Кава така ж давня, як і деякі з найдавніших людських цивілізацій. Гаряча чи холодна, з цукром, молоком чи самостійно, цей напій еволюціонував по-різному в різних частинах світу, формуючи культури та створюючи кавові ритуали та традиції, які стали частиною ідентичності багатьох країн.
Легенда свідчить, що вперше каву відкрив для себе в Ефіопії у IX столітті пастух на ім’я Калді. Він помітив, що його кози стають енергійними після того, як поїдають ягоди з дерева, а коли спробував сам, то миттєво відчув себе бадьорим.
Калді поділився чарівними ягодами з абатом місцевого монастиря, який приготував з них напій. Виявивши, що цей напій допомагає йому не заснути під час довгих годин вечірньої молитви, монах поділився ним з іншими абатами.
Звістка про ягоди поширилася по всьому монастирю і за його межами. Каву почали вживати на Близькому Сході, а згодом і в усьому світі. Роль кави в об’єднанні людей незабаром стала універсальною, а в деяких культурах з цією метою були прийняті певні ритуали.
Ефіопія: Кавова церемонія «Буна»
В Ефіопії кавові церемонії є щоденним явищем, зазвичай вони відбуваються тричі на день. Цей ритуал, який називається «buna tetu», що означає «Давайте вип’ємо кави», є приводом зібратися разом із сусідами, друзями та родичами за чашкою або трьома домашньої кави.
Проведення церемонії вважається великою честю, і традиційно її виконує господиня дому. Вона миє зелені кавові зерна, обсмажує їх на сковорідці на відкритому вогні, перетирає в ступці товкачем і залишає на кілька хвилин у гарячій воді.
Для кип’ятіння води та заварювання кави використовує посудину, відому як джебена. Ця глиняна колба має характерну сферичну основу та носик для заварювання. З джебени каву розливають у сіні (маленькі чашки без ручок) з висоти приблизно в 30 см.
Кавову гущу зазвичай варять тричі. Перше, найміцніше заварювання — для задоволення. Друге — для споглядання, а останнє — для ніжного благословення. Учасники зазвичай насолоджуються напоєм з невеликими закусками, такими як попкорн, арахіс, фрукти або солодкий хліб.
Швеція: Кава-брейк «Фіка»
У Швеції кава-брейк — це соціальний інститут. Фіка — це не просто випити кави, щоб втамувати голод або зробити ментальну перерву. Це навмисна пауза в робочому дні, щоб сповільнити темп і поспілкуватися з іншими людьми.
Фіка (іменник і дієслово) — це щоденний ритуал для більшості шведів, який може відбуватися вранці або в середині дня. Це спілкування за чашкою свіжої кави та солодким частуванням, хоча бутерброди з гострим смаком не є рідкістю.
Шведи зазвичай варять міцну каву і подають її в маленьких горнятках. Випічка (в ідеалі – домашня) включає булочки з корицею, торт «Принцеса» (традиційний шведський листковий пиріг), семлор (солодкі булочки з кардамоном) і кладкака (тонкий, але щільний, «липкий» шоколадний торт).
На робочому місці фіка дозволяє спілкуватися не лише на робочі теми. Вдома кавовий звичай створює інтимні моменти з родиною чи друзями. Незалежно від місця чи їжі, суть фіки полягає в мистецтві створення людського зв’язку.
Турецька кава: Пінна культурна спадщина
Внесена до списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО, турецька кава є єдиною в своєму роді. Протягом століть цей нефільтрований гіркий напій використовувався у всіх сферах — від повсякденних розмов до звичаїв гостинності та весільних ритуалів.
Секрет ідеальної чашки турецької кави криється в способі її приготування — процесі, схожому на ритуал. Він вимагає дуже дрібно змеленої кави, маленького латунного або мідного горщика з довгою ручкою, відомого як джезва, і маленької кавової чашки, яка називається фінкан.
Мелену каву з водою і, за бажанням, цукром доводять до кипіння в джезві. Коли суміш починає пінитися і підійматися, її знімають з вогню, щоб піна осіла. Іноді їй дають піднятися ще двічі, щоб отримати густішу піну.
Потім каву повільно розливають по чашках, стежачи за тим, щоб у всіх чашках утворилося достатньо піни. Оскільки кава не фільтрується, люди зазвичай чекають, поки гуща осяде на дно, перш ніж пити її. Це також дає змогу використовувати «кахве фалі» — турецьку форму ворожіння, читаючи форми та фігури, утворені гущею на дні чашки.
Попри розширення світових мереж кав’ярень, турецькі звичаї вживання кави збереглися як символ доброзичливості, гостинності та вишуканості, що характеризують турецьку культурну спадщину.
