Нагально необхідними стають будинки, які економічно є більш вигідними та менш енергозатратними. До прикладу, в деяких країнах будівництво без використання сонячних панелей взагалі заборонене. Але чи буде вигідним використання сонячної енергії в українських реаліях? І що робить держава, щоб стимулювати українців облаштовувати свої будинки подібними технологіями?
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
Цікаво дізнатися про досвід людей, які пройшли свій шлях від придбання сонячних панелей до їх самостійного монтажу на своєму даху, і які вже точно знають — вигідно чи ні таке новаторство в Україні.
Одним з таких українців є Юрій Мельничук з Дніпра. За професією радіофізик і електронник, Юрій власноруч зібрав і встановив на даху свого будинку сонячні панелі. Головним завданням було в подальшому зробити продаж і монтаж панелей своїм бізнесом. Але тепер Юрій може точно сказати, що поки в Україні встановлювати сонячні панелі просто нерентабельно.
Як все починалося — збірка та встановлення панелей
«Я купив у Китаї полікристалічні кремнієві панелі 15×15 см потужністю 4,2 Вт кожна, тому що вони більше підходять для нашого регіону, де погода здебільшого малосонячна, а взимку надто похмура, — розповідає Юрій, згадуючи, як все починалося. — Ще існують монокристалічні панелі, які мають більший ККД за полікристалічні, але для них важливе пряме потрапляння сонячного світла, що в наших кліматичних умовах неможливо».
Найбільша складність у самостійній збірці панелей виявилася в тому, що пластини кремнію дуже тонкі (0,3 мм) і крихкі, і пошкоджуються від найменших необережних зусиль. А взагалі, стверджує Юрій, збирати їх не так складно — потрібно приблизно сім годин, щоб спаяти і гідроізолювати одну панель потужністю 60–70 Вт. Після того, як панелі будуть готові, потрібно заміряти тестером і визначити, який кут нахилу панелей буде оптимальним, щоб на панелях накопичувалося менше пилу і сміття. Юрій після ряду експериментів зрозумів, що для нього достатній нахил у 30 градусів.
Вважається, що в зимовий період ефективність панелей вища, якщо вони стоять майже вертикально (сонце на горизонті), а в літній — горизонтальніше, тому що сонце майже в зеніті. При таких нахилах досягається найбільший ККД. Тому в більшості випадків панелі використовуються із середнім показником нахилу — приблизно 45 градусів. Однак в подальшому при такому нахилі, зі слів Юрія, на панелі осідає більше пилу, що призводить до зменшення ККД панелей. Більш того, нахил менший за 45 градусів дасть велику ефективність взимку, що більш актуально.
За словами дніпрянина, краще сонячні панелі робити з двостороннім склом і не заповнювати їх спеціальним силіконом. Оскільки згодом ця заливка,що заповнює простір між склом, розтріскується через сонячну корозію і ультрафіолет. Також таке розтріскування може розривати самі фотоелементи, і при цьому, звісно, ККД зменшується. Однак на початковому етапі ця заливка дійсно дає максимальний ефект.
Для герметизації панелей Юрій вирішив використовувати звичайний силікон, але так, щоб всі панелі були їм зафіксовані, а сам силікон не потрапляв під вплив прямих сонячних променів завдяки пластиковому оздобленню — герметик завжди в тіні, без прямого потрапляння ультрафіолету.
Влітку Юрій вирішив підключати панелі до бойлера, а в зимовий час — до опалювального приладу. Після деяких експериментів він вирішив, що найбільш економним варіантом буде безпосередньо врізати додатковий тен, підключений до сонячних панелей, з відповідним навантаженням в бойлер і не використовувати інвертор напруги на існуючий тен бойлера 220 В. У даному випадку панелі видавали 50 В під навантаженням.
Підключена сонячна панель потужністю 300–400 Вт до бойлера 50–80 літрів вже дозволить майже кожен день приймати теплий або гарячий душ родині з двох чоловік. Якщо сонячні панелі потужністю близько 300–400 Вт видають близько 100 В, то навіть не потрібен додатковий тен в бойлері, а просто перемикати на існуючий 220-вольтний. Додатковий тен в бойлері забезпечить підігрів води від сонячних панелей, а основний тен в бойлері забезпечить нагрів води кожен день від електромережі.
«Використовуючи сонячні панелі у 100–500 Вт можна відмовитися від інверторів, акумуляторів, перетворювачів і стабілізаторів, тому що на них буде витрачатися досить багато енергії. Як варіант, безпосередньо від панелей живити те, що найбільше вживає електроенергії — бойлер влітку і обігрівач взимку», — каже радіофізик.
Як насправді мало бути
Взагалі сонячні панелі повинні бути підключені до лічильника з «зеленим» тарифом. Але монтаж цього лічильника на сьогодні коштує більше 10 тисяч гривень, а сам «зелений» тариф з кожним роком зменшується. Таким домовласникам як Юрій, у яких панелі в літній період видають до 400 Вт, встановлювати такі лічильники не вигідно. Адже відшкодувати витрати монтаж і витрати на самі панелі за низьким «зеленим» тарифом не вдасться.
«В Україні поки це зовсім не вигідно. Адже ціна самих панелей в Європі і в Україні однакова, а європейський „зелений“ тариф набагато вищий — близько двох євро. Тому термін відшкодування витрат на панелі у них становить рік-два, а у нас від п’яти до десяти років у залежності від кліматичної зони. Для бідної країни це дороге задоволення, якщо ще врахувати той факт, що з кожним роком „зелений“ тариф не підвищують, а чомусь зменшують», — каже Юрій.
За словами радіофізика, в зимовий період у наших кліматичних умовах сонячні панелі практично не працюють — день занадто короткий і сонця майже немає, небо хмарне. Ціна на електроенергію в Україні все ж досить низька в порівнянні, наприклад, з європейськими країнами, тому вигідніше просто встановити дво- або тризонний лічильник і за зниженими тарифами вночі користуватися енерговитратними приладами — бойлером, пральною машиною, обігрівачем тощо.
«Насправді в українських реаліях легше поставити двозонний електролічильник, який коштує близько 1200 гривень, і вночі цілий рік гріти бойлер за зниженими тарифами на електроенергію, ніж встановлювати сонячні панелі, які окупляться через десять років», — робить свій висновок Юрій.
У приватному секторі, де живе Юрій, він поки єдиний, хто наважився встановити на своєму даху сонячні панелі. Каже, що багато сусідів цікавляться, запитують, але перейти на сонячну енергію поки не наважуються.
Після всіх експериментів, вимірювань і витрат Юрій зробив висновок, що найбільш вигідним буде встановлювати сонячні панелі в дачних секторах, де напруга слабка, а тариф на електроенергію вищий, і через тен підключати панелі безпосередньо до найбільш витратних приладів в будинку — бойлеру або опалення.
Вигідно чи ні переходити на альтернативну енергетику — це може вирішити кожен самостійно. Існують спеціальні сервіси та онлайн-калькулятори, які підрахують окупність фотоелектричних панелей, врахувавши всі дані.
Але для тих українців, хто хоче жити в енергетично автономному будинку або не має можливості підключення до загальної мережі, сонячні електростанції — єдиний вихід. В такому енергонезалежному будинку, наприклад, живе Станіслав з Київської області. А Віталій з Києва заробляє на своїх двох сонячних електростанціях 60 тис. грн на рік.
