Медбрат Абу Емад Хассанейн розповів Reuters про те, як йому доводиться справлятися з безпрецедентним напливом поранених і нестачею знеболювальних препаратів після початку війни в Газі місяць тому. Один із найважчих моментів — коли дівчинка кричала і плакала, поки їй зашивали рану на голові без анестезії в лікарні “Аль-Шіфа”, говорить він, Reuters.
“Ми знаємо, що біль, який вони відчувають, перевищує всі мислимі й немислимі межі для людей їхнього віку”, — сказав він, маючи на увазі таких дітей.
“Іноді ми даємо деяким із них стерильну марлю (для укусів), щоб зменшити біль”, — сказав Хассанейн.
Чоловік середніх років Немер Абу Таїр, який прибув до Аль-Шіфа для зміни пов’язки і нанесення дезінфікуючого засобу на рану на спині, отриману внаслідок авіаудару, розповів, що під час первинного зашивання рани йому не дали знеболювального.
“Я продовжував читати Коран, поки вони не закінчили”, — сказав він.
Мохаммад Абу Сельмейя, директор лікарні Аль-Шіфа, каже, що коли одночасно надходить дуже велика кількість поранених, не залишається іншого вибору, окрім як працювати з ними на підлозі, без адекватного знеболювання.
Як приклад він навів випадок, що стався одразу після вибуху в лікарні Al Ahli Arab 17 жовтня, коли, за його словами, до Al Shifa, що має лише 12 операційних, надійшло близько 250 поранених.
“Якби ми чекали, щоб оперувати їх по одному, ми б втратили багатьох поранених”, — сказав Абу Сельмейя. “Ми були змушені оперувати на землі і без анестезії, або використовувати просту анестезію чи слабкі знеболювальні засоби, щоб врятувати життя”.
“Для медиків це дуже болісно. Це не просто. Або пацієнт відчуває біль, або позбавляється життя”, — сказав він.
Директор лікарні Насер у Хан-Юнісі, розташованої на півдні сектора Гази, доктор Мохаммад Закут повідомив, що на початку війни був період, коли повністю закінчилися запаси анестезії, доки не були допущені вантажівки із гуманітарною допомогою.
“Деякі процедури проводилися без анестезії, зокрема кесарів розтин у жінок, ми також були змушені оперувати таким чином деякі опіки”, — сказав Закут.
За його словами, персонал робив усе можливе, щоб полегшити біль пацієнтів за допомогою інших, слабших препаратів, але цього було недостатньо.
Протягом перших 12 днів війни допомога в Газу не надходила. 21 жовтня через КПП Рафах на кордоні з Єгиптом до Гази прибула перша колона вантажівок із гуманітарною допомогою. Відтоді в Газу прибуло кілька конвоїв, проте ООН і міжнародні гуманітарні групи стверджують, що обсяг допомоги не відповідає масштабам, необхідним для пом’якшення наслідків гуманітарної катастрофи.
Закут додав, що якщо в його власній лікарні брак анестезії було усунуто завдяки постачанню допомоги, то в Аль-Шифі та Індонезійському госпіталі, розташованих на півночі смуги, яка зазнає сильних бомбардувань, її, як і раніше, дуже мало.
