Протягом 12 років Китай посідає перше місце у світі за обсягом експорту. Нині чинники невизначеності, що виникли у виробництві внаслідок політики Пекіна боротьби з пандемією, збільшують собівартість китайської продукції. У поєднанні зі наростальним у світі попитом на сировину, витрати на виробництво, що збільшуються, в Китаї вплинуть на весь світ.
Згідно з даними Національного бюро статистики Китаю за березень, індекс ділової активності (PMI) в обробній промисловості, у невиробничій сфері та загальний індекс PMI склали 49,5 %, 48,4 % та 48,8 % відповідно. У порівнянні з лютим він знизився відповідно на 0,7%, 3,2% та 2,4%, що свідчить про зниження загального рівня економічного розвитку в країні.
Попит та пропозиція продовжують знижуватися, а індекс цін зростає. Так, індекси закупівельних та відпускних цін на основні види сировини в Китаї збільшилися у порівнянні з попереднім місяцем відповідно на 6,1 % та 2,6 %.
Кетрін Цзян, фінансовий аналітик із Гонконгу, розповіла виданню The Epoch Times, що політика «нульової терпимості» щодо вірусу COVID-19, яку проводить Пекін, серйозно порушила роботу китайських підприємств, а скорочення та закриття деяких виробництв зменшили постачання товарів, що стимулювало зростання цін. Китай все ще є «світовою фабрикою», тому зростання заводських цін у КНР призведе до зростання виробничих витрат у всьому світі та посилить глобальну інфляцію.
Влада Китаю застосовує у країні два типи локдаунів: повний та частковий. Починаючи з другого кварталу 2020 і до кінця січня 2022 повної ізоляції зазнали 16 китайських міст, а ще в 18 містах був введений частковий локдаун.
Сун Чжен, професор факультету економіки Китайського університету Гонконгу, 30 березня опублікував результати дослідження, в якому використав щомісячні оновлювані дані про рух міжміських вантажівок у Китаї, щоб розрахувати вплив локдауну на реальний дохід міста, а також ефект переливу. Так званий ефект переливу означає, що, коли організація здійснює якусь діяльність, виникає не тільки очікуваний ефект від цієї діяльності, але також впливає на людей або суспільство поза цією організацією.
З дослідження Суна випливає, що повний локдаун збільшує комерційну собівартість продукції та торгівлі між містами та всередині міст на 67% та 144% відповідно. Чим більший масштаб міста, тим сильніший вплив локдауну на економіку.
Згідно з повідомленням, випущеним Управлінням автомобільного транспорту Шанхая, з 29 березня контейнеровози, що в’їжджають до шанхайського порту, повинні мати спеціальний електронний пропуск, а водії — негативний тест, дійсний протягом 48 годин. Внаслідок цих заходів вантажні контейнерні перевезення в Шанхаї в основному перебувають у напівпаралізованому стані.
За словами Кетрін Цзян, для деяких капіталомістких галузей скорочення виробництва означає вищі виробничі витрати. Наприклад, такі галузі, як сталеливарна, мають безліч виробничих ланок, і, якщо таке виробництво зупинити, вартість запуску потім буде дуже високою.
Станом на 24 березня, у Китаї через пандемію було зупинено 19 доменних печей. Це означає, що сталеливарним заводам доводиться нести величезні додаткові витрати.
Компартія Китаю офіційно заперечує той факт, що її політика «нульової терпимості» спричинила великі витрати, заявляючи, що це нападки західних ЗМІ, які «спотворюють реальність». Проте, 25 березня державне інформаційне агентство Сіньхуа все ж таки визнало, що локдауни «обходяться дійсно дорого».
4 квітня у Шанхаї було проведено загальне тестування населення на COVID-19. Чисельність міста становить близько 25 мільйонів. Один тест коштує приблизно 10 юанів. Таким чином, фінансові витрати уряду на цей раунд тестування склали близько 250 млн юанів (близько 40 млн доларів США). Перед цим у Шанхаї було проведено кілька таких раундів тестування у різних районах.
