Су Ши поет династії Сун. Ілюстрація: Джейн Ку/Велика Епоха
Китайці всього світу восьмого вересня святкують Чжунцю Цзє (中秋節), або свято Середини осені. Його відзначають на 15-й день 8-го місяця за місячним календарем. У китайців це важливий привід, аби зібратися всією родиною, скуштувати місячних пряників і помилуватися повним місяцем. Протягом багатьох століть день Середини осені надихав китайських поетів складати гарні вірші. Упершій частині ми розповіли про Лі Бо, у другій — про Ду Фу і Бо Цзюйї. Тепер розповімо про знаменитого поета Су Ши.
Поезія Су Ши
Су Ши жив у період із 1037 по 1101 рр. Він був великим письменником, поетом, художником, каліграфом і придворним чиновником у часи династії Сун.
Су Ши народився в сім’ї літераторів — обидва з його батьків мали високу освіту. Су було 19 років, коли він і його молодший брат склали іспит на державну службу, що було необхідною умовою для отримання високої урядової посади. Після цього він займав багато чиновницьких постів, у тому числі глави Колегії обрядів (яка відповідала за церемонії і богослужіння в імперії).
Своє поетичне і художнє натхнення Су здебільшого отримував із філософії даосизму та буддизму. Він вважається найвидатнішим поетом династії Сун. Його вірші були у формі «фу» — свого роду сатиричних віршів у вільному стилі. Пізніше ця форма була адаптована наступними поколіннями.
Ці сатиричні вірші, що були в основному спрямовані проти офіційної політики, стали результатом бурхливої політичної кар’єри Су. Після написання сатиричного вірша, в якому засуджувалася політика, що проводилася могутнім в той час прем’єр-міністром Ван Аньши, він був ув’язнений і відправлений у заслання.
Спочатку Су мав вільний і палкий характер, і його рання поезія була сповнена проникливості та енергії. А під час вигнання Су насолоджувався простим життям, займаючись землеробством і літературою.
Багато чого переживши і розмірковуючи про сенс життя, він став дивитися на життя мудріше. В цей період він створив багато зі своїх найбільш знаменитих творів.
У 1101 р. Су помилували і викликали назад до двору, але по дорозі він помер, так і не встигнувши зайняти свою нову посаду.
Су Ши і його молодший брат були дуже близькі. Як державний чиновник із сім’ї службовців Су часто змушений був перебувати далеко від своїх близьких. У 1078 році його молодший брат зміг приїхати до нього, щоб разом відзначити свято Середини осені. Натхненний візитом брата, Су написав вірш «Середньоосінній місяць», де розмірковував про цінність часу, проведеного із сім’єю.
Луна середины осени
(переклад російською І. ГОЛУБЄВА)
I
Как славно старалась
в прошлом году луна.
Как над старой стеною
была кругла и ясна.
Каким измождённым
казался я тою порой:
Хворый лежал
на сквозняке у окна.
А луна всё плыла
и мой отыскала след:
Сквозь решётку окна
просочился неверный свет.
О болезни моей
откуда ей было знать?
В Башню Песен зашла —
никого-то в той Башне нет.
Подушку поправил,
трижды вздохнул тяжело.
С посохом вышел,
к луне обратил чело.
Воля Небес
не сжалилась надо мной:
В Лунный Дворец
ветром меня занесло.
Белыми росами
я проморожен так,
Что осенней цикадой
плачу, глядя во мрак.
Вот и свершилось:
поэт, воспевший луну,
На Поле Восточном
ныне — последний бедняк.
Скоро ль умру —
смею ли знать наперёд?
Лунам счастливым
в жизни велик ли счёт?
Рыба в пруду
зябнет и тоже не спит:
Плещется и сопит
всю ночь напролёт.
II
Полных шесть лет
светит мне эта луна.
Полных пять лет
озаряет разлуку она.
Стихи, что прислал ты,
произношу нараспев.
Слёзы в глазах —
это твоя вина.
Знаю, Люду
красотою тебя привлёк.
Легко ли расстаться
с ним даже на краткий срок?
Серебром расстилается
озеро пред тобой.
Зеркалом в небе —
над тобою Лунный Чертог.
Лишь к третьей страже
смолкает шум торжества.
Тенями сливаются
люди и дерева.
В Северные Покои
вернёшься в предутренний час.
Светом луны
и росою блещет листва.
Пошлёшь за вином,
с женою встретишь рассвет.
Молодость вспомнишь —
сколько минуло лет.
Кто бы поверил,
что немощи скоро придут,
Что в чарках под грушами
больше ни капли нет?
Теперь — на восток
от древней реки погляди:
Гречиха, как снег,
цветёт далеко впереди.
Вторить хочу
твоим прошлогодним стихам,
Но сердце, боюсь,
разорвётся на части в груди.
Місяць поета
День Середини осені, коли на небі повний місяць, завжди був для китайських поетів часом для того, щоб висловити свої глибокі почуття і думки. Через ці поетичні роздуми ми можемо прочитати їхні думки і пережити їхні емоції.
Поети часто мандрували і були далеко від дому. Вони тужили за домівкою і сумували за своїми близькими, особливо ввечері в день Середини осені, коли дивилися на повний місяць осіннього рівнодення або в самоті пили при місячному світлі.
Вони могли забути про всі турботи і тяготи своїх поневірянь, але під яскравим місячним світлом не могли не згадати свій дім, сім’ю та друзів.
Читайте також:
Чарівне свято Китаю — День середини осені
Місячні пряники — символ Свята середини осені
Китайські поети: Бо Цзюйі — батько реалістичної поезії
