Любляча мама та кравчиня від кутюр допомогли втілити в життя доньки весільну сукню її мрії, і результатом стала класична сукня, не підвладна часу, яка вразила гостей і нареченого.
Мама двох дітей і кравчиня Луїза Вордлоу, 59 років, народилася в графстві Суррей, Англія, і переїхала до Каліфорнії у віці 30 років. Сьогодні вона живе в Нешвіллі, штат Теннессі. Її молодша дочка, 26-річна Арабелла Фумія, працює вчителем школи в Нешвіллі.
Пані Вордлоу завжди шила сукні для своїх доньок та їх друзів, поки вони дорослішали, тому, коли пані Фумія прийшов час планувати своє весілля, вибір пав звісно на маму-кравчиню.
«Це було дуже особливо».
«У дитинстві я вважала це одним із тих речей, які я сприймала як належне», — сказала пані Фумія The Epoch Times. «Мама шила наші випускні сукні, випускні сукні наших друзів, наші сукні для дебютанток, а пізніше в житті ми почали одружувати друзів, тож вона шила сукні для гостей».
Однак лише після того, як подорослішала я помітила і зрозуміла, наскільки унікальними були сукні зшиті моєю мамою.
«Коли прийшов час обирати весільну сукню, я сказала мамі: «Мамо, я хочу, щоб ти пошила мою сукню». …це було б так особливо», — розповіла нам пані Фумія.
Хоча пані Вордлоу була обмежена можливістю, тому що вони з дочкою працюють зовсім в різний час. Мама знала, що дочка перфекціоністка.
«Я художник, і працювати по-різному разом, було неймовірно», — сказала пані Вордлоу. «Головна проблема для мене полягала в тому, що донька не могла вирішити, чого саме хоче від сукні, а до весілля залишалось 8 тижнів».
Згодом все ж таки зупинилися на елегантному дизайні А-силуету з ніжною мереживною обробкою на ліфі. Пані Вордлоу придбала мереживо Шантійї з Лос-Анджелеса, яке, на щастя, сподобалося її дочці.
Окрім весільної сукні, пані Вордлоу також пошила сукню для репетиції, сукні для квіткарки, носія каблучки, себе та 10 подружок нареченої.
«Я хотіла, щоб усі стилі були дуже згуртованими», — сказала пані Фумія, яка сама займалася плануванням весілля. «Багато моїх подружок нареченої були дівчатами, для яких [моя мама] шила випускні сукні, з якими я виросла, які були з нами протягом мого життя».
Процес
Маючи перед собою величезне завдання, пані Вордло перетворила кімнату у своєму будинку в Нешвіллі на «Весільну майстерню». Проте без своєї команди швачок — раніше вона володіла й керувала швейною компанією Louise Tryphena в Каліфорнії — вона «зшила» всі сукні сама, шиючи по 6 годин на день.
«Мені дуже подобався процес, я сиділа в швейній кімнаті, слухала свої подкасти й просто працювала», — сказала вона. «Це був справді веселий процес, тому що я пішла на пенсію, і я не шила 50 весільних суконь на рік, як це було раніше».
На виготовлення кожної сукні подружки нареченої пішло близько 6 годин. Примірки були складними, оскільки подружки нареченої були розкидані між Каліфорнією, Нью-Йорком і Нашвіллом.
Водночас сукня пані Фумії зайняла 24 години, і наречена була частиною кожного кроку зшиття. «Вона приходила щодня після роботи», — сказала пані Вордлоу. «Донька завжди виснажена, коли повертається з роботи додому… Мені завжди потрібно було вибирати вільний час для примірок, інколи я телефонувала своїй іншій доньці і казала: «Боже, ти не повіриш, що вона вигадала сьогодні!» … Зараз ми сміємося над цим, тому що це був процес доволі складний».
Цікавий сюрреалістичний момент
За тиждень до весілля пані Фумія провела останню примірку. За словами пані Вордлоу, як це зазвичай буває для наречених, вона схудла; весь ліф сукні було потрібно переробляти і змінювати.
Одягаючи сукню вперше, пані Фумія сказала: «Спочатку це був звичайний процес примірки, потім змінення, а потім вже готової сукні. І коли я одягла фату, я вигукнула: «Боже, це моя весільна сукня!».
У день весілля композиція була доповнена прикрасою, в якій виходила заміж кожна жінка в її родині, — прикраса була додана до її весільної сукні у верхній частині ґудзиків на нижній частині спини.
«Нарешті все зійшлося разом, і це був якийсь дуже сюрреалістичний момент», – сказала пані Фумія.
Пані Фумія одружилася з містером Фумією стоячи перед 250 гостями на ранчо в Лагуна-Біч, Каліфорнія, 3 червня.
Елегантна сукня пані Фумії та робота пані Вордлоу справили величезне враження на всіх гостей весілля і нареченого. Пані Фумія дякувала мамі за таку відповідну роботу над сукнею, а пан Фумія згадав свою тещу під час весільної промови.
«Якщо у вас коли-небудь була сукня чи одяг, зроблені або перероблені Луїзою, чи можете ви встати?», — сказала пані Фумія. «Мені здається, дев’яносто відсотків аудиторії встали, усі просто плескали, а фотограф зробив справді класне фото, на якому вона усміхається».
Що стосується самої сукні, то пані Фумія сказала, що вона отримала багато компліментів від гостей, які сказали, що вони були вражені, наскільки ідеальною була весільна сукня.
«Багато людей казали, що сукня поза часом, і що всі ми були справді вражені цим платтям», — сказала вона.
Пара провела медовий місяць в Італії, перш ніж провести другу церемонію в Лондоні, Англія, 23 червня заради 93-річної бабусі нареченої. Пані Вордлоу переробила всі сукні на весіллі, щоб зробити їх придатними для більш повсякденного заходу.
«В Англії у бабусі, нам усім не потрібно було бути в довгих сукнях», — сказала вона. «Було всього 50 осіб, а вінчання доньки відбулося в церкві, в якій виріс мій чоловік».
Бабуся пані Фумії була в сукні, яку вона одягла на весільну церемонію своїх батьків 35 років тому.
Пристрасть на все життя
У дитинстві пані Вордлоу страждала від серйозної дислексії, у школі це ігнорували. Тоді мати віддала її до Лондонського коледжу моди, який вона відвідувала в 1983 році, працюючи одночасно на двох роботах, щоб не відставати від навчання. Навчившись шити у бабусі, вона спеціалізувалась на дизайні одягу та виготовленні викрійок.
Її перша компанія під назвою Weasel Inc. була заснована в Лондоні. Переїхавши до Каліфорнії, пані Вордлоу стала мамою-домогосподаркою, але незабаром повернулася до свого захоплення: шила штори для подруг та працювала в дизайні інтер’єрів і, зрештою, своя компанія. У 2018 році вийшла на пенсію.
Весілля її доньки стало нагадуванням про її величезну майстерність і пристрасть, яка тривала довгі роки її життя.
«Це було неймовірно емоційно», — сказала вона The Epoch Times. «Я все ще в захваті від усього цього. … насправді це гарне відчуття — знати, що це створено моїми руками і їй це сподобалося моїй донці».
За матеріалами The Epoch Times USA
