У спеціальному журналі "British Nature Series" 22 листопада 2007 року було опубліковано статтю про дослідження Єльського Університету у Великобританії. Були досліджені особливості сприйняття немовлят від 6 до 10 місяців. Під час дослідів вони сиділи на колінах у батьків, при цьому батькам не можна було ніяк на них впливати.
Стратегії поведінки і ухвалення рішень: один альпініст і дві фігурки
У першому експерименті ведучий з колегами показували дерев’яну фігурку з великими очима, яка весь час пробувала вилізти на гору. Несподівано з’являлися дві фігурки, одна з яких допомагала альпіністові дертися на гору, підштовхуючи його вгору, в той час як інша фігурка пробувала його зіштовхнути з гори.
Після експерименту немовлята повинні були вибрати одну з цих фігур. 80% з них хотіли доторкнутися до фігурки, яка допомагала альпіністові підніматися на гору. Через це, вчені зробили висновок, що немовлята розуміли сенс того, що відбувається в цьому експерименті.
Схожі досліди показали, що діти старшого віку – від 6 до 8 років, навпаки, віддавали перевагу тій фігурці, яка заважала головному героєві. Як пояснити ці зміни в поведінці?
Моделі пояснення
В очах немовляти цей наш світ здається дуже простим місцем. Учені припускають, що вони асоціюють людину, яку люблять, з «помічником». Хоча ніхто не може сказати точно, що немовлята побачили в дійсності, і на чому базується їхнє рішення, інші випробування показують, що результати дослідів з віком і все зростаючою адаптацією дітей до суспільства менш однозначні.
Чому змінюється поведінка дітей з віком, і на якій основі вони ухвалюють свої рішення, залишається доки нез’ясованим.
Рівне ставлення та дитяча радість як основа поведінки
Немовляті, яке можливо навіть не знає, чи з’явиться у нього після пиття колись знову спрага, важко вибрати в кожній ситуації, що воно хотіло б зараз. Навпаки, більшість немовлят, як правило, радіють увазі, теплій посмішці – навіть від незнайомої особи, або цікавим новим відкриттям, звичайно, якщо їхні основні потреби задоволені.
Епілог: даоська філософія – шлях до істинної людини
Багато вчених пробували використати сприйняття та форми судження немовлят і маленьких дітей, щоб комбінувати їх зі своїми власними здібностями. Даоські шляхи вдосконалення, наприклад, засновані на прагненні повернутися до своєї істинної природи, свого початкового Я, яке при народженні, в утробі матері та через якийсь час ще можна розпізнати.
Під час прогулянки відділенням новонароджених пологового будинку відвідувачеві помітно, що ця неупереджена, безневинна посмішка, яка в будь-якій ситуації така цінна, властива тільки найменшим: більшість дітей або дітей від 6 років втратили талант бачити світ очима немовляти.
Назавжди? Обширні знання стародавніх культур, таких як прадавніх індійців, китайців або ацтеків, дотримуються іншої думки. Найбільше даоські знання спеціалізуються на пошуку шляху «назад» до початкової природи. У даосизмі ще кажуть: «говорити справжнє, робити справжнє, бути правдивим, поки, нарешті, не станеш справжньою людиною, і повернешся до свого істинного, споконвічного Я».
Схоже на те, як наш колосально величезний космос перебуває в постійному русі, кожному, поки він живе, надана можливість прокладати свій шлях. Природність і невинність, як у немовляти, формує фактор, який часто описується у творах тисячолітньої давності.
Навіть якщо діти, або поняття «зв’язок із природою» майже не згадуються, природність пронизує всі ці твори. Так, у всі описані часи були люди, які хотіли прокласти особливий шлях, віддаляючись, чи то як відлюдники в незайману природу, у віддалену печеру для вдосконалення серця на самоті, чи в монастир, захищений недоступними горами. Здобута мудрість і вчення, таким чином, мають на меті вказати людині, яка шукає, шлях до внутрішнього спокою, рівноваги, свого справжнього початку.
У сьогоднішні часи знову можна зустріти тисячі людей, які прагнуть до життя посеред природи, і хочуть вибратися з галасливих і морочливих буднів. Вони можуть черпати мудрість з давньої, тисячолітньої культури та досвіду колишніх поколінь.
