Китайські збройні сили загрузнули в прибутковій торгівлі людськими органами, згідно з результатами досліджень, викладеними в недавно опублікованому офіційному звіті про незаконне видаляння органів.
#img_left#Звіт, складений колишнім державним секретарем Канади Девідом Кілгуром і міжнародним адвокатом-правозахисником Девідом Мейтасом, стверджує, що китайська Народно-визвольна Армія (НОА) координує проведення операцій з пересадки органів ув’язнених іноземцям безпосередньо в стінах військових медичних госпіталів.
Автори звіту говорять, що для збройних сил Китаю неписані законодавчі акти міністерства охорони здоров’я, спрямовані на те, щоб операції з трансплантації органів проводилися відповідно до міжнародних норм.
Недавно випущений звіт є останнім оновленням всебічного дослідження, опублікованого минулого року.
«Участь Народно-визвольної армії у видалянні органів широкомасштабна», – сказав пан Кілгур на прес-конференції минулого місяця.
Незважаючи на стандартні заперечення чиновників китайської компартії (КПК), автори стверджують, що ця ганебна практика в Китаї все ще триває і не слабшає.
З моменту видання первинної версії звіту в липні минулого року, під назвою «Звіт про перевірку тверджень про видаляння внутрішніх органів послідовників Фалуньгун у Китаї», обидва автори відвідали понад 30 країн, знайомлячи громадськість із звірствами, що відбуваються в Китаї, і збираючи додаткові докази.
Новий звіт, під заголовком «Кривавий урожай», містить на 20 сторінок більше, ніж перший і посилається на додаткові 16 джерел інформації. За словами авторів, він надає «ще переконливіші свідчення на користь нашого висновку».
Новий звіт змальовує страхітливу картину
Коли Китай змінив курс від соціалізму у бік ринкової економіки в 1980-х рр., установи охорони здоров’я і військові відомства відчули значне скорочення фінансування, згідно з інформацією, представленою в звіті. З того часу окремі клініки і військові госпіталі були вимушені шукати інші шляхи поповнення свого бюджету.
Маючи сотні тисяч послідовників Фалуньгун в китайських концтаборах і враховуючи зростаючу потребу іноземців в органах, усі вони скористалися системою трансплантації як новим способом заробляння грошей.
Отримані відомості, викладені в звіті, підтверджують ранні повідомлення про причетність НОА до торгівлі органами. У 2001 р. лондонська газета «Daily Telegraph» повідомила, що всі операції з пересадки органів іноземцям в Китаї були проведені у військових госпіталях, оскільки список тих, що чекали своєї черги в міністерстві охорони здоров’я був дуже великий.
Військові госпіталі були незалежні від міністерства охорони здоров’я і володіли великим доступом до поліцейських ресурсів, під чим малося на увазі вільне отримання внутрішніх органів від в’язнів концтаборів.
Попередній звіт канадців стверджує, що з 2000 по 2005 рр. в Китаї було проведено 41 500 операцій з пересадки органів, які взялися невідомо звідки. Тобто, кількість цих операцій різко зросла з початком переслідування духовної практики Фалуньгун.
У пізнішому звіті автори відзначають, що поки в Китаї корупція поширена повсюдно, продаж органів військовим не є проблемою тільки корупції. Очорнення і переслідування Фалуньгун, а також потреба військових заробляти гроші таким чином – усе це санкціоноване самим урядом.
За їх словами, видаляння органів у Китаї, головним чином, є проблемою наживи і результатом дотримання принципів КПК (або відсутності цих принципів). Прайс-листи, взяті з китайських веб-сайтів, що рекламували трансплантацію органів минулого року, визначають ціну печінки приблизно в 120 тис. доларів США, а нирки – приблизно в 80 тис. доларів. Колись один з лідерів Китаю Ден Сяопін сказав, що «ставати багатшим – це чудово», проте, якщо при цьому зневажаються етичні принципи, то таке суспільство стає досить небезпечним.
До останнього звіту також увійшли записи телефонних розмов з персоналом китайських клінік та інтерв’ю з іноземцями, яким зробили операції з трансплантації в Китаї. Попри неоднаковий досвід пацієнтів, всі вони відзначили атмосферу ретельної секретності, а також помітну відсутність інформації про деталі і час проведення операцій, лікарів і обслуговуючий персонал.
«Коли люди поводяться так, ніби їм є, що приховувати, цілком резонно припустити, що їм насправді є, що приховувати», – йдеться у звіті.
Його автори привели більш ніж переконливі докази на користь того, що пора вже зупинити цю «огидну форму зла». Вони настійно закликають фармацевтичні компанії всіх країн припинити експорт антиімунних препаратів до Китаю.
Відомо, що китайські фахівці з трансплантації використовують велику кількість ліків для запобігання відторгненню пересаджених органів, оскільки китайські клініки не надають післяопераційної реабілітації і перевірки приживання органів, як на Заході.
Антиімунні препарати можуть викликати великі ускладнення і мають багато сторонніх ефектів – деякі з них являють собою загрозу для життя. За словами китайських медиків, такий післяопераційний догляд може тривати до кінця життя пацієнта.
В Австралії всі процедури з пересадки органів застраховані компанією Medicare і тягар відповідальності за реабілітацію хворого, відповідно, лягає на державну систему охорони здоров’я.
За словами Девіда Мейтаса, ті, хто отримує комерційні трансплантанти в Китаї, не повинні отримувати за них компенсацій і оплати післяопераційного догляду.
Ша Адамс. Велика Епоха
