Колись це було найбільше сміттєзвалище в Латинській Америці. Тепер, через десять років після того, як Ріо-де-Жанейро закрив його і подвоїв зусилля з відновлення прилеглих територій забрудненого болота, краби, равлики, риби та птахи знову заселяють мангровий ліс, пише .
«Якби ми не сказали, що це було звалище, люди подумали б, що це ферма. Не вистачає лише худоби», – жартує Еліас Гувейя, інженер з Comlurb, міського агентства зі збору сміття, яке керує проєктом з висадження плантацій. «Це екологічний урок, який ми повинні засвоїти: природа дивовижна. Якщо ми не забруднюємо природу, вона сама себе зцілює».
Гувейя, який працює з Comlurb вже 38 років, був свідком перших несміливих кроків проєкту рекультивації сміттєзвалища Грамачо наприкінці 1990-х років.
Колишнє звалище розташоване прямо біля затоки Гуанабара площею 383 квадратних кілометри. З моменту відкриття полігону в 1968 до 1996 року тут було захоронено близько 80 мільйонів тонн сміття, що призвело до забруднення затоки та навколишніх річок сміттям і каналізаційними потоками.
У 1996 році місто почало впроваджувати заходи з обмеження рівня забруднення на звалищі, починаючи з очищення токсичного побічного продукту, що утворюється в горах напівзогнилого сміття. Але сміття продовжувало накопичуватися до 2012 року, коли місто остаточно закрило полігон.
«Коли я приїхав туди, мангрові хащі були майже повністю спустошені через утворення ферментативного розчину, який виділявся протягом тривалого часу, і сміття, що прибувало з Гуанабара-Бей», – згадує Маріо Москателлі, біолог, найнятий містом у 1997 році, щоб допомогти в реалізації цього амбітного кроку.
Колись затока була домівкою для квітучого кустарного рибальства та відомих пляжів, оточених пальмами. Але відтоді вона перетворилася на звалище відходів із суднобудівних заводів і двох комерційних портів. Під час відпливу побутове сміття, включаючи старі пральні машини та зношені дивани, плаває на величезних островах зі стічних вод та осаду.
Звалище, де на горах сміття колись працювали сотні сміттярів, поступово засипалося глиною. Співробітники Comlurb почали вивозити сміття, будувати систему дощової каналізації та висаджувати мангрові хащі — екосистему, яка виявилася особливо стійкою – і успішною – в подібних проєктах з відновлення довкілля.
Мангрові ліси становлять особливий інтерес для відновлення довкілля через їхню здатність вловлювати та зберігати велику кількість вуглекислого газу, що спричиняє глобальне потепління, пояснив Гувейя.
Експерти кажуть, що мангрові хащі можуть поховати в мулі навіть більше вуглецю, ніж тропічні ліси, що перетворює їх на чудовий інструмент у боротьбі зі зміною клімату.
Щоб допомогти зберегти оновлений мангровий ліс від сміття, що потрапляє з сусідніх населених пунктів, у яких мешканці іноді викидають сміття в річки, місто використало глину з болота для побудови парканів. Донині працівники Comlurb продовжують підтримувати та укріплювати огорожу, яку постійно руйнують браконьєри, котрі шукають крабів.
З нині засипаного сміттєзвалища все ще витікає фекальний розчин, який Comlurb збирає та очищає на одній зі своїх станцій.
Comlurb та її приватний партнер, компанія Statled Brasil, успішно відновили близько 60 гектарів, що в шість разів більше, ніж те, з чого вони починали наприкінці 1990-х років.
«Ми змінили ситуацію», – сказав Гувейя. «Раніше сміттєзвалище забруднювало затоку і річки. Тепер затока і річки забруднюють нас».
