Брюс А. Блек вперше накидав план своєї печери на барній серветці за кухлем пива з парою шахтарів, братами Зінк, у 1982 році.
Цей план на серветці став основою для печери, розташованої в долині скель особливого типу пісковика — формації, відомої як Оджо Аламо — на північному заході Нью-Мексико.
Тут колись жили предки-пуеблоани 12 століття, які побудували вражаючий Печерний палац всього за дві години їзди на північ відсюди.
Дехто припускає, що ті ж самі пуеблоани побудували свою фортецю на півдорозі вгору по скелі, частково сховану в печері, щоб захиститися від племінних агресорів.
Чи хотів пан Блек побудувати віддалений офісний простір, чи печерну фортецю, чи укриття від ядерних опадів — неважливо. Натомість це була печера Кокопеллі, або печера Коко. Зараз вона обладнана більшістю зручностей, які можна очікувати від затишного готелю типу «ліжко та сніданок».
Отже, брати Зінк використовували гідробуріння та вибухові роботи для видалення каменю, вирізавши в живому пісковику порожнину у вигляді пончика. Усередині залишили великий центральний стовп, який допомагав утримувати дах із суцільної скелі. Там був головний отвір для дверей і додатковий прокол для балкона з видом на долину річки Ла-Плата з 90-метровим вертикальним падінням до дна долини.
Спочатку ця сира, порожня печера була недобудована, необставлена і роками не використовувалася. Вона перетворилася на притон, де тусувалася молодь. Це стало чистим полотном для вандалів, і незабаром інтер’єр печери вкрився графіті та димом від багать.
Зрештою, містеру Блеку це набридло, і він зачинив вхід сталевими дверима товщиною в ¼ дюйма, а місце обросло міською легендою про проєкт якогось божевільного. Так тривало до 1993 року.
Час минав. Зрештою, син пана Блека повернувся зі своєї першої служби у Військово-повітряних силах, і продовжив справу свого батька.
«Тато вирішив, що переїзд його офісу буде громіздким, і відмовився від цієї ідеї», — розповів син пана Блека в інтерв’ю The Epoch Times. «В якості експерименту ми перевезли туди мою наречену та її собаку на рік, коли я починав свою кар’єру агента ФБР у Лас-Вегасі».
До 1994 року він добудував будинок і зробив його зручним для життя. Після того, як його син одружився, пан Блек перетворив його на готель типу «ліжко та сніданок», яким він залишається і сьогодні.
Це комфортно, але водночас це справжня мрія геолога. Текстури дивовижні, адже стіни оголюють шари пісковику, відкладені в Оджо Аламо якраз перед тим, як зникли динозаври — на початку кайнозойського періоду, 65 мільйонів років тому.
Сучасні умови були створені завдяки електричним та іншим інженерним комунікаціям, прокладеним через 30-метрову шахту, пробурену на вершині скелі. Цей отвір слугує вентиляційною шахтою з електроприводом. Тут є проточна вода для джакузі з водоспадом, який слугує душем. Звичайно, як і в будь-якому готелі типу «ліжко та сніданок», в приміщенні є міні-кухня та пральня.
План поверху являє собою вільне кільце площею близько 520 квадратних метрів. Ванна кімната — єдина кімната зі встановленою стіною. Дренажні труби проходять у виритих канавках під підлогою, прямуючи до септичної системи внизу в долині.
«Печера, завдяки своїм стінам з природного каменю, сповнена текстури, і ми навмисно уникали спроб її прикрасити». Обставили печеру м’якими меблями з осики.
Ви можете відвідати печеру Коко на вихідні, зупинитися в затишних печерних кімнатах і помилуватися чудовим краєвидом — можливо, так само, як це робили пуеблоани в 12 столітті. Власники зустрінуть вас на церковній парковці в сусідньому Фармінгтоні. Ви виїдете в долину і спуститеся кам’яною стежкою на півдорозі до затишного входу.
Фармінгтон знаходиться неподалік, тож ви можете забігти до продуктового магазину або пообідати. Домашніх улюбленців доведеться залишити вдома, оскільки власники хочуть заохотити місцевих милих тваринок — білок, бурундуків, кільцехвостих котів та колібрі — скласти відвідувачам компанію під час їхнього перебування.
