Наприкінці минулого місяця в одному з підвалів Києва було проведено зустріч, де сотні інженерів і новаторів обговорювали з високопоставленими військовими чиновниками способи нейтралізації дешевих російських безпілотників-смертників, Reuters.
Іранські безпілотники літають так низько, що можуть уникнути виявлення засобами ППО. Крім того, збивати зграї дронів, які коштують 50 000 доларів за штуку, ракетами вартістю 1 мільйон доларів — невигідно, кажуть чиновники. Винаходи, зокрема, допоможуть країні краще підготуватися до захисту від ударів, які наносила Росія того року, виводячи з ладу енергосистему.
Один з учасників зустрічі розповів, що його команда представила “квадрокоптер”, який, крім пропелера, має крила. За його словами, він може літати набагато швидше і довше, ніж інші безпілотники.
“Це дрон, який… злітатиме вертикально, щоб перехоплювати або наздоганяти безпілотники, збивати їх або глушити”, — сказав він.
Інший учасник, інженер і заступник керівника української компанії, повідомив, що його команда розробила проєкти нових систем радіоелектронної боротьби з безпілотниками, які будуть більш ефективні проти “Шахедів”.
Війна безпілотників
Дрони широко використовувалися у війнах у Ємені, Сирії та Нагірному Карабасі, але не настільки часто, як в Україні, кажуть офіційні особи.
“Це дійсно безпрецедентна війна безпілотників”, — сказав Михайло Федоров, міністр цифрової трансформації України.
Минулого року Україна запустила краудфандинговий проєкт, спрямований на створення “армії дронів”, який переріс у державну програму, що охоплює все — від виробництва безпілотних літальних апаратів до підготовки пілотів дронів.
“За кілька місяців після початку повномасштабного вторгнення всі зрозуміли, що найефективнішим способом ведення розвідки і ураження противника є безпілотні літальні апарати”, — сказав бригадний генерал Юрій Щиголь.
Щиголь, який керує закупівлями в рамках державної програми, повідомив, що на сьогоднішній день закуплено 15 000 безпілотників, ще більше надійшло через Міністерство оборони, а решту було поставлено коштом іноземної допомоги та добровольців.
Загальна кількість безпілотників, які використовує Україна на полі бою, невідома.
“Наша мета цього року — купити понад 200 000 ударних і великих розвідувальних безпілотників… Ми купимо стільки безпілотників, скільки буде доступно для придбання на ринку”, — сказав Щиголь.
Федоров заявив, що виробництво безпілотників зараз ведеться по всій Україні, незважаючи на загрозу російських авіаударів, додавши, що виробникам було сказано розподілити роботу на різних майданчиках і використовувати бомбосховища для частини виробничого процесу.
“Ми бачимо, що сьогодні цей підхід працює, всі виробники продовжують працювати, і ракети не потрапляють у виробництво. Вони (удари) трапляються, але не в таких масштабах”, — сказав він.
Понад 80% закуповуваних безпілотників — українського виробництва та зібрані в Україні, додав Федоров.
Анатолій Храпчинський, який працює у фірмі, що розробляє технології радіоелектронної боротьби, порівняв підхід України до технологічних інновацій з російським.
За його словами, тоді як у Росії присутній підхід “зверху вниз” і домінують державні організації, в Україні підхід базується на приватному секторі та включає в себе безліч невеликих компаній.
“Коли ми починали цей проект минулого року, було 7 компаній, які могли продавати безпілотники державі. Сьогодні їх уже 40, а до кінця року буде 50”, — сказав Федоров.
Він пояснив, що державний венчурний капітал допомагає розширювати вітчизняне виробництво, і що Україна має перевагу над Росією, бо може ділитися технологіями з іноземними партнерами і не турбуватися про санкції.
“Завдяки фондам компанії починають локалізовувати виробництво. Сьогодні ми дійсно купуємо деталі по всьому світу, зокрема в Китаї. Але локалізація поступово відбувається”, — додав Федоров.
