Високому партійному чиновнику, який намагався втекти за кордон на початку лютого, є що розповісти про свою участь у численних кривавих злочинах. І, можливо, він уже розповів про них американським дипломатам.
#img_left#Ван Ліцзюнь, колишній начальник міліції і віце-мер міста Чунціна провінції Сичуань побоювався, що глава компартії міста Бо Сілай хоче вбити його. Тому він 6 лютого приїхав в американське консульство міста Ченду, що в 4 годинах їзди від Чунціна.
Він пробув у консульстві близько доби, і, згідно з Французьким міжнародним радіо, передав американцям дані про злодіяння, які зробив він і його колишній соратник — Бо Сілай, глава відділення компартії Чунціна. Після цього Ван покинув Ченду під охороною силовиків із Пекіна.
Серед злочинів Вана найгучнішим виявилася його участь у примусовому вилучанні органів у в’язнів совісті — послідовників Фалуньгун (практика, яку правлячий режим репресує). Раніше Ван, виступаючи публічно, вже розповідав, як він керував вилучанням органів.
Нагорода Вана
У 2006 році, через три роки після того, як він став начальником міліції в місті Цзіньчжоу провінції Ляонін, Ван був нагороджений — проте не за боротьбу зі злочинністю. Ван вивчав кращі способи пересадки органів, вилучених у в’язнів (які, можливо, були ще живі під час операції). Він проводив свої дослідження на реальних операціях із пересадки.
Ван отримав нагороду у вересні 2006 року від фонду Guanhua — благодійної організації, яка, згідно зі статутом, популяризувала науково-технологічні досягнення серед молоді. Згідно з офіційним сайтом цієї організації, вона безпосередньо підпорядковується молодіжній лізі компартії.
У своїй промові Ван дякує персонал Guanhua за «постійні візити» в провінцію Ляонін, щоб оцінити його роботу.
Він зазначає, що одного разу представникам Guanghua навіть довелося терміново повернутися з-за кордону, щоб бути присутнім на його експерименті. «Вони хотіли спостерігати за пересадкою органів і зробили висновок: пересадка органів приносить користь суспільству і покращує роботу китайських правоохоронців гуманним і демократичним чином», — сказав Ван.
«Як всі ми знаємо, так зване „дослідження на місцях“ [яке я провів] є результатом кількох тисяч трудомістких операцій із пересадки органів», — додав він.
Ван отримав премію як керівник «Центру психологічних досліджень», який, згідно з даними на сайті міністерства комерції, належить до департаменту громадської безпеки міста Цзіньчжоу.
У короткому описі Центру вказується, що в організації налагоджені зв’язки та обмін досвідом з університетами більш ніж у 10 країнах. Між тим, як на листи електронною поштою, так і на дзвінки в цю дослідницьку організацію ніхто не відповів.
У своїй промові Ван сказав: «Як для міліціонера-ветерана, дуже цікаво спостерігати, як когось страчують, або чиїсь органи пересаджують у тіла інших людей. Це величезні зусилля, які включають старанну роботу багатьох людей. Президент організації Guanghua Цзіньян і його підлеглі були присутні прямо на операціях, вони отримали досвід разом із нами».
Виступаючи на церемонії вручення цієї премії, глава фонду Guanghua Жень Цзіньян пояснив, що Ван Ліцзюнь був нагороджений за «фундаментальні дослідження та експерименти», завдяки яким пацієнт зможе швидше адаптуватися до пересаджених органів.
«Вони створили абсолютно нову захисну рідину, — сказав Жень. — Після випробувань на тваринах і клінічних операцій вони зробили важливе відкриття — люди швидше уживаються з новою ниркою або печінкою, в які вводиться така рідина».
Однак дослідники, які вивчають практику пересадки органів у Китаї, здивувалися цим коментарям і тим, що під ними мається на увазі.
«Так зване „дослідження на місцях“, про яке говорить Ван, означає або пряме місце страти з присутністю машин швидкої допомоги, або, можливо, терапевтичне відділення, де органи вилучаються хірургічним шляхом», — сказав Етан Гутман, який раніше публікував докладні звіти про видаляння органів у китайських в’язнів совісті.
Він сказав, що ін’єкція, про яку вони кажуть, може бути «антикоагулянтом або експериментальними медикаментами». Ці препарати знижують шанси того, що імунна система відторгне чужі органи, оскільки орган пересаджують із одного живого тіла — в якому ще б’ється серце, але скоро зупиниться від шоку — в інше, розповів Гутман.
Він також додав, що це «нормальна медична практика» в Китаї, де лікарні, військові шпиталі і міліція працюють спільно.
«Немає гарантії, що згода була отримана, — говорить Гутман. — Було виявлено безліч доказів, що жертвами могли стати мусульманські уйгури, тибетські монахи, християни або велике число послідовників Фалуньгун. Іншими словами, Ван Ліцзюнь отримав нагороду в кращому випадку за варварство».
Немає можливості дізнатися, яку кількість жертв тих «тисяч» операцій становили кримінальники, і скільки серед них було політв’язнів або в’язнів совісті, таких як послідовники духовної практики Фалуньгун. До того ж, у Китаї існує ряд ненасильницьких правопорушень, за які можуть покарати смертною карою, однак компартія не публікує статистику, що уточнила б число страчених людей та їхні злодіяння.
Девід Мейтас, відомий канадський правозахисник, і Девід Кілгур, колишній держсекретар з азіатсько-тихоокеанського регіону, склали звіт про видаляння органів у послідовників Фалуньгун у Китаї. Вони встановили, що за 6 років з 2000 по 2005 роки в Китаї було проведено близько 60 тис. операцій із пересадки органів, і послідовники Фалуньгун, швидше за все, стали донорами органів для 41500 операцій.
Інакше кажучи, орієнтовно 2/3 усіх органів, пересаджених у цей період, який частково збігається з часом, коли Ван проводив своє «дослідження», належало в’язням совісті. І абсолютну більшість серед них могли становити послідовники Фалуньгун.
CQ Global Researcher, провідний журнал про міжнародні відносини, повідомляв, що Кілгур і Мейтас нарахували понад 62 тис. послідовників Фалуньгун, які були вбиті заради їхніх органів у період з 2000 по 2008 роки.
Вилучання органів
На думку експертів, залишається відкритим одне важливе питання, яке Ван замовчав, а саме: чи були мертві в’язні перед тим, як у них вилучили органи. Якщо врахувати механізм дії цієї захисної ін’єкції, досить імовірно, що серця жертв все ще билися, коли їхні органи вилучали, кажуть аналітики.
«Раніше китайська влада страчувала шляхом пострілу, потім вона перейшла на використання ін’єкцій, — каже Мейтас. — Насправді, вони не вбивають за допомогою ін’єкції, а витягують органи, в той час як тіло ще живе».
Коли орган витягують із живого тіла, він свіжий і рівень відторгнення його низький. «Вилучити орган відразу ж після того, як головний мозок жертви мертвий, — таке можливо, але набагато складніше, — каже Мейтас. — Орган помітно псується, як тільки вмирає головний мозок. Однак якщо підтримувати життєдіяльність тіла за допомогою ін’єкцій, тоді можна вилучати органи протягом більш тривалого часу».
Розмова Вана з американськими дипломатами в Ченду може пролити світло на інформацію про ін’єкцію, яку він використовував в операціях із пересадки органів у провінції Ляонін, а також підтвердити, чи досі існує практика примусового вилучання органів у Китаї.
