Сліпій і слабочуючій англійці було відмовлено у виплаті допомоги по інвалідності на тій підставі, що вона змогла відвідати співбесіду в супроводі матері.
40-річна британка Шарлотта Істон, яка страждає складними порушеннями (синдром Пфайффера і гідроцефалія), не може жити одна. Її брат, який живе в Гартфордширі, щодня допомагає їй. Через її інвалідність їй також важко знайти роботу. З усіх цих причин вона подала заяву на отримання допомоги з працевлаштування та підтримки (Employment and Support Allowance, ESA) і була змушена звернутися до Міністерства праці та пенсій Великої Британії (DWP) у Північному Лондоні для проведення оцінки. Але після оцінки 40-річній жінці було відмовлено в отриманні допомоги, The Guardian.
Під час оцінки співробітники адміністрації запитали її, як їй вдалося потрапити на прийом. Шарлотта Істон пояснила, що їй допомогла її мати, яка спочатку супроводжувала її потягом, а потім провела до офісу адміністрації, стежачи за тим, щоб ніхто не зіткнувся з нею.
Співробітники DWP припустили, що 40-річна жінка здатна працювати, раз їй вдалося дістатися до них, і відмовилися надати їй ESA.
«Це мене засмучує», — сказала вона в інтерв’ю Guardian. Вона вказала, що її мати намагалася оскаржити рішення ESA, але безрезультатно. «Я сказала, що не можу жити так далі. Навіть якщо з грошима жити стане легше, це буде легше без стресу, пов’язаного з боротьбою за них», — продовжила вона.
Шарлотта Істон також розповіла, що доглядальниця, яка регулярно працює з нею, дуже допомогла їй, особливо під час прогулянок, які вони здійснюють разом раз на тиждень. «Вона дала мені впевненість у тому, що я не триматимуся за неї, а спиратимуся на її руку, коли ми йдемо. Тепер я користуюся тростиною, чого раніше ніколи не наважувалася робити», — зазначила вона.
Вона також розповіла британській газеті, що нещодавно дізналася про існування бігунів-поводирів і навіть подумує взяти участь у марафоні. «Я стартувала минулого тижня і була дуже вражена, бо не впала», — сказала вона.
Однак англійка далеко не самостійна і вже зіткнулася з Департаментом праці та пенсій, коли подала заявку на отримання допомоги телефоном. У відповідь влада надіслала їй простий лист, який слабозора жінка не змогла розібрати. Вкотре вона вдалася до допомоги матері, яка попросила владу надсилати листи її доньці шрифтом Брайля або електронною поштою, оскільки вона може отримувати доступ до них за допомогою програми читання з екрана. Для Шарлотти Істон важливо не бути постійно залежною від своєї родини.
Опитування 1001 людини зі складними формами інвалідності, проведене британською благодійною організацією Sense, показало, що 43% людей неодноразово отримували від DWP звернення, що не відповідали їхнім потребам, хоча вони вже повідомили службі, як із ними слід зв’язуватися (з урахуванням їхньої інвалідності).
Найгірше те, що 51% опитаних заявили, що почувалися приниженими в процесі подачі заяви на отримання допомоги, а 45% заявили, що симптоми їхньої хвороби навіть посилилися.
Sense вважає, що процес отримання допомоги для людей з обмеженими можливостями має бути спрощено, а розміри допомоги мають давати змогу їм дозволити собі предмети першої необхідності. Річард Крамер, виконавчий директор Sense, сказав: «Неприпустимо, щоб люди зі складними формами інвалідності почувалися приниженими і наляканими і щоб їхнє здоров’я погіршувалося внаслідок оцінки їхньої допомоги».
Хоча DWP не стала коментувати випадок Шарлотти Істон, оскільки не отримала достатньо інформації для розслідування, представник адміністрації заявив: «Мільйони людей щорічно покладаються на нашу систему соціального забезпечення, і життєво важливо, щоб кожен, хто її потребує, міг отримати доступ до неї». «Саме тому ми будемо тісно співпрацювати з людьми з обмеженими можливостями, щоб реформувати наявну систему», — додав він.
