#img_left_nostream#Говорять, що віра здатна творити дива. Як інакше пояснити той факт, що, приймаючи пігулку-пустушку в упевненості, що це – ліки від болю, люди, насправді, відчувають помітне полегшення. Цей загадковий феномен лікарі охрестили ефектом плацебо.
Знаменитий мюнхенський лікар-гігієніст Макс Петтенкофер 7 жовтня 1892 року провів експеримент, який, на його думку, повинен був остаточно спростувати модну теорію Роберта Коха про те, що холера викликається попаданням в організм специфічного мікроба. Отримавши з лабораторії Коха в Берліні культуру холерного вібріона, лікар Петтенкофер розвів її в стакані води і в присутності декількох колег-медиків випив отриману суспензію до дна. Не дивлячись на те, що в стакані містилося величезна кількість мікробів, маститий лікар так і не захворів на холеру.
Зараз достовірно відомо, що Кох абсолютно правий, і лише диво вберегло лікаря Петтенкофера. В історії медицини цей драматичний випадок залишився, перш за все, як яскравий, хоча й не цілком типовий приклад так званого ефекту плацебо.
Якщо говорити про медицину, то під плацебо-ефектом розуміється позитивні зміни здоров’я хворого після прийому нешкідливих замінників медикаментів або якихось процедур. При цьому головною умовою є тверде переконання пацієнта, що він отримує справжні ліки або справжню лікувальну процедуру, тобто людина повинна повірити в дієвість процедури.
До середини XX століття дослідження плацебо-ефекту мали поодинокий безсистемний характер. І лише в минулому столітті вчені взялися за серйозне вивчення цього феномену. У 1945 році американець Пері Пепер опублікував невелику статтю "A note on the placebo" (англ. – "Записи про плацебо"), і при цьому поскаржився, що ніде не знайшов робіт про цей феномен. Коротка журнальна стаття Пері Пепера викликала величезну зацікавленість у наукових колах США, що вилилося в цілу конференцію. З того часу дослідження в цій галузі проходять у всіх цивілізованих країнах і на сьогоднішній день залучають до себе все нових і нових дослідників.
Не дивлячись на те, що в даний час плацебо-ефект активно досліджується західною університетською медициною, матеріально-орієнтовані лікарі не можуть повністю науково обґрунтовано пояснити природу плацебо-ефекту. Хоча існує безліч теорій, одна з останніх свідчить, що, приймаючи пігулку з цукру, вірячи в те, що це ліки від болю, ми підштовхуємо мозок до виробництва ендорфінів, натуральних речовин, які допомагають нашому тілу полегшувати фізичні страждання. Тобто суть ефекту прихована на біохімічному рівні. Проте ефект-плацебо поширюється не лише на полегшення болю або одужання, віра може й вбити!
У середньовіччі було популярним проведення страшних експериментів – страт інакомислячих. В одному з таких дослідів сто чоловік, засуджених до смерті, змусили випити щось, кажучи, ніби це отрута. Бідолахи випили «отруту», було зачитано вирок. Але пілюлі були зі звичайної крейди! Всі страчені, покуштувавши крейди, померли лише від думки, що це отрута. Незабаром з’ясувалося, що в організмах страчених була виявлена речовина, неначебто вони отруїлися мухоморами. Подібні приклади можна зустріти скрізь й усюди.
Все ж деякі лікарі-дослідники відкрито визнають владу духу над тілом, бо все нові й нові досліди з плацебо-ефекту показують спроможність "чудодійної" внутрішньої енергії людського організму, що викликається духом людини. І саме ці сили вимагають справжнього наукового розуміння.
Цей факт говорить про те, що приховані від сучасної науки сили можуть боротися із захворюваннями або, навпаки, приводити до летального результату. Все залежить від того, куди спрямує їх сама людина. Хотілося б закінчити оповідання словами Роберт Ділтса: "Упевненість в тому, що я зазнаю невдачі, може стати якнайкращим способом неодмінно зазнати невдачі. Зворотнє також є вірним". Плацебо-ефект, в першу чергу, наставляє людину вірити, вірити в свої сили!
