Сайт «Новини Внутрішньої Монголії» 18 лютого повідомив, що керівник управління безпеки повіту Кайлу району Внутрішньої Монголії, помічник керівника повіту і голова парткому повіту Лю Сінчен в інтерв’ю агенству «Сіньхуа» похвалився тим, як він активно бореться з будь-якими проявами невдоволення і протестів громадян.
Лю сказав, що за допомогою створеної ним великої мережі агентів він може «дуже швидко і вірно отримати будь-яку інформацію про все, що може зашкодити стабільності суспільства».
Він також сказав, що в усьому повіті практично у всіх організаціях та установах є його агенти, загальна кількість яких у даний час складає 12 093 особи.
Всього в повіті мешкає 400 тисяч чоловік, виходить, що на кожні 33 чоловіки припадає по одному шпигуну. За словами Лю, в завдання цих людей входить вистежування будь-яких «нестабільних елементів» і швидке інформування органів безпеки про них і їхні плани.
Британська газета The Daily Telegraph повідомила, що за даними фахівців, в головних містах КНР, таких як Пекін, Шанхай, а також у районах з нестабільною ситуацією, таких як Сіньцзян і Тибет, мережа поліцейських шпигунів та агентів, можливо, набагато більша, ніж у повіті Кайлу.
У повідомленні йдеться, що якщо за співвідношенням шпигунів до простого населенню в повіті Кайлу розрахувати число агентів по всій країні, то вийде, що 3% населення Китаю – 39 млн. чоловік – займаються шпигунської діяльністю на користь компартії.
До того ж діяльність таких шпигунів оплачується державою. У різних районах діють різні системи винагород і премій за доноси. Наприклад, у місті Шеньчжень, якщо у шпигуна накопичилося 2 тисячі доносів, йому виплачують премію в розмірі 200 тис. юанів ($ 28,5 тис.).
Співробітник China Digital Times опублікував текст внутрішнього документа КПК, в якому детально роз’яснюється призначення і основна місія Міністерства державної безпеки, що, на відміну від інших країн, полягає в тому, щоб «зберігати гармонійний стан суспільства».
Зокрема, в цьому документі мовиться, що дане міністерство має відстежувати та контролювати всіх тих, хто дотримується відмінних від комуністичної влади думок і намагається їх поширювати. Особливо це стосується галузі економіки, культури і політики.
«Ми повинні твердо продовжувати карати і, наскільки можливо, раніше придушувати [цих людей]», йдеться в документі.
