Про те, що частина українських політиків прагне зближення з Євросоюзом, а частина — з Митним союзом, а також про те, що можливий варіант, за якого Україна спочатку інтегрує до ЄС, а потім їй доведеться вирішувати питання політв’язнів, розказав Великій Епосі в телефонній розмові Віталій Бала, директор Агентства моделювання ситуацій.
#img_left#— Пане Віталію, українські політики кажуть, що будуть робити все можливе, щоб підписати Угоду про Асоціацію з ЄС цього року. Наскільки це реально для України?
В.Б.: Як на мене, головне в цій ситуації — не просто заяви, (хоча це, в свою чергу, вже добре, що є такі заяви), головне — конкретні дії. Конкретні дії передбачають певне рішення тих проблем, на які нам вказували ЄС, і, як мені видається, такі рішення все рівно треба буде робити. Питання в тому, наскільки успішно пройде 25 лютого саміт ЄС — Україна, і від цього ми вже будемо розуміти наскільки будуть реальні ті контури нашого руху до тих європейських цінностей.
По великому рахунку, коли чую, що нам потрібно рухатись у Європу, у мене це викликає посмішку: Україна перебуває в Європі. Нам потрібно рухатись до тих цінностей, стандартів, до тих правил, традицій, які там установлені.
І в цій ситуацій 25 лютого дасть нам зрозуміти, чи можемо ми розраховувати на ратифікацію в листопаді цього року Угоди про політичну Асоціацію з ЄС, поглибленої [угоди] про зони вільної торгівлі. В цьому випадку ці заяви набудуть конкретного змісту, а на сьогоднішній день, по великому рахунку, потрібно говорити про загальний контекст.
Як мені видається, все рівно ще є певна частина українського політикуму, достатньо впливових людей, які бачать майбутнє України в Митному союзі. І я думаю, що боротьба між цими політиками і тими, які налаштовані на європейський напрямок, вона не завершилась, вона продовжується, і говорити, хто візьме верх, ще зарано.
— А як на вашу думку, чи підуть українські політики на виконання умов ЄС, зокрема щодо політв’язнів Тимошенко та Луценко?
В.Б.: В цій ситуації є два підходи до питання України. Перший — це достатньо жорстке відношення. Такі країни говорили, що «немає про що говорити». Таке відношення було майже весь рік основним у спілкуванні ЄС з Україною.
Інша група, навпаки, каже, що треба якнайбільше інтегрувати Україну як державу в Європейські інституції. І тоді вже, коли в неї не буде можливості іти назад, інтегрувавши, почати впливати на те, щоб було прийнято рішення, зокрема і по політв’язнях Тимошенко і Луценко. Ми бачимо, що в кінці року другий підхід, тобто інтегрування України в Європу, став переважати, бо вже саміт, який призначений на 25 лютого, якраз і є свідченням того.
Я наприклад, вважаю, що другий підхід, тобто спочатку якомога більше втягнути Україну, щоб вона перейшла точку неповернення, неможливості йти в іншому напрямку, треба втілити, а потім, маючи інструментарії та можливості, вирішити проблемні питання, які необхідно вирішувати.
Читайте також: Цього року у Януковича буде шанс підписати Угоду про асоціацію — експерти.
