Україна прагне зробити те, чого світ ще ніколи не робив: судити лідерів країни за агресію, яку вони вчиняють прямо зараз.
Багато політиків досі дивляться на світ через призму Нюрнберзького процесу, де судили нацистських чиновників, але вже після того, як режим впав. Наратив такий: «Почекаймо до кінця війни», — каже Олександра Матвійчук, директорка українського Центру громадянських свобод, яка торік отримала Нобелівську премію миру.
«Я вважаю, що це неправильний підхід, тому що правосуддя має бути незалежним від геополітичних інтересів [країн]. Правосуддя має бути незалежним від масштабів влади путінського режиму», — вона в інтерв’ю Al Jazeera.
«Ми не можемо чекати. Ми повинні створити трибунал зараз і притягнути його режим до відповідальності».
«Коли я розмовляла з жертвами війни за останні дев’ять років, вони говорили мені, що злочинці були повністю впевнені в тому, що залишаться безкарними», — сказала вона.
Цього місяця незалежна комісія з розслідування, що діє за дорученням Ради з прав людини ООН, встановила, що російська влада скоїла «численні порушення міжнародного гуманітарного права», включно з «навмисними вбивствами, тортурами, нелюдським поводженням, незаконним ув’язненням і зґвалтуванням».
Центр громадянських свобод стверджує, що задокументував 34 000 таких злочинів, а генеральний прокурор України виявив до 77 000.
17 березня Міжнародний кримінальний суд (МКС) у Гаазі висунув Путіну звинувачення «у воєнному злочині — незаконній депортації [українських] дітей» до Росії.
Україна заявляє, що підтвердила факт викрадення понад 19 000 дітей і вважає цю політику частиною спроби геноциду.
Росія заперечує ці звинувачення.
«Путін каже, що Україна не має права на існування — української нації не існує», — сказала Матвійчук.
«Поряд з інтерпретацією цієї заяви російськими пропагандистами, які кажуть, що українців потрібно або перевиховувати, або вбивати, заборона української мови, культури, історії на окупованих територіях і знищення там української еліти — священників, журналістів, місцевих мерів, депутатів, правозахисників, волонтерів, активних людей територіальної громади — все це разом демонструє нам цю політику геноциду», — стверджує вона.
Хоча Путін вивів Росію з МКС у 2016 році, суд має юрисдикцію щодо злочинів, скоєних на українській території, оскільки Україна ухвалила його у 2013 році.
Передача справ про агресію до МКС має бути схвалена Радою Безпеки ООН, де постійні члени Китай і Росія, найімовірніше, накладуть вето.
Останнім кроком України є спроба позбавити Росію права вето як постійного члена Ради Безпеки ООН.
