Адже що з усього перерахованого виходить? В очах вітчизняного виборця вона — екс-прем’єр, який в кризу платила пенсії. Виборцеві, мені здається, глибоко начхати на умови Кіотського протоколу і те, що гроші за якісь там вихлопи треба витрачати на енергозбереження і екологію. Виборець намащує на хлібець масло, а не рапс.
Для людей більш розумово обдарованих, ніж так ретельно вирощений БЮТ і ПР плебс, важливий і той факт, що $500 000 000, виплачених за цим самим протоколом не були розкрадені. Прем’єр Тимошенко не згідно з законом, але по справедливості і повинна була так вчинити: віддати гроші на соцвиплати. Риторичне питання: а який інший прем’єр пішов би, наприклад, на масову заміну батарей у старих хрущовках, розуміючи, що в цих самих хрущовках живуть люди, яким нічого їсти? Тому з точки зору піару важко уявити більш ідіотський привід для відкриття справи проти Тимошенко, ніж цей самий Кіотський протокол (залишається, правда, надія, що питання Кіотського протоколу постало у зв’язку з січневим візитом Януковича в Японію, але це вже зовсім інша історія).
В зв’язку з цим ясно, що переслідування Тимошенко з боку Генпрокуратури — жахлива помста. Саме так це виглядає в очах електорату. І не варто забувати можновладцям, що в очі ці треба заглядати не лише напередодні виборів.
Історія з хворобою Олександра Тимошенко — без коментарів, дай Бог йому здоров’я. Але ось поясніть, які коливання Всесвіту зробили так, щоб госпіталізація співпала з візитом бідної дружини в Генпрокуратуру? Вона, змучена безсонною ніччю і переживаннями, прийшла розповісти, як віддавала жебрацькі пенсії людям похилого віку. І як переслідують її соратників — Макаренка, Діденка, Данилишина, Луценка. І що список не закінчений. І що вона сама нікуди не поїде і не втече. І про те, що в’язниці не боїться.
А на закінчення цього пейзажу — відео побоїща в Раді. Послам і єврокомісарам більше не треба нічого пояснювати. Просто розіслати диск із цим відео різдвяною поштою. Нехай переглянуть за келихом вина та індичкою. Прозріють, так би мовити, з приводу демократичних змін в далекій європейській країні. А заразом і згадають про наші транзитні й інші можливості. І, відповідно, їхні, європейські, від нас залежності.
Мені важко уявити, в голові якого розумника народився вчорашній план по звільненню парламентської трибуни. Зате тепер уся країна знає, які саме народні депутати здатні його реалізувати. І марно сподіватися, що президентській команді вдасться подавити інформаційний резонанс, як це завжди проробляв Кучма: «Подивіться на цю Раду, жах!!! А ми до цього не причетні»?
Ще складніше зрозуміти: навіщо Генпрокуратура взялася за Тимошенко? Якщо мені дадуть відповідь, мовляв, закон — один для всіх, то дозволю зустрічне питання: а чому половина діючого Кабміну на волі?
Але ж справа не лише в помилках технологів, розбалансованості команди Януковича до такої міри, що іноді ліва рука Льовочкіна не знає, що роблять його правою рукою. Справа і в тому, що закони космосу далеко не всі відомі. І сьогодні — безперечно — Тимошенко переживає важку кризу у своєму житті. І, здається, у неї знову з’явився шанс. Стати Феніксом.
