Бізнес і примусова праця процвітають на північному заході Китаю, попри всі зусилля урядів і міжнародних організацій, спрямовані на боротьбу з порушеннями прав людини в уйгурському регіоні.
Заходи, покликані запобігти потраплянню на західні ринки продукції, виробленої мільйонами уйгурів та інших тюркських народів, загнаних проти їхньої волі на фабрики по всьому Китаю, схоже, вперлися в стіну. Останні дані про експорт із Сіньцзяна свідчать про 49-відсоткове зростання в перших трьох кварталах 2023 року.
Пекінський рупор China News наводить ще більш приголомшливі цифри зростання зовнішньої торгівлі префектури Кашгар — 113 відсотків.
Доктор Адріан Зенц, директор і старший науковий співробітник відділу досліджень Китаю з Фонду пам’яті жертв комунізму, ставить питання, як таке може відбуватися. Єдиним поясненням різкого зростання експорту, на його думку, має бути збільшення примусової праці в уйгурському регіоні.
У бесіді з Bitter Winter Зенц сказав: “Ми спостерігаємо цілеспрямовані зусилля зі збільшення експорту з уйгурських префектур у Південному Сіньцзяні”.
За словами Зенца, трудомістка продукція — це “ті види товарів, під час виробництва яких використання примусової уйгурської праці найімовірніше”.
Омер Канат, виконавчий директор Уйгурського проєкту з прав людини (UHRP), сказав Bitter Winter: “Дослідження Адріана чітко показує, що китайський уряд крок за кроком досягає успіху у своєму плані досягнення 100%-го контролю над життям уйгурів та їхньою працею. Він також використовує економічні субсидії, щоб змусити виробництва переміститися в Східний Туркестан”.
У той час як використання примусової праці уйгурів у китайських так званих “таборах перевиховання” було добре задокументоване журналістами, вченими та некомерційними організаціями на основі свідчень очевидців, витоків офіційних документів і репортажів з місць подій, менш помітною залишилася спроба примусити сільських жителів до роботи на фабриках по всьому Китаю в рамках програми китайського уряду з боротьби з бідністю.
За неспростовною картиною з 380 таборів для інтернованих, кілометрів колючого дроту та мільйонів камер спостереження, що перетворили регіон на відкриту в’язницю, ховається більш підступне й повзуче злодіяння, яке відбувається під радаром міжнародного осуду, каже Зенц.
Зенц доводить, що робота на цих фабриках зі сторожовими вишками й охоронцями, озброєними кулеметами, далеко не добровільна, а відмова від неї загрожує серйозними наслідками.
З 2015 до 2021 року щонайменше півтора мільйона представників тюркських народів, здебільшого уйгури, відправили у так звані “табори професійної підготовки”, мільйони — на примусові роботи в усьому Китаї, незліченна кількість дістала тривалі тюремні строки без суду або просто “зникла”.
У своїй новій роботі Зенц глибоко вивчає національну програму Сі Цзіньпіна “Боротьба з бідністю шляхом переміщення робочої сили”, що реалізується в Сіньцзяні, в рамках якої “надлишки сільської робочої сили” заманюються в пастку державних трудових трансфертів під гаслом боротьби з бідністю та деекстремізації.
Хоча заявленою метою Сі Цзіньпіна було викорінення бідності, але прихованим фактором є національна безпека, особливо в уйгурському регіоні. Пекін скористався війною США з тероризмом після терактів 11 вересня і розпочав власний хрестовий похід проти терору, ухваливши закони, що сприяли довільним арештам і затриманням. В ім’я придушення сепаратизму та екстремізму тюркські народи, які здебільшого сповідують іслам, стали мішенню для Пекіна.
Генеральний секретар Сі Цзіньпін заявив, що безробітні будуть “провокувати неприємності”, тоді як зайнятість “сприяє етнічній взаємодії, обміну та змішуванню” й змушує етнічні групи “вивчати китайську культуру”.
Примусове переміщення робочої сили збільшилося з приблизно 2,6 мільйона осіб у 2014 році до понад 3 мільйонів у 2022 році, що сприяє зростанню кількості китайських промислових підприємств, які раді скористатися дешевими й слухняними працівниками. Примусова праця менш помітна, але більш поширена та її складно виявити традиційними способами. За словами Зенца, людей утримують шляхом “використання систем спостереження і технологій відстеження пересування в масштабах усього регіону, щоб зробити відхід уйгурів практично неможливим”.
Міжнародні місії зі встановлення фактів та аудиторські перевірки безсилі визначити реальні умови, в яких працюють уйгури, а працівники бояться доносити на своїх роботодавців. Транснаціональні компанії мають карт-бланш на те, щоб, не привертаючи уваги, наймати дедалі більшу кількість робітників для виробництва дешевих товарів для західних ринків.
Хоча примус заборонено Міжнародною організацією праці (МОП), членом якої є Китай, довести порушення було непросто, і Пекін зміг обдурити весь світ, продовжуючи проводити свою політику.
За матеріалами
