Звільнені після поліцейських рейдів, часто сприймаються як злочинці. Іноді їх відправляють в центр для малолітніх злочинців, а частіше вони непомітно зникають і ніколи не повертаються назад.
Після того, як були виявлені мережі торгівлі коноплями в Канаді і В’єтнамі, бандити просочилися до Британії, оскільки цей вид наркотика в 2004 році був класифікований тут як легший. В результаті тільки в Лондоні за останні два роки було закрито понад 1 500 конопляних ферм – в три рази більш ніж за період з 2003 по 2005 рр. Бандити можуть заробити близько 300 000 фунтів стерлінгів в рік, маючи в наявності лише трикімнатний будинок, перетворений на конопляну фабрику.
Для запобігання втечам дітей, які працюють в будинках з вирощування конопель, на вікнах може бути встановлений дріт під напругою, також використовуються погрози.
«Ці молоді люди думають, що вони їдуть в країну для нового життя, але потім їх змушують працювати на фабриках конопель, повертаючи борги кримінальним босам», – говорить Христина Беддо, директор кампанії «Ні – дитячій проституції, дитячій порнографії і торгівлі дітьми для сексуального використання» (ECPAT). – «Керівники банд тримають їх в страху, загрожуючи не тільки їм самим, але також і їхнім сім’ям у В’єтнамі».
У вересні 2006 р. поліція Лондона почала «Операцію Кеймер», мета якої – виявляти будинки, які переробляють сировину для виробництва конопель. Більшість злочинців дотримуються традиційного методу: світло над головою, вентилятор і коноплі. Заснувати «фабрику» зазвичай коштує близько 30 000 фунтів-стерлінгів. «Фабрика» працює близько шести місяців перед тим, як її виявляють. За цей час бандити прагнуть виробити якомога більше наркотика, щоб окупити витрати.
Багато хто з них незаконно підключається до мережі електропостачання, щоб забезпечити енергією високовольтні лампи і вентилятори. В одному будинку поліція виявила, що устаткування підключалося до найближчих вуличних ліхтарів.
Будинки можуть бути виявлені декількома шляхами: повідомлення місцевих жителів про підозрілу діяльність в будівлі або сигнали від електрокомпаній, які попереджають поліцію про будівлю, в якій виявлені незаконні підключення до електромережі. Поліція також може виявити такі будинки шляхом використання теплового сенсора, прикріпленого до вертольота.
Рослини в будинках розташовуються всюди, навіть у ванні і туалеті. Стіни можуть бути обшиті целофаном або фольгою для утримання тепла. В результаті теплового ефекту, від конопель виходить такий сильний запах, що поліція рекомендує надягати маску при вході в ці будинки. Діти-раби вимушені цілодобово знаходитися тут.
Спікер добродійної організації «DrugScope» сказав: «Це небезпечна обстановка для людей, що живуть там. Це завжди несе потенційну загрозу». Проте, коли діти виявляються поліцією, вони часто зазнають арештів і з ними обходяться як із злочинцями.
Міс Біду рахує: «Навіть якщо вони жертви людської торгівлі, вони все ще розглядаються як частина кримінальної організації. Їх переслідують в судовому порядку за виробництво наркотиків і ухвалюють вирок як малолітнім злочинцям. Деякі з них зникали, тому що зазнавали погроз від бандитів і багато хто з них не був виявлений. Це примушує їх залишатися в колі образ і експлуатації».
У серпні молодий в’єтнамський хлопчик Туан Нгуєн був узятий на піклування радою Салфорд-Сіті після нальоту поліцією Манчестера на конопляну фабрику. Проте згодом він пропав, і підозрювали, що він був знов викрадений бандитами, які привезли його сюди.
Його знайшли 21 жовтня в будинку на Окфордшир, хоча поліція не сказала, де він був виявлений, вони змогли підтвердити, що він не працював на конопляній фабриці в цей час. Пол Волтмен – асистент директора ради Салфорд-Сіті із захисту дітей говорить: «Ми дізналися у хлопчика, що він був залишений своїми батьками, потім підібраний немолодою жінкою, яку він називав «бабусею». Вона померла, і він опинився на вулиці. Потім в результаті низки подій, він опинився тут».
Інспектор Ніл Хатчісон з відділення поліції по боротьбі з організованою злочинністю, один з головних ініціаторів «Операції Кеймера», заявив журналу «Drugslink»: «Деяких в’єтнамців, які вирощують коноплі, таємно провозили сюди за гарні гроші. Але потім вони виявлялися під контролем бандитів, які примушували їх працювати на фабриках з виробництва конопель. Це вже включає елемент примусу. Деякі отримуватимуть мізерну платню, тоді як інші отримають відсоток від прибутку, який отримують бандити».
