Китайські легендарні воїни у давнину одягалися в тигрові шкури і йшли на ворога з дикими криками, що нагадували рев тигра, щоб залякати противника. Люди вірили, що тигр наводить жах на злих духів, тому голову цього хижака малювали на стінах житлових будинків і монастирів, і вишивали на одязі дітей. Зображення тигра знаходять на древніх фарфорових виробах. Входи в монастирі, урядові будівлі, багаті магазини і житлові будинки феодалів прикрашали кам’яні статуї тигрів.
У китайських легендах найкрасивішим і шанованим птахом вважався химерний і міфічний Фенікс. За описами, у нього дзьоб півня, голова качки, шия змії, лоб журавля, хвіст риби, забарвлення дракона, спина черепахи. Пір’я у Фенікса були п’яти кольорів, які символізують п’ять основних людських чеснот: людинолюбство, обов’язок, порядність, знання обрядів, вірність.
#img_left_nostream#За легендами, чарівний птах Фенікс добрий і милосердний, він не клює комах, не харчується живими істотами і травами; їсть насіння бамбука, а спрагу втамовує тільки з чистого джерела. Походження птаха Фенікс пов’язують із сонцем і вогнем, тому він символізує тепло, літо і сприяє гарному врожаю.
Китайські легенди також відносять до священної тварини – Черепаху. Вона уособлює довголіття, силу і витривалість. Її панцир уподібнював небесне склепіння, а черево – землі. Її довголіття стало символом вічності. Вважалося, що черепаха живе до трьох тисяч років. Божественна Черепаха мала голову змії і шию дракона. Статуя черепахи служила окрасою імператорських палаців і постаментом для пам’ятників на могилах знатних людей.
У легендах Стародавнього Китаю обожнювалися й інші живі істоти. Існував культ змій, лисиць, мавп і деяких інших тварин. Змії приписувалися властивості водяного божества або дракона. Вірили, що через сотні років змія може перетворитися на дракона, а сам дракон колись був величезною морською змією або гігантським удавом, який заплив з моря у води річки Янцзи. Цим пояснюються ритуальні почесті, які віддають змії під час посухи або повені. Рятуючись від повені, змія залишає свій притулок і переселяється на височинь. Тому на початку 20 століття намісник міста Тяньцзинь Лі Хуан-джан під час повені отримав від імператора наказ вирушити на берег річки Хуанхе, де виявив змію, яка врятувалася від повені. Цю змію доставили у храм, і намісник молився перед нею, просячи приборкати стихію.
У Китаї споруджувалися особливі храми, присвячені культу змій, в яких за божественними зміями доглядали ченці. У містах влаштовували урочисті процесії, де в клітинах проносили змій-богинь, а після закінчення церемонії їх випускали на волю. Змія вважається покровителькою Великого каналу – грандіозної споруди середніх віків. Він має довжину 1800 км, починається від Пекіна і закінчується у Ханчжоу. Щорічно перед проходом по каналу джонок з казенним рисом місцева влада приносила змії-покровительці жертви і влаштовували церемонії.
Китайські легенди та міфи стверджують, що Лисиця наділена надприродними властивостями. Вона може творити дива: викликати пожежу, отруювати їжу і робити людині інші капості, але може іноді і робити добро. Щоб умилостивити лисицю, їй приносили жертви, для неї будували спеціальні храми, в яких жили монахи-шанувальники культу лисиці. Щоб вберегти себе від гніву лисиці, селяни малювали на стінах будинків і огорож великі білі кола. Ще на початку 20 століття, проходячи по китайських полях, можна було зустріти перед курганом величезний стіл, на якому стояли стародавнього виду судини, прапори, значки та інші речі, властиві храму, це «хуасаньє» – фея-лисиця. Вона нібито живе десь неподалік у норі та її просять не шкодити бідному народу, а навпаки, доброчинити йому. Вбити лисицю вважалося великим злочином і винуватцю загрожувала кара. Разом з тим, тіло і кров лисиці широко застосовувалися в стародавньому китайському лікуванні.
Легенди та повір’я розповідають, що лисиця може перетворитися на кого завгодно, але найчастіше вона приймає вигляд людини. У 50 років лисиця набуває здатність перетворюватися на літню жінку, у 100 років вона може стати прекрасною молодою жінкою або майстерним чарівником. У тисячолітньому віці вона може бути допущена на небо й перетворитися на «небесну лисицю». Небесна лисиця має дев’ять хвостів і золотисту шерсть; вона може проникати в таємниці всесвіту, заснованих на чергуванні чоловічого і жіночого начала.
Часто лисиця в образі гарної жінки намагається вийти заміж за чоловіка. Чоловіку, який не випитує таємниці дружини, вона може принести велике щастя, прагнення дізнатися про її минуле могло призвести до біди. Часто дружина-лисиця за допомогою чаклунства забирала у чоловіка його життєву силу і він вмирав, а сама лисиця потім зникала. Так, за переказами, дев’ятихвоста біла лисиця з гори Ту прийшла до імператора Юю (23 століття до н.е.) і він одружився на ній, як герой на феї.
Відповідно до легенд лисиця, принісши людині насолоду і привівши її до межі смерті, сама може і зцілити її. Вона зберігає пігулку вічного життя, яка здатна оживити навіть труп. Щоб дізнатися в жінці лисицю, потрібно розглянути її тінь при місячному світлі. Тінь такої жінки нагадувала обриси лисиці з витягнутою мордою і гострими вухами.
Лисиця не тільки жінка. Вона може з’явитися людині і в образі чоловіка. Це звичайно тонко освічений учений, вірний товариш і друг, але не терпить віроломства і жорстоко карає за нього.
Лисиця з легенд обережна і недовірлива, але для того, щоб заручитися довірою людини, пускається на самі хитрі витівки. Людині, морально зіпсованій і схильній до розпусти, лисиця може заподіяти особливо багато лиха. Якщо людина чесна, то лисиця боїться її прямодушності й уникає її, оскільки вона черпає свою могутність з темного холодного початку Інь, а чесна людина отримує знання та чесноти від світлого початку Ян. Багато витівок лисиці описані китайським письменником 18 століття Пу Сунліном у книзі «Оповідання Ляо Чжая про чудеса», розділ «Лисячі чари», яка вийшла російською мовою у 1973 році в перекладі академіка В. М. Алексєєва.
Ще однією священною твариною вважається Мавпа. Особливою любов’ю китайського народу користувався Цар мавп Сунь У-кун або Хоу Сунь-цзи. Йому присвячено багато китайських легенд і оповідань, у яких розповідалося про його подвиги на землі й на небі. Він став героєм популярного роману 14 століття «Подорож на Захід», в якому описано, як цар мавп супроводжував Танського ченця до Індії за буддистськими канонами. Ця книга на багато століть лягла в основу виховання численних поколінь китайських дітей, тому що в ній зібрані воєдино моральні постулати та основи уявлень про світобудову.
