Китайське свято Середини осені випадає на 15-й день 8-го місяця за місячним календарем. У 2014 році воно випадає на 8 вересня. Свято походить від популярної легенди про місячну діву Чан Е. Ілюстрація: Енні У/Велика Епоха
Свято Середини осені — це важливий привід зібратися разом усією сім’єю, щоб помилуватися яскравим місяцем і скуштувати місячних пряників. Він має історію, що налічує понад 3000 років, починаючи з поклоніння місяцю в стародавній династії Шан. Ілюстрація: Джейн Ку/Велика Епоха
Восьмого вересня китайці всього світу відзначатимуть Чжунцю Цзє (中秋節), що також відоме як свято Середини осені. Воно завжди випадає на 15-й день 8-го місяця за місячним календарем.
Це важливий привід зібратися разом всією сім’єю і помилуватися повним і яскравим місяцем осіннього рівнодення, а також скуштувати місячних пряників.
Хоча це свято найчастіше асоціюють із легендою про Чан Е, починаючи з давніх часів, повний місяць у свято Середини осені також є джерелом натхнення для китайських поетів. Через вірші про місяць вони висловлювали свою радість і горе, злети й падіння, тугу за батьківщиною і надії.
Лі Бо, Ду Фу, Бо Цзюйі та Су Ши — видатні поети китайської літератури, які віддавалися меланхолії, милуючись повним Місяцем.
Поезія Лі Бо
Лі Бо (701—762) був поетом у часи династії Тан. В історії китайської літератури його вважають безсмертним поетом.
В молодості Лі Бо любив читати. У віці 10 років він уже прочитав багато творів конфуціанських класиків.
Приблизно в 25 років Лі Бо пішов із дому і почав мандрувати сільською місцевістю аж до 742 року, після чого влаштувався на одному місці, аби служити танському імператору Сюаньцзуну, ділячись своїми знаннями і віршами.
«Під місяцем п’ю сам-один» — вірш Лі Бо, який вважався в Китаї «безсмертним» поетом. Ілюстрація: Сяо Юн/Велика Епоха
Одного разу під час прогулянки зі своєю улюбленою царственою дружиною Ян Ґуйфей і милуючись квітами в палацовому саду імператор перебував у піднесеному настрої. Він відправив когось за Лі Бо в палац, аби той увічнив цю прекрасну мить.
Лі Бо прийшов п’яний і насилу міг стояти на ногах перед імператором. Придворні були змушені хлюпнути йому в обличчя води, щоб розбудити. Лі Бо трохи отямився, схопив кисть і без особливих зусиль написав твір про бездоганну благодать.
Імператор був дуже задоволений і вражений талантом Лі Бо. Відтоді щоразу, коли бенкетував або пив, імператор брав із собою Лі Бо.
Одного разу, коли Лі Бо був п’яний, він забруднив своє взуття. Імператор наказав євнухові Гао почистити взуття Лі Бо. Гао був найвпливовішим євнухом у палаці і служив лише імператору. Він був дуже ображений проханням виконати таку принизливу роботу — почистити взуття комусь іншому. І все-таки він був змушений виконати наказ імператора.
Євнух помстився тим, що посварив Лі Бо з Ян Ґуйфей. Він показав Ян один із віршів Лі Бо і сказав, що поет приховано засуджує її в цьому творі.
Оскільки Ян довіряла євнухові, вона розсердилась на Лі Бо. Євнух і дружина переконали імператора, що більше не можна тримати Лі Бо при дворі. Зрештою у 743 році Лі Бо відіслали подалі від імператорського двору.
Залишивши палац, Лі Бо знову почав мандрувати, продовжуючи складати вірші. Подейкували, що він став даосом. Одним осіннім днем за рік після свого вигнання він зустрів іншого поета того часу, Ду Фу. Захоплюючись літературним талантом один одного, вони відразу ж стали добрими друзями.
У своїх віршах Лі Бо висловлював велику пристрасть до природи, свою любов до країни і смуток у серці. Більшість його віршів зображують людство загубленим, одиноким і таким, що тужить за своїм зв’язком із Небом. Нижче наведено два знаменитих вірша, які він написав про місяць.
Під місяцем п’ю сам-один
(переклад Геннадія Туркова)
Серед квітів сиджу
біля дзбана з вином.
П’ю сьогодні один,
бо нема поруч друзів.
Чарку вгору підніс —
місяцю підморгнув,
Привітав свою тінь —
от і стало нас троє.
Зрозуміло, що місяць
не тямить в гульні,
І не приятель тінь,
хоч і завжди зі мною.
Це я так, тимчасово,
до гурту їх взяв,
Бо ж навколо весна
й веселитися треба!
Я співаю —
й гойдається місяць у такт.
Я танцюю —
і ковзає тінь по травиці.
Дружно гулянка йшла,
поки хміль не зборов,
А тоді — розбрелися ми
хто куди знає.
Та віднині
стосунки в нас будуть міцні.
Прийде час —
ще й на небі влаштуємо зустріч!
Думи тихої ночі
(переклад Геннадія Туркова)
Внизу перед ліжком
побачив місячне сяйво.
А може, це іній
з’явився вже на долівці?
Підвів чоло —
на місяць гірський задивився.
Схилив чоло —
в думки про вітчизну поринув.
Читайте також:
Чарівне свято Китаю — День середини осені
Місячні пряники — символ Свята середини осені
Китайські поети: Бо Цзюйі — батько реалістичної поезії
