Спрадавна люди звернули увагу на позитивний вплив тепла на здоров’я людини. У Стародавньому Римі патриції лікували захворювання опорно-рухового апарату в термах (лазнях). А в Індії і Китаї за допомогою високих температур виліковували навіть пухлинні захворювання. У сучасній медицині теплолікування (термотерапія) належить до сфери фізіотерапії. Лікування теплом у фізіотерапії полягає в сприятливій дії тепла від природних або штучних джерел на організм людини.
Лікувальне тепло
Як же тепло діє на організм? Комплексна дія тепла складається з місцевих і загальних ефектів. Локальні реакції виявляються безпосередньо в місці використання джерела тепла, і, як правило, полягають в поліпшенні мікроциркуляції. Артеріоли розширюються, а швидкість кровотоку в капілярах збільшується. Розширення просвіту судин супроводжується почервонінням і підвищенням температури шкірних покривів. А посилення процесів метаболізму та утворення біологічно активних речовин зрештою приводить до активізації регенераторних процесів у тканинах.
Загальні ефекти характеризуються перерозподілом об’єму циркулюючої крові, уповільненням ритму сердечних скорочень, розширенням просвіту бронхів. Загальні реакції пов’язані з сприятливою дією на нервову, серцево-судинну, ендокринну та імунну системи.
Останнім часом медицина почала частіше звертатися до таких простих і безпечних методів лікування як термотерапія. Незважаючи на те, що термотерапія має менш виражений ефект, вона одночасно має й менше побічних ефектів, але в умілих руках здатна надавати тривалішу дію. У медицині використовують як вологе тепло (ванни, душі, компреси) так і сухе (пісок, мінерали).
#img_right#Наприклад, останнім часом знову знайшов популярність давній метод лікування за допомогою нагрітих каменів, який з успіхом застосовувався на Сході. Так звана, стоунтерапія заснована на тепловій дії на певні біологічно активні точки тіла. Тепло, що випромінюється розігрітим до 40 градусів камінням, проникає углиб тіла на декілька сантиметрів. Таке каміння може сприятливо впливати на організм, відновлюючи втрачений баланс енергій в системах органів.
Завдяки відкриттям сучасної науки з’явилися деякі нові методи використання теплової енергії високих температур, які застосовуються в хірургічній практиці. Наприклад, квантова терапія і мікрохвильове електромагнітне випромінювання. Квантова терапія має на увазі використання лазера (енергії монохроматичного світла), а мікрохвильове електромагнітне випромінювання нагадує тепло мікрохвильової «печі».
Останній метод широко використовується в лікуванні доброякісних пухлин передміхурової залози. Метод заснований на тому, що клітини пухлин чутливіші до мікрохвиль, оскільки містять більшу кількість води, ніж звичайні клітини. Використовуючи випромінювач мікрохвиль, що знаходиться в сечовипускальному каналі, передміхурову залозу нагрівають до 50° С, при цьому внутріклітинна вода пухлинних клітин нагрівається і розширюється, що приводить до їх руйнування.
#img_left_nostream#36,6° С?
Все вищеописане стосується місцевої дії тепла, а як використовується загальна гіпертермія? Усім відомо, що ми добре себе почуваємо, якщо температура нашого тіла близька до 36,6 °С. Навіть при незначній її зміні людину кидає то в жар, то в холод, що супроводиться різким погіршенням самопочуття. Постійність температури тіла є заставою успішного протікання безлічі хімічних і фізіологічних реакцій, і тому її зміни всього на декілька градусів деколи можуть привести до летального результату.
Проте ні для кого не секрет, що інколи наш організм навмисно вдається до гіпертермії при інфекціях. Навіщо він так вчиняє? Першою людиною, яку зацікавив зв’язок температури тіла і перебіг інфекційного процесу став мікробіолог та імунолог Луї Пастер (1822–1895).
Учений виявив, що кури, чия температура тіла вища на 6-7° С не здатні заразитись сибірською виразкою. Це спостереження спонукало Пастера провести дослід, у якому він охолодив температуру тіла курей до 38°С за допомогою холодної води. «Морожені» пернаті легко захворювали сибірською виразкою. Правда, коли Пастер швидко діставав курку з води, вона відразу видужувала, або переносила легку форму захворювання.
Загальне підвищення температури тіла – наша захисна зброя. Багато бактерій і вірусів не здатні переносити температуру вище 38–39° С або вона для них не комфортна. Окрім цього активність імунних клітин також зростає з підвищенням температури тіла. Ось чому зараз в медицині існує принцип, при якому лікарі не рекомендують «збивати» температуру якщо вона нижча 38,5° С.
Але все-таки при значному підвищенні температури тіла необхідно діяти вкрай обережно, наприклад, при вивченні ефектів високих температур на перебіг важких інфекційних захворювань і пухлинних процесів. Під час таких операцій тіло пацієнта, що знаходиться під загальним наркозом нагрівають до 43–44° С. Організм людини знаходиться в стані теплового шоку і пацієнт фактично балансує між життям і смертю. Як відомо, ракові клітини і мікроорганізми швидко гинуть при високих температурах. Тому такі методики розробляються з метою лікування серйозних захворювань, наприклад, ВІЛ-інфекції.
