13 жовтня у Москві росіянин Султан Ібрагімов переміг по очках великого Евандера Холіфілда й отстояв титул чемпіона світу за версією WBO.
Такий результат бою можна сміливо поставити у заслугу обом боксерам, адже 45-річний американець став легендою світового боксу ще задовго до того, як Султан, якому 32, почав свою професійну кар’єру, і його вік примушував багатьох фахівців піклуватися не стільки про результат бою, скільки про його здоров’я.
#img_gallery#
Нагадаємо, що спочатку у Палаці спорту «Мегаспорт» на Ходинському полі планувався перший в історії Росії об’єднаний бій двох чемпіонських версій у суперважкій вазі між Султаном Ібрагімовим – чемпіоном світу за версією WBO та чемпіоном за версією WBA, переможцем Миколи Валуєва узбецьким боксером Русланом Чагаєвим. Проте останній раптово захворів гепатитом і на бій із найталановитішим, на мій погляд, нині чинним російським важкоатлетом вийшов боксер, який на рингу, здавалося би, вже все всім довів – Евандер Холіфілд. Само його поява у Москві подібна до невеликого дива.
Сюди взагалі не особливо рвуться розпещені американські чемпіони. Але Евандер Холіфілд, хоча і володіє величезним статком і є найтитулованішим важкоатлетом в історії боксу, довів, що, як і раніше, володіє серцем лева і чемпіонським характером. Незважаючи на те, що у його активі перемоги над такими мегазірками, як Майк Тайсон, Джордж Формен, Ріддік Боуї і нічия з Ленноксом Льюїсом, він, як колись, сповнений бажання битися і завоювати п’ятий титул чемпіона світу (для порівняння, Мохаммед Алі був лише 3-кратним чемпіоном). Команда Холіфілда кидала виклик навіть Володимиру Кличко, але той відмовився. Коли було ухвалено остаточне рішення про те, що Евандер проведе бій із Султаном, вже ніхто не сумнівався, що вже він точно нічим не захворіє і ніяка інша причина не стане причиною перенесення бою.
«Віра у Бога – це єдине, що допомагає мені продовжувати виступати на рингу. Я вдячний Господу Богу за те, що він дав мені шанс продемонструвати свій боксерський талант тут, у Росії. Приїхавши до вашої країни, я хочу показати і довести вашим людям, що я – справжній переможець. Я також дякую Султанові за можливість узяти участь у цьому бої і поборотися з ним за титул. Я буду щасливий стати знову чемпіоном», – сказав на прес-конференції Евандер Холіфілд.
І цей бій відбувся. Він почався досить обережно. Адже і над росіянином був достатній вантаж величезної відповідальності. У разі поразки такому віковому боксерові, як Холіфілд, та ще й у себе вдома на його кар’єрі можна було би ставити хрест. Евандер помалу тіснив Султана, виманюючи його на себе і намагаючись жорстко зустріти на контратаці. У цьому компоненті американець завжди був дуже сильним. Саме таким чином він виніс із рингу непереможного Майка Тайсона.
Але час перемагає навіть великих і дивовижна швидкість Султана Ібрагімова не дозволяла йому завдати серйозного зустрічного удару чи удару у відповідь. Тактика Султана була приблизно такою самою, як і в попередньому бою з Шеноном Брігзом – тримати суперника на відстані і, використовуючи перевагу у швидкості, стрімко «зривати» дистанцію з нанесенням блискавичної серії ударів, а потім, не вплутуючись у жорсткий розмін, знову йти на дистанцію.
В обох бійців були вдалі епізоди, але все-таки Султанові щастило набагато більше. У середині бою Евандер став більш пасивним й удари росіянина все частіше почали потрапляти у ціль. Але Холіфілд недаремно має славу найстійкішого бійця в історії боксу. Ті жорстокі випробування, які він витримав у війнах на рингу з найбільшими чемпіонами Султанові, мабуть, поки навіть складно уявити. У кінцівці бою Евандер активізувався й рішуче пішов уперед, провівши декілька вдалих багатоударних комбінацій. Проте серйозно розхитати Султана він так і не зміг, й одноголосним рішенням суддів перемога була віддана росіянинові.
Так закінчився цей вечір у Палаці спорту на Ходинці. Попутно відмітимо, що Майк Тайсон все-таки не зміг приїхати на бій свого друга Султана Ібрагімова. Правоохоронні органи США не відпустили його до Росії через все ще незакриту справу відносно дози наркотиків, знайдених у його машині. Проте ми від щирого серця поздоровляємо Султана із перемогою над таким легендарним суперником. Його іскрометний талант, самобутня манера ведення бою і величезна працьовитість дозволяють сподіватися на об’єднання всіх чемпіонських поясів у руках російського боксера.
Султан лише жалкує, що всі пояси в руках бійців з пострадянського простору, тоді як навкруги повно небитих американців. Ну а стосовно ж самого Холіфілда, то таку поразку він сміливо може вважати своєю перемогою. Його віра у Бога, високі людські якості і нездоланне прагнення йти назустріч своїй мрії дозволили ще раз у кінці боксерської кар’єри побувати на самій вершині.
