Туреччина зафіксувала рекордний рівень експорту у 2021 році та мріє стати «фабрикою світу» біля воріт Європи, чому сприяють слабка валюта та бажання транснаціональних корпорацій наблизити виробництво до своїх ринків.
Минулого року обсяг експорту становив 225,4 мільярда доларів, в планах на 2023 рік досягти 300 мільярдів доларів.
Близькість до Європи є перевагою за умов стрімкого зростання вартості морських перевезень. До цього додається порушення ланцюжків постачання, пов’язане з пандемією, що підштовхує багато європейських компаній зменшити свою залежність від Азії.
«Багато транснаціональних корпорацій роблять кроки для збільшення постачання з Туреччини», — сказав Бурак Дагліоглу, голова інвестиційного офісу президента Туреччини.
Анкара пропонує кваліфіковану робочу силу та ідеальне географічне положення
Він стверджує, що країна, яка давно залучає автомобільних та текстильних гігантів, пропонує кваліфіковану робочу силу, «ідеальне» географічне розташування та «сучасну інфраструктуру».
Шведська компанія Ikea оголосила восени, що хоче перенести частину свого виробництва до Туреччини. А італійська група з виробництва одягу Benetton підтвердила AFP, що «бажає збільшити обсяги виробництва в країнах, розташованих ближче до Європи, включаючи Туреччину».
Пітер Волтерс, віцепрезидент Нідерландсько-турецької торгової палати, також сказав, що він «отримує запити із секторів товарів для дому та саду, текстилю, моди та яхтобудування» від керівників, які бажають скоротити ланцюжки постачання.
Постачання товарів з Азії стало надзвичайно дороге: внаслідок нестачі контейнерів у портах вартість фрахту між Китаєм та Північною Європою з лютого 2020 року зросла більш ніж у дев’ять разів, згідно з даними Freightos Baltic Index.
Туреччина знаходиться всього за три дні шляху від Західної Європи на вантажівці.
Туреччина на третьому місці серед країн із найкращим потенціалом
У дослідженні McKinsey, опублікованому в листопаді, Туреччина була названа третьою найбільш перспективною країною для постачання текстилю до 2025 року, поступаючись Бангладешу та В’єтнаму, але випереджаючи Індонезію та Китай.
В результаті обвалу курсу місцевої валюти щодо долара (-44% у 2021 році) чиста мінімальна заробітна плата в Туреччині нині еквівалентна 315 доларам, що навряд чи вище, ніж у Малайзії.
Ердоган робить ставку на слабку ліру
На думку деяких спостерігачів, президент Ердоган, який перебуває при владі вже двадцять років і сподівається бути переобраним у 2023 році, робить ставку на слабку ліру для стимулювання експорту та зростання економіки, попри заявлене ним бажання підвищити купівельну спроможність турків.
Обвал турецької ліри також створює проблеми для промисловості, оскільки країна залежить від імпорту енергоносіїв та деяких основних матеріалів.
«Це не Росія, наприклад, у якої велика кількість сировини», — вказує Роджер Келлі, економіст Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР).
Не забувайте про такі країни, як Румунія та Болгарія
Дедалі більше компаній робитимуть ставку на Туреччину, каже він. Але «ми не повинні забувати про такі країни, як Румунія та Болгарія, члени ЄС, які також пропонують низькі витрати та якісні виробничі майданчики».
«Ми поки що не бачимо великих інвестицій, хоча Туреччина, з суто економічної точки зору, є ідеальною країною для перенесення виробництва ближче до Європи», — зазначає Ердал Ялчин, професор міжнародної економіки Університету Констанца (Німеччина). На його думку, у цьому винна «інституційна та судова невизначеність» у Туреччині та дипломатія Анкари.
З вуст турецьких лідерів ми чуємо, що «одного дня Європа — дружня, а другого — вже ворог», — сказав він. Він нагадує, що Volkswagen відмовився від будівництва заводу у Туреччині після турецького наступу в Сирії наприкінці 2019 року.
«Ми не закладатимемо перший камінь поруч із полем бою», — заявив бос німецького гіганта.
У цьому контексті «моє відчуття таке, що ми не побачимо жодних великих заяв до 2023 року — доти, доки не розсіється невизначеність щодо політичного майбутнього країни», — сказав Ердал Ялчин.
За матеріалами The Epoch Times USA
