NASA виявило небачене раніше явище гігантської льодової хвилі.
#img_center_nostream#
Вивчаючи записи найспекотніших за всю історію з початку спостережень в Гренландії літніх періодів 2010 і 2012 років, вчені NASA виявили, що зсув танучого льоду в льодовику Рінка породив гігантську хвилю. Ця подія може сприяти стабільному таненню льоду в Гренландії і прискоренню темпів підвищення рівня Світового океану.
За чотири місяці хвиля пройшла майже 15 миль через льодовик Рінка на заході Гренландії і потім увійшла в море. Сплеск, за масою еквівалентний 18 тисячам будівель Емпайр-Стейт-Білдінг, був настільки потужним, що деформував земну твердь.
Льодовик Рінка — один з основних стоків льодовиків Гренландії в океан. На початку 2000-х в ньому щорічно тануло близько 11 мільярдів гігатонн льоду, що можна порівняти з вагою 30 тисяч будівель Емпайр-Стейт-Білдінг.
У винятково спекотне літо 2012 року маса цього льодовика додатково зменшилася ще на 6,7 гігатонн, що відійшли у вигляді поодинокої хвилі. Вчені порівняли це явище з «підталим фруктовим льодом, що вислизнув з упаковки». «Така гігантська маса здатна викривити грунт навколо себе», — переконаний Ерік Лароу, науковий співробітник Лабораторії реактивного руху NASA і один з ініціаторів дослідження.
Троє вчених Лабораторії реактивного руху NASA в Пасадені (Каліфорнія) першими точно відстежили втрату маси льодовика за допомогою горизонтального датчика GPS. Процеси танення льодовика, що спостерігалися раніше, не можуть пояснити таку величезну втрату маси.
#img_center_nostream#
Хвиля не могла бути виявлена звичайними методами спостереження за таненням льодовиків в Гренландії, такими як вимір зменшення маси льоду за допомогою бортового радіолокатора.
«Ви могли б безпосередньо стояти там і все одно не побачити ніяких ознак хвилі, — впевнений учений з Лабораторії реактивного руху Ерік Лароу. — Ви не побачили б тріщин або інших характерних проявів на поверхні».
«Ми точно знаємо, що спусковим механізмом послужило танення снігів і льоду на поверхні, але ми не повністю розуміємо складну матрицю процесів, які генерують поодинокі хвилі», — пояснює ведучий наукове дослідження вчений Сурендра Адхікарі.
Протягом двох літніх періодів, в які відбувся схід поодиноких хвиль, поверхневий сніговий покрив і лід величезного басейну у внутрішній частині Гренландії за льодовиком Рінка містили більше води, ніж будь-коли раніше.
У 2012 році понад 95% поверхневого снігу і льоду танули. Тала вода може створювати тимчасові озера та ріки, що швидко витікають крізь лід до океану.
Як тільки вода проклала шлях до основи льодовика, почалася хвиля інтенсивних втрат. Величезні обсяги води згладжували основу льодовика, змушуючи його рухатися швидше і пом’якшуючи його краї, коли льодовик зустрічався зі скелею або нерухомою крижиною. Ці метаморфози дозволили льодовику зісковзнути вниз за течією так швидко, що лід, який лежить далі всередині острова, не встигав слідом за ним.
Інтенсивне танення, що відбувалося в 2010 і 2012 роках, не має аналогів, але воно відображає процеси, які можна очікувати в майбутньому під час потепління клімату.
«Це прогресуюче явище», — підсумовує вчений ЛРД NASA Ерік Івінс.
За матеріалами:
