Чи можливо, що колись Землю населяв інший вид людей — маленькі чоловічки, схожі на ельфів або гномів із легенд?
Є деякі свідчення того, що такі люди могли жити в різних регіонах світу. Їх часто описують як людей зростом близько метра, які воліють жити потайки.
Кенія, Гаваї та Індонезія — ось лише деякі з місць, де були знайдені подібні свідчення.
Гобіт з Індонезії
У 2003 році в печері Лян Буа на острові Флорес в Індонезії були знайдені останки жінки зростом в один метр, якій було близько 30 років. Через свій зріст вона отримала прізвисько “гобіт”.
“Був знайдений майже повний скелет жінки, яку прозвали гобітом через її особливо маленький розмір”, — пише Селена Каннеллі, археобіолог із Blue Marble Space Institute.
“Судячи зі зносу зубів, схоже, що вона була дорослою в момент смерті, а судячи з анатомії таза, можна стверджувати, що це була жінка”, — додала пані Каннеллі.
Її було знайдено разом із вісьмома іншими людьми, але від них залишилися тільки фрагменти кісток. Її вид був названий Homo floresiensis, менший вид людини, який здебільшого вважається вимерлим.
Але звідки нам знати, що вона дійсно належала до іншого виду, а не була просто низькорослою людиною? Подальші дослідження скелета показали, що її мозок був приблизно на третину меншим за мозок сучасної людини.
“Останні дослідження показують, що мозок H. floresiensis становив 426 кубічних сантиметрів”, — пише пані Каннеллі.
“Це відкриття слугує переконливим доказом існування маленьких людей, про яких повідомлялося в письмових документах упродовж століть як у західному, так і в східному світі”, — заявив Йок Ман Кхей, незалежний дослідник, у статті, в International Journal of Comparative Literature & Translation Studies.
У Homo floresiensis був маленький мозок і невиражене підборіддя, і хоча останнім часом ніхто не бачив жодного з них, не можна з упевненістю сказати, що вони вимерли.
“Ми просто не знаємо, коли цей вид вимер, та й, смію сказати, не знаємо, чи вимер він”, — професор антропології Грегорі Форт в інтерв’ю Live Science 2022 року.
Агумба в Кенії
Інші свідчення існування маленьких людей були виявлені в Кенії, Африка. Їх називали агумба, й невідомо куди вони поділися. Відомо тільки, що про них більше не повідомлялося.
“Оскільки вони жили в лісі, мало хто зі сторонніх мав можливість особисто познайомитися з низькорослими людьми, і питання про їхні розміри досі залишається спірним”, — Анджела В. Кабіру, науковий співробітник Британського інституту в Східній Африці, в статті, опублікованій Кенійським музейним товариством.
Більша частина історії маленького народу передавалася з вуст в уста, але є і конкретні свідчення його існування в залишках житлових приміщень. Вважається, що агумба жили в ямах, виритих на плоскогір’ях. Багато з цих ям було зруйновано внаслідок сільськогосподарської експансії. Інші ями знаходяться в лісі Абердін, який нині є заповідником, що охороняється.
Усередині цих підземних жител було знайдено керамічні вироби та різні інструменти. Глибина ям зазвичай не перевищує 1,5 метра.
У переказах агумба описуються як “маленькі люди” або “сором’язливі, волохаті карлики”.
Менехуне на Гаваях
Австралієць на ім’я Томас Джордж Трум емігрував на Гаваї 1853 року. Він зібрав усні розповіді про народ менехуне з островів Кауаї та Оаху.
Легенди свідчать, що зріст менехуне становив приблизно метр, вони були активні ночами, а на світанку йшли в укриття. Вони відомі дивовижними трудовими подвигами.
У Всесвітній історичній енциклопедії йдеться про те, що менехуне “вважалися вправними мулярами, які виходили з дому після настання сутінків, щоб побудувати каное, дороги, ставки та стіни або щоб співати й грати на музичних інструментах. Перед світанком вони зникали”.
Їм приписують будівництво Кікіаоли, історичного іригаційного каналу заввишки 7,3 метра.
“Він вважається дивом інженерної думки завдяки 120 вирізаним базальтовим блокам, для різання яких потрібні були б точні інструменти і техніка. Він також відрізняється від типових гавайських кам’яних стінових конструкцій, хоча гавайці досконало володіли кам’яною кладкою”, — йдеться в енциклопедії.
Ельфи Ісландії
В Ісландії ельфи та місця їхнього проживання охороняються законом.
У путівнику по Ісландії також розповідається про те, як ельфи заважали вести будівельні роботи на своїй землі.
“Після безлічі невдалих спроб, коли важка техніка постійно ламалася без видимих причин, а з численними робітниками траплялися нещасні випадки, будівельна компанія була змушена перенести дорогу так, щоб вона оминула громаду ельфів”, — йдеться в путівнику.
За матеріалами The Epoch Times USA
