Зіткнувшись із складним питанням експорту зубних паст, що містять отруйні хімічні речовини, головне управління нагляду за якістю інспекції і карантину (ГУНЯК) у Китаї зробило величезну кількість суперечливих заяв протягом останніх декількох днів.
#img_left#10 липня ГУНЯК неодноразово підкреслювало, що китайські зубні пасти, що містять діетиленгліколь, абсолютно нешкідливі та навіть звинуватило міжнародне співтовариство у тому, що вони обчорнили китайську продукцію та спробували викликати торгову війну.
Наступного дня, ГУНЯК опублікувало "Повідомлення про заборону використання діетиленгліколя під час виробництва зубної пасти". Але за п’ять днів Лі Чанцзян, директор ГУНЯК, знову назвав повідомлення зарубіжних ЗМІ щодо отруйних зубних паст – несправедливим та таким, що не відповідає дійсності. Лі Чанцзян навіть заявив, що якість китайських продовольчих товарів, які експортуються, вища, ніж якість американських продовольчих товарів.
Чому ГУНЯК робить такі суперечливі заяви? І що важливіше для безпеки міжнародного співтовариства, чи може комуністичний Китай контролювати кількість отруйних речовин у своїй експортній продукції?
Від діетиленгліколя до отруйніших речовин
За останні два місяці у Панамі, а потім у Нікарагуа, Коста-Ріці, Гонконзі, Сполучених Штатах Америки, Австралії, Сінгапурі, Новій Зеландії, Японії, Канаді та країнах Європи покупці зіткнулися з токсичними китайськими продуктами. У цих країнах було виявлено, що зубні пасти, імпортовані з Китаю, містять діетиленгліколь. Це промислова отрута, яка використовується в антифризах. Вартість її вдвічі нижча ніж ціна схваленого, на якісному медичному рівні – пропіленгліколю, що зазвичай використовується у зубних пастах.
Після появи цих повідомлень, якість китайської експортної продукції стала предметом пильної уваги. Виявляються багато отруйніших продуктів, виготовлених у Китаї. Ці продукти вилучають із магазинів, після того, як виявляються проблеми зі здоров’ям або навіть випадки зі смертельним наслідком у споживачів таких продуктів.
Втрати розміром у 10 мільйонів доларів та криза довіри до експортних продуктів з Китаю
Згідно з повідомленням Shanghai Media National Business Daily, Сян Цзянцян – секретар китайської галузевої асоціації із правильного використання продуктів, сказав: «Через експорт зубних паст, що містять отруйні речовини, китайська індустрія може втратити у 2007 році продукти експорту на 10 мільйонів доларів США».
Після цього повідомлення Міністерство охорони здоров’я Китаю обнародувало «Звіт про оцінку виробу», написаний «Міністерством експертів». У повідомленні стверджувалося: «Немає ніякої шкоди для здоров’я людини навіть після тривалого і довгострокового використання зубних паст, що містять менше 15.6% діетиленгліколю». Проте у повідомленні не згадуються ні імена «експертів», ні аналіз того, як вони встановили довгострокову токсичну дію діетиленгліколю. Васлідок цього підозрілого повідомлення, ті ж самі зубні пасти, які були заборонені в інших країнах, досі знаходяться на полицях в аптеках Китаю.
Запрошуємо у реальний світ – безпека важливіша за прибуток
РОАХ – це абревіатура від Реєстрація, Оцінка, Авторизація і Обмеження Хімікатів. За словами експертів – ці законоположення не тільки істотно скоротять забруднення, але, як очікується, тільки на медичних витратах буде заощаджено понад 97 мільярдів Євро протягом наступних 30 років.
У відповідь на ці нові норми безпеки, «рупор» комуністичного Китаю – агентство новин Сіньхуа – назвало ці нові законоположення торговими обмеженнями для продажу китайських товарів. За повідомленням Сіньхуа, ці нововведення можна розглядати, як протидіючу політику щодо експорту продуктів, виготовлених у Китаї.
Ця нова ухвала вплине на всю торгову систему між ЄС та Китаєм. Відтепер виробництво побутових приладів, електричних виробів, тканин, одягу, взуття, іграшок та засобів гігієни тощо, буде вимагати від виробників дотримання нових норм якості.
Згідно з повідомленням Бі-Бі-Сі, нова ухвала вплине на 90% всієї торгівлі між Китаєм та ЄС, і викличе зниження на 4% у виробництві хімічної продукції в Китаї. Відповідно до скромних підрахунків, китайським підприємствам доведеться витрачати додатково від 500 мільйонів до 1 мільярда доларів на рік, щоб довести якість експортної продукції до безпечного і загальноприйнятого стандарту. Деякі китайські чиновники публічно назвали нову ухвалу «найбільшим торговим бар’єром ЄС» з того часу, як Китай приєднався до ВТО.
Прийшов час для Китаю відповідати міжнародним загальноприйнятим стандартам
Д-р Це Вейгуо з Інституту науки і технології при Університеті Манчестера так прокоментував реакцію комуністичного режиму: «Існують міжнародні стандарти для всіх галузей промисловості, і не можуть існувати якісь особливі стандарти для китайської продукції. Наразі норми якості їжі на материковому Китаї набагато зменшені від загальноприйнятих міжнародних стандартів».
Д-р Вейгуо продовжив: «Це не означає, що міжнародні стандарти знаходяться на високому рівні, оскільки шкода, викликана деякими токсичними речовинами, потенційно можлива та довготривала. Шкідливі речовини не можуть відразу занапастити людину, але у перспективі можуть завдати шкоди людському тілу. Як правило, люди не знають про це, бо виробники не хочуть цього визнати, як у випадку з Китаєм.
Д-р Це Вейгуо додав: «Багато моїх друзів займаються промисловістю у галузях, що виготовляють продовольчі продукти та ліки в Китаї. Іноді вони відчувають себе безпорадними, оскільки, хоча вони виготовляють свої продукти повністю у відповідності до встановлених міжнародних стандартів, все одно неможливо, щоб їхня продукція відповідала необхідним нормам. Основна причина цього полягає у використовуваній сировині та воді, Допустимий стан у цих складових набагато нижчий допустимих норм для споживання людиною. Якщо тільки сировинні матеріали містять ці токсичні речовини, то їх неможливо видалити.
Вода, яка використовується для виробництва продуктів, забруднена. Через забруднення води, що прискорилося останніми роками, чиновники комуністичного Китаю знизили рівень вимог до того, що називалося "Чистою водою". Тому вода, що вважалася забрудненою раніше, тепер стала "чистою водою", яку потім продають підприємствам для розвитку виробництва. Отже для виробників важко контролювати якість їхньої продукції, особливо токсичні речовини, що знаходяться у сировині".
У липні 2007 року ГУНЯК провело загальнонаціональний огляд якості продуктів, таких як їжа, добрива та сільськогосподарська продукція, виявилось, що 19,1% продукції не відповідає стандартам. Найсерйозніші проблеми виявлені у продовольчих продуктах, особливо харчових консервах, сушених фруктах та соках. Норма токсичних речовин та бактерій у багатьох продуктах харчування перевищила навіть рівень, допустимий в Китаї.
У червні 2007 року ГУНЯК оголосило, що у 2006 році 150 тисяч заводів з виробництва продовольчих товарів були вимушені закритися. Джерела охорони здоров’я повідомляють, що у Китаї щороку вмирає понад 200 тисяч чоловік від отруєння їжею. Прийнятний рівень якості продуктів, використовуваних у щоденному житті, а саме масло, сіль, соус, оцет, рис та локшина зараз став нижчим ніж 40%. Особливо важко гарантувати якість харчових продуктів за низькою ціною.
Сьогоднішня комуністична ідеологія – отримання прибутку – як опіум для народу
Проте, що не хотів прояснити заступник – це те, що 1,113 нових ліків, схвалених Чженом «через хабарництво», було майже загальною кількістю ліків, яка за останні 10 років схвалило Управління із санітарного нагляду за якістю харчових продуктів і медикаментів США. У повідомленні Wall Street Journal, "Made in China", автор послався на взаєморозуміння, яке пояснює існування нинішніх проблем у Китаї: «Зараз, коли багато китайців вже не вірять в істинність комуністичної ідеології, гонитва за багатством, в певному значенні, стала національною релігією".
У Китаї сьогодні це можна довести на прикладі загальної відповіді, даної народними масами. Коли людину питали про вчинені аморальні дії – відповідь була такою: «Скільки коштує кілограм моралі?»
Можливо тоді, коли китайці перестануть питати: «Скільки коштує кілограм моралі?», – норми безпеки харчових продуктів стануть індикатором міри професійної етики.
Вень Хуа. Велика Епоха
