Персики розцвіли в Криму

Немає більш чарівного і казкового явища у світі природи, ніж цвітіння персика. Сяє фарбами весни в Криму картина рожевих квітучих дерев, що тікають схилом на тлі смарагдової трави і синіх небес. Золотаві краплини смоли спалахують у сонячних променях бурштиновим блиском на химерно вигнутих гілках. Вітер зриває і кружляє рожеву хмару пелюсток, наповнюючи сад медовим ароматом.

#img_gallery#

Волохатий джміль перелітає з квітки на квітку, збираючи нектар. Його смугаста чорно-жовта шубка колоритно виділяється на тлі біло-рожевих гілок. Сильний поривчастий вітер, який часто буває в квітні, тріпає ніжні гілки. Скинутий сильним поривом у траву, завзятий трудівник поступово оговтується і знову, борючись зі стихією, припадає до запашної квітки.

У східних землях красі квітки персика присвячено чимало поем. У дні персикового цвітіння в Китаї, Японії, В’єтнамі, Кореї влаштовують свята і фестивалі.

У Японії свято дівчаток (Хіна мацурі) збігається із святкуванням цвітіння персика.

Дівчатка в національних костюмах — кімоно — ходять один до одного в гості, обмінюючись подарунками і милуючись традиційними колекціями ляльок.

Квітка персика символізує жіночність, ніжність, доброту і щасливий шлюб — тому персиковою гілочкою прикрашають підставку для ляльок. Так майбутнім жінкам в ігровій формі прищеплюються поняття про дбайливе ставлення до традицій і правильна поведінка в сім’ї, поняття про риси характеру, якими повинна володіти жінка для щасливого життя: м’яке серце, грація, стриманість у бажаннях і примхах.

Саме в цей день відіграється більшість весіль у Японії. Свята квітів на Сході протягом століть виховували в людей розуміння гармонії природи, її взаємозв’язок із людиною, дбайливе ставлення до рослин і довкілля.

Батьківщиною персика вважають Китай. Але своєю назвою він зобов’язаний Персії, в яку був вивезений у першому столітті нашої ери. У китайській даоській міфології персиковому дереву приділяється значна увага. Персикові плоди вважаються символом безсмертя, квіти уособлюють удачу і любов, а деревину і кісточки пов’язують з магією оберегу.

У китайській класичній літературі часто зустрічається згадка про персик. В одній із чотирьох великих книг китайської літератури «Сон у Червоному теремі» автор Сюецінь Цао порівнює жіночу привабливість із ніжністю та свіжістю квітів персика.

У «Троєцарстві», ще одному з чотирьох стародавніх джерел традиційної літератури, герої урочисто присягають на відданість у персиковому саду, наділяючи його магією удачі і вірності в дружбі.

Милуючись квітами персика всіх відтінків рожевого, розумієш його магічну силу тяжіння. Особливо зворушливо виглядають ніжні чашечки квітів, що розпустилися у вигинах стовбурів, покритих грубою корою. Витончені лінії пелюсток і малинових тичинок зачаровують і приковують не тільки погляд, але й свідомість, занурюючи її в тишу і гармонію.

У всі віки, з глибокої давнини людям приносило насолоду милування яскравими квітами персика. Їхню принадність і швидкоплинність цвітіння порівнювали з обличчям красуні й оспівували в незліченній кількості творів. І в наш час гімн захоплення квітами персика втілюється у віршах, які пишуть на довгих сувоях і прив’язують до квітучих дерев.

Тот же день, что и в прошлом году, снова я у знакомых ворот.

Оттеняя её красоту, алым цветом здесь персик цветёт.

Но не знает никто, где она. Лишь остались цветы за стеной,

Что, как раньше, встречают, смеясь, ветер вешний — восточный, пустой.

Цуй Ху