У літописі «Ши цзі» розповідається, що виникнення Свята початку літа Дуань-у тісно пов’язане з поетом Цюй Юанем, який жив між 340 і 278 рр. до н. е. Свого часу він був знаменитим поетом і чиновником у царстві Чу в епоху Чжаньго (епоха «Царств, що борються»). Він був прихильником політики протистояння царству Цінь, яке в той час стало досить впливовим, та виступав за союз із царством Ці для спільної боротьби проти Цінь. Ставши жертвою підступних хитрощів ціньських чиновників і особистих заздрісників, Цюй Юань був відсторонений від своєї посади. У вигнанні Цюй написав кілька віршів, які стали шедеврами китайської традиційної поезії. Серед них: «Тяньвень» («Небесні візерунки»), «Лісао» («Скорбота вигнанця»), «Цзюге» («Дев’ять наспівів») та інші.
Після того, як Хуай-ван, правитель Чу, розірвав союз із царством Ці, уклавши мир із Цінь, незабаром він став пожинати плоди своєї власної нерозумної політики. Царство Цінь пішло війною на Чу, захопивши шість областей, а сам Хуай-ван був захоплений і згодом помер у полоні. У 298 р. до н.е. військо Цінь увійшло в чуську столицю Ін. З того часу царство Чу стало стрімко занепадати і через пару десятків років було повністю підкорено царством Цінь.
Поет Цюй Юань безпорадно спостерігав за важким становищем своєї батьківщини. Останні роки життя він провів у стані сум’яття, тривоги і відчаю. На знак протесту проти зрадницьких дій правителя, переконаний у неправедності всього світового порядку і втративши віру в свої можливості вплинути на ситуацію в країні, Цюй Юань кинувся в річку Мілоцзян. Сталося це 5 числа 5 місяця за місячним календарем.
Дізнавшись про загибель Цюй Юаня, народ царства Чу зібрався біля річки. Рибалки довго пливли на човнах по річці в пошуках тіла поета, а також розганяли риб, щоб вони не з’їли труп. Щоб не дати ракам і рибам пошкодити тіло Цюя, люди кидали в річку яйця, рис і інші продукти. Якийсь лікар вирішив вилити в річку міцного рисового вина, щоб, напившись його, мешканці ріки не змогли з’їсти тіло поета. Звідси і виникла традиція щороку 5 числа 5 місяця влаштовувати гонки на човнах-драконах.
#img_center_nostream#
Щорічно на Свято початку літа Дуань-у по всьому Китаю проходять перегони на човнах-драконах. Лунає стартовий сигнал, і гребці під барабанний бій злагоджено управляють дерев’яними байдарками у формі драконів, пливучи у напрямку до буя. Гонки на човнах-драконах у Китаї в даний час – це водний вид спорту, який поєднує давні традиції і сучасний спортивний дух. Офіційний статус національного виду спорту змагання на драконівських човнах отримали в 1980 р. Кожен рік проходять перегони між командами за «Кубок Цюй Юаня».
#img_center_nostream#
У Свято початку літа Дуань-у прийнято їсти цзунцзи – страву, приготовлену на пару з клейкого рису з начинкою (м’ясом, фініками, пюре з квасолі, ковбасою, жовтком яйця і ін.) і обернуту бамбуковим, очеретяним або пальмовим листям, яке перев’язується різнокольоровими шовковими нитками.
За історичними записами, цзунцзи придумали в період Чуньцю («Весни і осені», 8-5 ст. до н.е.). Щороку на початку 5 місяця за місячним календарем численні китайські сім’ї миють очеретяне листя, вимочують клейкий рис і готують цзунцзи.
#img_center_nostream#
На честь Свята початку літа Дуань-у дорослі, за звичаєм, дарують дітям мішечки із запашними цілющими травами. Їх шиють зі строкатої шовкової тканини, а всередину кладуть ароматні цілющі трави. Потім нанизують на шовкову п’ятикольорову нитку. Ароматні мішечки носять як прикрасу на шиї або прикріплюють до бортів одягу. У народі існує повір’я, що пахучі мішечки проганяють злих духів і оберігають дітей від хвороб.
Звичай гонок на драконівських човнах, приурочених до Дуань-у, поширився з Гонконгу і Тайваню у США та інші країни, де також здобув статус виду спорту.
Примітно, що в КНР Дуань-у, разом із двома іншими стародавніми традиційними святами (Свято середини осені і День поминання покійних), отримав статус «національної культурної спадщини» лише у 2006 році. У 2007 р. Свято початку літа увійшло до списку офіційних свят, які відзначаються вихідними днями. До їх офіційного визнання комуністична влада могла звинуватити людей, які виконують святкові обряди в поширенні забобонів.
