17 грудня офіційне китайське агентство новин «Сінхуа» повідомило, що як сказала начальник відділу кадрів одного з пекінських підприємств, в одній компанії у працівників різних відомств зарплата може відрізнятися в 10-100 разів. При цьому у незадоволених таким становищем робітників, немає вибору, абсолютно немає жодних шансів добитися у начальника підвищення зарплати.
#img_left#Службовка іноземної компанії, розташованої в Пекіні на ім’я Сяо І сказала, що у них в компанії рядові співробітники отримують 3-4 тисячі юанів, а співробітники середньої ланки отримують понад 100 тисяч юанів, тобто приблизно в 25 разів більше.
Різниця в доходах проявляється не тільки в місячній зарплаті. У деяких компаніях на рівні керівників зарплата зростає за дуже багатьма її складовими, наприклад право акціонера, страховки, стаж роботи та різні інші виплати. А у звичайних робітників є тільки одна встановлена зарплата, без будь-яких інших виплат, яка не підвищується вже декілька років.
У звіті міністерства праці Китаю про результати дослідження рівня зарплати йдеться, що протягом останніх років, незважаючи на те, що виробництво в Китаї зростає, зарплата робітників по відношенню до зростання виробництва не підвищується, а навіть знижується. У звіті йдеться, що наприклад у виробничій сфері в 1998 р. зарплата робітників складала в середньому 19% від загальної вартості виробленої продукції, а в 2003 р. ця цифра знизилася до 15%.
Одночасно з цим різниця в зарплаті всередині підприємств стає все більшою, що викликає сильну незадоволеність робітників. Професор кафедри економіки пекінського політехнічного університету Ху Сінтоу говорить: «Після того, як в Китаї почала здійснюватися політика відвертості і реформ, економіка швидкими темпами спрямувалася вгору, проте в процесі цього керівники Китаю поступово дійшли до крайності, вони перестали приділяти увагу захисту прав робітників, це й привело до того, що, наприклад, у робітників із селян практично зовсім немає ніяких прав. Саме тому зараз в Китаї спостерігається така велика різниця, що постійно зростає, між багатими і бідними».
Економісти говорять, що ціна робочої сили загалом встановлюється ринковим механізмом, зростання або скорочення зарплати робітників не повинні повністю вирішуватися керівником підприємства, має бути якась державна система гарантій цього. Як говорить професор Ху: «Основна причина такої ситуації все ж таки в тому, що робітники вихідці із селян знаходяться в безправному стані. У них немає прав висловлюватися, брати участь у переговорах, їм нічого не залишається, як пасивно підкорятися».
Професор Ху продовжує: «В інших країнах зазвичай про рівень зарплати домовляються три сторони: профспілка, працедавець і уряд. Але в китайських підприємствах у робітників немає права на страйк, це право було видалене з конституції. У робітників також немає права організувати профспілку, яка відображала б їхні інтереси. Саме тому в Китаї робітники і знаходяться в стані безправних людей, що пасивно підкоряються. Зараз Китай позиціонує себе, як режим, що досяг політичних успіхів, тому місцеві чиновники з усіх сил намагаються підлабузнюватися перед капіталістами, директорами великих підприємств та іноземними інвесторами, таким чином продовжуючи відштовхувати китайських робітників у бік ослаблення їх впливу і прав».
Різниця, що зростає, між багатими і бідними в Китаї викликає суспільну незадоволеність і хоч навіть на 17 з’їзді КПК і було піднято це питання і Ху Цзінтао закликав усіх до його негайного рішення, і навіть було вироблено низку заходів у цьому напрямі, але аналітики вважають, що це навряд чи заспокоїть людей, вони вже майже повністю втратили віру в уряд КПК.
