудеться. Однак подібне ігнорування наукових даних становить небезпеку не тільки для природи, а й відволікає нас від зростаючої загрози національної безпеки США, стверджує автор статті Уолтер Роджерс.

    Прогнозоване танення льодовиків у Північному Льодовитому океані значно розширить доступ до корисних копалин, запаси яких зменшуються з кожним днем. А це, зокрема, призведе до розбіжностей з приводу арктичних територій. Арктика в XXI столітті може перетворитися на те, чим був Близький Схід у другій половині XX століття. Оскільки Америка не поспішала визнати факт зміни клімату, вона почала відставати в питанні захисту своїх прав в Арктиці, вважає автор.

    «З 1995 року ми втратили 40% льодовикового покриву на Північному полюсі», — стверджує професор Роберт Хуберт з Університету Калгарі, радник уряду Канади. Хуберт поряд з іншими експертами нещодавно виступав у Центрі національної політики на конференції щодо ризиків безпеки, які тягне за собою глобальне потепління. «Слід говорити не "якщо", а "коли" розтане лід», — сказав він.

    На відміну від американських жителів, Москва це добре розуміє. Микола Патрушев, Секретар Ради безпеки РФ, в 2009 році заявив, що Арктика має стати основною стратегічною ресурсною базою Росії.