Близько 200 гігантських відбитків, що належать динозаврам 166 мільйонів років тому, були знайдені в кар’єрі в Оксфордширі, ставши найбільшим у Великій Британії місцем виявлення слідів.
Дослідники з Оксфордського і Бірмінгемського університетів виявили на дні кар’єра величезний простір, заповнений сотнями різних відбитків лап динозаврів, що створює безліч величезних слідів, повідомив у четвер Оксфордський університет.
Нова знахідка засвідчила, що відбитки належать до середнього юрського періоду (близько 166 мільйонів років тому) і є частиною величезного «шосе динозаврів», що включає відбитки дев’ятиметрового лютого хижака мегалозавра і травоїдних динозаврів удвічі більшого розміру.
У заяві наголошується, що під час розкопок, які проводилися в кар’єрі Дьюарс Фарм в Оксфордширі, було виявлено п’ять великих слідів, а в околицях – ще більше.
«Чотири з них були зроблені гігантськими довгошиїми травоїдними динозаврами, званими зауроподами, і, найімовірніше, цетіозавром, 18-метровим кузеном відомого диплодока».
П’ятий слід був зроблений м’ясоїдним тероподовим динозавром мегалозавром, який мав характерні великі трипалі ноги з кігтями.
«Вчені знають про мегалозавра і вивчають його довше, ніж будь-якого іншого динозавра на Землі, але ці нещодавні відкриття доводять, що є ще нові свідоцтва існування цих тварин, які чекають на свій час», – каже Емма Ніколлс, палеонтолог хребетних з Музею природної історії Оксфордського університету.
Сліди були поховані під брудом, але виявилися після того, як працівник кар’єра Гері Джонсон відчув «незвичайні удари», коли зчищав глину своєю машиною, щоб оголити підлогу кар’єра.
Після цього були викликані експерти, які спільно з університетами Оксфорда і Бірмінгема відправили команду з більш ніж 100 осіб на тижневі розкопки в червні 2024 року.
Вони ретельно виявили близько 200 відбитків і побудували докладні 3D-моделі місця розкопок за допомогою повітряної безпілотної зйомки, задокументувавши сліди в безпрецедентних деталях для майбутніх досліджень.
«Ці відбитки дають змогу зазирнути в життя динозаврів, розкриваючи подробиці їхнього пересування, взаємодії та тропічного середовища, в якому вони мешкали», – каже Кірсті Едгар, професор мікропалеонтології Бірмінгемського університету.
