У сільському Китаї багато жителів сіл, де раніше було вкрай мало сиріт, стали свідками різкого зростання числа таких дітей внаслідок смерті їх батьків, які підхопили СНІД в результаті переливання крові зараженими шприцами. До недавнього часу родичі, що залишилися, піклувалися про цих дітей. Але через те, що в більшості випадків і ці родичі зараз заражені СНІДом, вони вже нездатні надавати підтримку дітям. Витрати на дітей стали надзвичайно великими.
В 2003 р. було підраховано, що у всьому світі понад 13 млн. дітей у віці до 15 років утратили одного або обох батьків через СНІД. Хоча зараз найбільше число сиріт СНІДу в Таїланді, їхнє число швидко зростає і в інших азіатських країнах.
В Камбоджі, Малайзії та Індії кількість сиріт СНІДу з 1994 по 1997 рр. збільшилася на 400%. Цей показник збільшення поділяють такі країни, як Намібія, Південна Африка та Ботсвана. Незважаючи на те, що пропорційно число сиріт СНІДу в Азії значно менше, ніж у країнах чорної Африки, за конкретною статистикою в Азії набагато більше таких дітей, ніж в Африці.
Сирітство – це глобальна проблема. Підраховано, що до 2010 р. 106 млн. дітей втратять одного або обох батьків внаслідок СНІДу. Згідно з оцінкою Міністерства охорони здоров’я Китаю, в Китаї щонайменше 100 тисяч сиріт СНІДу. Представництво ЮНІСЕФ у Китаї вважає, що за наступні п’ять років від 150 до 250 тисяч дітей втратять батьків через цю хворобу.
Починаючи з 2003 р. ЮНІСЕФ співпрацює з місцевими службами охорони здоров’я та медпрацівниками, Федерацією жінок та іншими громадами, щоб надавати психологічну та соціальну підтримку дітям, зараженим СНІДом. ЮНІСЕФ також допомагає літнім таборам для таких дітей і сприяє підвищенню ступеня інформованості суспільства про їхні потреби.
Діти, осиротілі внаслідок смерті хворих СНІДом батьків, у більшості випадків отримують недостатнє харчування та низький рівень освіти, а також самі мають ризик бути зараженими ВІЛ-інфекцією. В той же час, оскільки вони емоційно вразливі, то, коли вони виростуть, вони можуть бути втягнені в ризиковані відносини, що, можливо, призведуть до замкненого кола насилля та експлуатації.
Ще більш тривожною цю ситуацію робить те, що число сиріт буде й далі збільшуватися щонайменше впродовж наступного десятиліття. Таким чином, навіть у сільських районах, де поширення ВІЛ уповільнюється, кількість сиріт буде як і раніше високим. На думку др. Пітера Піота, головного директора ЮНЕЙДС [Об’єднана програма ООН з ВІЛ/СНІДу], «кризова ситуація із сиротами – це серйозна причина, щоб почати впроваджувати профілактичні заходи для дорослих у широких масштабах».
Сироти з причини ВІЛ/СНІДу – це частина ще більшої проблеми, оскільки в країнах із великою кількістю таких дітей є велике число безпосередньо заражених СНІДом. Хоча важко оцінити їх загальну кількість, але було підраховано, що по всьому світу більше 3 млн. дітей заражені ВІЛ/СНІДом.
Необхідно ввести широкомасштабну освітню кампанію, щоб інформувати людей про небезпечні наслідки цієї інфекції не тільки для них самих, але й для їхніх дітей. Більшість китайців досі не знають, як передається ВІЛ. Згідно з опитуванням, проведеним у 2004 році організацією Futures Group Europe і Horizon Research Group (Пекін), лише 8,7% китайців знають про способи передачі ВІЛ, а 25% селянських мешканців навіть не чули про цю інфекцію.
Щоб допомогти сиротам СНІДу більш швидким і практичним шляхом, необхідно підтримувати можливості великих сімей щодо піклування про дітей-сиріт, надаючи їм фінансову допомогу від місцевих органів влади або провінціальних урядів. Особливий догляд за дітьми також повинні забезпечувати організації за місцем проживання та сирітські притулки. Стосовно останніх, то їхню місткість слід збільшити.
Також важливо підтримувати роботу неурядових організацій, таких як Китайський фонд допомоги сиротам СНІДу, які докладають зусиль для покращення охорони здоров’я, освіти та якості життя дітей-сиріт Китаю.
Не менш важливо стирати те соціальне «тавро», яке переслідує ВІЛ. Часто дітей, які втратили батьків через СНІД, приймають за ВІЛ-інфікованих, що ще більше пригноблює їх. Вкрай необхідно вжити нових заходів на рівні держави для забезпечення їм освіти та роботи, захисту їхніх прав, а також прослідкувати за виконанням цих заходів.
Доктор Цезар Челала – консультант із питань охорони здоров’я в організаціях при ООН. Він здійснив місії, пов’язані з охороною здоров’я, у більш ніж 45 країнах по всьому світу.
