(з історії однієї подорожі)
„Готуй сані влітку, а воза – взимку ", – згідно з цією народною мудрістю нам уже давно варто було подбати про літо, а саме, про найприємнішу його складову – відпустку.
#img_left#Але ж перед початком нового туристичного сезону варто озирнутися і згадати про сезон попередній: що нового ми побачили, чому навчились і чим цікавим можемо поділитися з іншими. У деяких досвідчених туристів є свої спогади минулорічної поїздки за кордон, хай і не дуже приємні… Але, вважаємо, варто ознайомитись з їхньою історією подорожі, щоб самому не втрапити в таку ж халепу.
Ігор та Вікторія В. – подружжя, яке використовує кожну можливість, аби провести літню чи зимову відпустку десь подалі від Києва, побачити нові країни, дізнатись про їхні звичаї та культуру. Минулого літа перед ними постала нова дилема: куди їхати тепер? Де ми ще не були?
На зустріч казці
Пропозиція від туристичної компанії „Центр оздоровлення", яка продавала путівки від фірми „Феєрія", стала напрочуд доречною. Адже вони рекламували новий 12-денний тур дорогами Угорщини та колишньої Югославії. В програмі подорожі було обіцяно відвідання з екскурсіями надзвичайно дивовижних хорватських, угорських, сербських, чорногорських та боснійських міст та містечок. До того ж, поїздка мала бути автобусом, який є найдемократичнішим видом транспорту, що дозволяє бачити весь світ з вікна, навіть не підіймаючись із м’якого сидіння. Отже, подорож у супроводі асів-професіоналів обіцяла бути напрочуд захопливою.
Спокуслива пропозиція швидко привабила досить багато туристів, і невдовзі група з 49 чоловік була набрана. У команді мандрівників було багато керівників та співробітників туристичних фірм, які вирішили ознайомитись з новим маршрутом, щоб у майбутньому самим пропонувати такий відпочинок своїм клієнтам.
Перед від’їздом всі формальності начебто були виконанні – підписано договір, оплачено екскурсії. Здавалося, хвилюватися вже нема про що…
Початок розчарувань
Першою несподіванкою став обіцяний автобус так званого «єврокласу», замість якого туристів у Чопі зустрів застарілий рейсовий „Ікарус". Та гід заспокоїла: „В цьому автобусі ми тільки перетнемо кордон". З ароматом бензину та комфортом минулого століття група вже насторожених туристів в’їхала в Угорщину.
На зупинці в прикордонному угорському містечку Ніредьгазі ані автобус, ані інший транспорт на туристів не чекав. Тут вже українські мандрівники почали хвилюватися, але недовго, бо через декілька годин прибув ВІН. На жаль, марку цього автобусу розгледіти було майже неможливо, адже вона просто стерлася за роки його експлуатації; вікна потемніли так, що жодним протиранням неможливо було позбутися того нальоту. Ну, а водії… ті взагалі порадували туристів своєю уніформою – шорти, майки та пантофлі, а в Угорщині навіть в міському транспорті люди цієї професії мають вдягати костюм та білу сорочку. До того ж, як виявилось потім, водії не знали ані маршруту, ані місцевості взагалі і вправно володіли тільки словацькою мовою. Насолоджуватись розповіддю екскурсовода туристам не дав мікрофон, що постійно виходив з ладу. Та коли автобус проїжджав звичайною місцевістю, де розповіді екскурсовода не були необхідними, до послуг туристів був телевізор. Але, на жаль подивитись відео туристи також не змогли, бо монітор постійно блимав. Пояснень такому сервісу «єврокласу» у супроводжуючого групу не було. А ось водії на своє виправдання розтлумачили через перекладача, що вони були насправді просто водіями таксі, які ніколи не сідали за кермо автобуса.
Знайшлось виправдання і тому, чому в автобусі пасажирам не дозволяється користуватись біотуалетом. „Не хочете, щоб в салоні смерділо – не ходіть до туалету". От і доводилось подорожуючим чекати 4-5 годин зупинки. Але варто зауважити, що біотуалети якраз створені саме для таких випадків. І для того, щоб вони не смерділи, було б достатньо їх вчасно чистити. Але, схоже, в автобусах „єврокласу" такий сервіс не передбачений, так само, як і система кондиціювання. Все це було б не так і страшно, і туристи з часом, можливо, звикли б до такого „сервісу", якби він постійно не нагадував про себе затяжними поломками. Найбільш яскрава з яких сталася прямо над обривом в горах…
Справжня загроза життю
Перед виїздом до Белграда керівник групи запевнила, що на власні очі перевірила технічний стан автобуса і може гарантувати, що він готовий до гірської подорожі. Цікаво, звідки жінка-гід так добре зналася на технічних подробицях? Однак при кожному підйомі двигун починав диміти та горіти так, що одному з водіїв постійно доводилось заливати його водою, аж поки він не зупинився остаточно. Це сталося прямо в горах у неділю ввечері. І тут всіх охопив справжній тихий жах, адже поряд не було навіть і натяку на цивілізацію, саме так, як у захоплюючих пригодницьких фільмах. На щастя, туристам вдалось впіймати рейсовий автобус і на ньому дістатися найближчого міста.
Дякуючи такому сервісу, „екскурсії" по Будапешту, Дубровнику та Белграду фактично були зірвані. Але в графік вкластися горе-водії не змогли все одно. В результаті проїзд Бєлград-Чоп відбувався практично без санітарних зупинок і без зупинок на купівлю їжі на зворотній шлях. Та добре, що ніхто по-справжньому не постраждав, а міг би…
Автобус – гільйотина
Кріплення кришки багажного відділення автобусу було з самого початку зламане, тому на першій зупинці водій тримав її руками. Мабуть, це справа – не з легких, тому кмітливий чоловік просто підставив під неї … швабру. І от, коли Ігор наблизився до багажного відділення, щоб дістати валізу, швабра вислизнула, і важка металева кришка з гуркотом впала. Страшно собі уявити, що б могло статися, якби Ігор нахилився за багажем на мить пізніше.
Побачивши цю картину, водій тільки роздратовано відповів: „Ви можете писати скаргу", а сам пішов і вирізав гілку, яку далі встановлювали на зупинках замість швабри. Всьому цьому були свідки, й Ігор навіть сфотографував такий механізм.
Треба щось робити
На десерт, коли туристи дісталися рідного Чопу і вже готові були спокійно зітхнути, що живі й майже без втрат повернулися до України, керівник групи не видав туристам білетів на потяг до Києва, а начальник потягу заявив, що вагон, в якому повинні були їхати туристи, відсутній взагалі. Як наслідок, люди з сумками бігали по всьому потягу в пошуках вільних місць. На щастя, для всіх вони знайшлися, хоч для деяких і на третіх полицях.
Отже, в результаті такого „відпочинку" були не тільки зірвані договірні умови, але й поставлено під загрозу життя та здоров’я туристів. Всі вони були людьми досвідченими, тому прямо в поїзді були складені три акти, копію яких зразу ж по приїзду в Київ Ігор додав до претензії на адресу турфірми „Центр оздоровлення". Через деякий час прийшла відповідь, у якій компанія висловила свою категоричну незгоду з тим, що умови договору були виконані не в повному обсязі. От тільки підтвердили, що не забезпечили туристів білетами на поїзд Чоп-Київ.
В листі вони зазначили: „Автобус марки „Каросса", в якому їхали заявник та група туристів, відповідає нормам міжнародних пасажирських перевезень.
Крім того, претензії з роботи транспорту не належать до роботи Виконавця, тобто відповідність транспорту нормам лежить на перевізнику". До того ж, вони зазначили, що „система кондиціювання була цілком справною та використовувалась водіями автобусу згідно з технічними вимогами; технічна несправність в автобусі (зламані кріплення кришки багажника) була усунена водіями автобусу можливим засобом». У цьому посланні жодним чином не згадується про те, що через цей автобус мало не загинула людина.
„Аварія в дорозі, яка виникла при переїзді з Хорватії в Будву, викликала затримку в дорозі на 3 години", – пише далі Виконавець. Нагадаємо, що згідно з діючим законом „Про туризм", за затримку транспорту санкції виставляються тільки в тому випадку, якщо її час перевищує 3 години.
А щодо того, що екскурсії по Будапешту та Дубровнику насправді нагадували тур „галопом по Європі", а в Бєлграді туристи взагалі не мали змоги вийти та пройтись центром міста, в листі було пояснення, що „час проведений в дорозі, час на екскурсії, вільний час не був регламентованим і не визначався ані умовами договору, ані програмою туру. Виходячи з цього, Замовник не може об’єктивно судити про те, як саме повинні були проводитись екскурсії".
Послання закінчується висновком: „Враховуючи все вищенаведене, вважаємо, що звинувачення та вимоги Замовників є необґрунтованими, а Договір у цій частині виконаний в повній мірі". Ось так вам!
Отримавши такого листа, Ігор був дуже здивований. Невже після недоброякісно виконаної роботи, неналежного сервісу, й того, що під загрозу було поставлено життя 49 чоловік, компанія не несе жодної відповідальності?
Щоб розібратися в цьому, він направив листа до Державної служби туризму та курортів з викладенням проблеми, а також з питанням щодо доцільності ліцензування „Центру оздоровлення".
Невдовзі заступник голови надіслав відповідь, у якій йдеться зокрема про:
„Зауваження щодо надання неякісних послуг перевезення не регулюються Законами України „Про туризм", „Про ліцензування певних видів господарського діяльності" і не є безпосередньо предметом перевірки додержання ліцензійних умов, проведення господарської діяльності з організації іноземного, зарубіжного, внутрішнього туризму, екскурсійної діяльності, правом проведення яких наділена Державна служба туризму і курортів…
…Повноваження щодо контролю за додержанням вимог чинного законодавства та інших питань стосовно транспортних засобів покладені на Міністерство транспорту і зв’язку України.
Законом України „Про туризм", передбачено відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю та майну туриста, відповідно до цивільного законодавства…
…З приводу допомоги у вирішенні питання про повернення Ваших коштів, необхідно зазначити, що спори майнового і немайнового характеру з питань надання туристичних послуг підлягають вирішенню у встановленому законом порядку третейськими судами та судами загальної юрисдикції.
Беручи до уваги норми ст. 34 Закону України „Про туризм", для вирішення порушених у скарзі питань про відшкодування збитків та якість туристичних послуг рекомендуємо звернутися до суду".
„Підчепили на гачок"
Можливо, суд і міг би врегулювати це питання, якби турфірма не вдалась до хитрощів. Нагадаємо, що єдиним визнаним порушенням умов фірма назвала незабезпечення туристів залізничними квитками. Гроші вони таки погодились повернути, але за умови, що туристи підпишуться під заявою, що жодних претензій щодо надання послуг вони не мають. Туристи були загнані в глухий кут. Втомлені від бюрократичної тяганини, вони таки поставили свої підписи і отримали по 98 грн. Підписали заяву й Ігор з Вікторією. Отже тепер пред’являти свої претензії вже нікому, бо підпис підтверджує, що їх просто немає.
Розчарований Ігор вже почав думати, що закон навряд чи може стати на його бік. Залишається тільки дивуватись, як шахраям вдалося з жертви зробити винного.
Післямова
Сім’я вже майже була й забула про „казковий" літній відпочинок, та напередодні нового року Ігор та Вікторія отримали новорічну листівку від фірми „Центр оздоровлення". І щоб ви подумали? З поздоровленням в конверті була також… реклама нового туру з пропозицією відвідати Словаччину, Чехію, Францію та ін. Та навряд чи наші любителі подорожувати цього разу нею скористаються.
