У Цзінмінь, головний гід в китайському місті Шеньчжень, недавно опублікував книгу «Як я можу не одурювати вас?». У книзі пан У говорить про численні тіньові сторони професій, пов’язаних з обслуговуванням туристів, розкриваючи те, як туристичні агентства, гіди і туристичні атракціони разом змовляються для обману клієнтів. Пан У недавно втратив свою роботу через тіньові справи в цій області.
Товари в туристичних магазинах низької якості, вони є фальшивками і продаються за неймовірно високими ціни цінами.
За повідомленням Modern Express пан У сказав, що всі товари в туристичних магазинах мають три характерні риси: низька якість, вони є фальшивками і мають неймовірно високі ціни. Візьміть, наприклад, листя чаю: низька якість могла б означати, що вони можуть продавати чай нижчого сорту, неначе це чай вищого сорту; вони продають фальшиві продукти, які абсолютно не є листям чаю, ніби то сорт листя. Ціни, при цьому, неймовірно високі.
Пан У сказав, що одного разу він вів групу туристів з Тайваню. Один з працівників, що займається збутом товарів, повів одного з туристів до VIP залу і показав йому нефритовий браслет. Запрошувана ціна за браслет була HK$10.000 (близько $1,289 US). Турист не захотів купувати його за таку ціну і сказав, що браслет не являє собою ніякої цінності, і запропонував зійтися на ціні HK$1,000 (близько $128).
Після переговорів з главою аукціону, наглядачем, менеджером і директором залу, турист купив цей нефритовий браслет за ціною HK$1,000. Навіть при цих HK$1,000 туристичний магазин повинен був дати 40 відсотків пільг туристичному агентству і надати пільги людині зі збуту товарів і гідам.
Пан У поставив запитання: «Як таке може бути, що на всій території країни туристичні магазини мають у продажу чистий нефрит? Найбільш дешевий кольоровий башанський нефрит. Причина, за якою всі туристичні магазини продають браслети, полягає в тому, що не всі телеглядачі знають відповідну ціну з телепередач, і лише мала кількість знає справжню ціну за нефрит».
Туристів-інвалідів потрібно відвезти в туристичні магазини
Туристичний магазин є місцем, де заробляються великі гроші. Пан У сказав, що для мотивування туристичних агентств і гідів, щоб ті приводили туристів в магазини, туристичні магазини часто пропонують великі пільги.
«Зазвичай туристичні магазини надають 40-50 відсотків пільг, з яких 10 відсотків отримують гіди, а решта пільг переходить до туристичних агентств, – повідомив пан У. – На додаток до пільг туристичні магазини повинні заплатити плату для закріплення (тобто хтось платить вам гроші за те, що ви є постійним клієнтом, але не в повному розумінні цього слова).
Наприклад, якщо я привожу туристів у ваш магазин, магазин повинен заплатити туристичному агентству за кожну людину, яку я привів: якщо ж мої туристичні автобуси зупиняються на ваших стоянках, магазин також повинен заплатити нам закріпну плату».
Пан У сказав, що якось він вів групу інвалідів. Після приїзду в туристичний магазин подзвонив туристичному агентству і запитав, чи може він заощадити час на магазини, оскільки було надзвичайно важко виносити і піднімати туристів – інвалідів сходами туристичних автобусів. Агентство різко сказало: «Ні», заявивши, що якщо пан У не поведе туристів в магазин, вони позбудуться плати в сто юанів за кожну людину і він, пан У, буде вимушений сам за все заплатити.
Стимули залишаються позаду нижчих туристичних цін
Туристичні агентства в ці дні пропонують туристичну програму за все нижчими цінами, щоб вижити в цій конкуренції. Як вони можуть дозволити собі допустити такі низькі ціни?Приведемо як приклад ситуацію, в яку потрапив пан У. Пан У організував туристичну програму в Гонконзі на чотири доби. Місцеве гонконгське агентство зменшило витрати на 300 юанів (що означало борг у 300 юанів) за кожну людину. Тобто місцеве агентство повинное було сплатити пекінському агентству, яке організувало туристичну групу, 300 юанів за кожну людину. Як може місцеве туристичне агентство заробити гроші, одурюючи і примушуючи туристів купувати те, чого вони не бажають?
Туристи є «товаром» туристичних агентств
Пан У сказав, що більшість туристичних гідів не отримують ні зарплату, ні пільги або компенсації від туристичних агентств. У минулому туристичні гіди могли отримувати щодня 50 юанів компенсації, але в ході конкуренції деякі гіди добровільно зменшили компенсацію до 30 юанів, поки повністю не відмовилися від неї. Деякі гіди навіть самі платять туристичним агентствам за можливість вести групи туристів. Єдиний спосіб для цих гідів заробити гроші полягає в тому, що завжди є можливість обдурити туристів.
У втратив свою роботу через викриття тіньових сторін у цій професії. Пан У не був головним серед туристичних гідів, оскільки часто відмовлявся одурювати туристів. У січні 2006 року, під час ревізії і навчання туристичних гідів міста Шеньчжень, пан У виступив на сцені, сказавши, що всі гіди повинні працювати разом, щоб очистити ринки туризму і захистити права гідів. За ці вислови він втратив свою роботу.
Southern Metropolitan Daily повідомив, що пан У Бінь, віце-голова Туристичної Асоціації міста Шеньчжень і директор нового туристичного відділу атракціонів в мережі Шеньчженьського Китайського Міжнародного Обслуговування Мандрівників, сказав: «Пан У викриває ці факти по всій країні, а не тільки в місті Шеньчжень».
