Сунь Бінь — видатний китайський воєначальник періоду Воюючих царств, Чжаньго (403–221 роки до н.е.). Багато західних і китайських учених розглядають його як найбільш видатного військового стратега після Сунь Цзи.
#img_right#Деякі дослідники схиляються до думки, що напівлегендарний Сунь Цзи (Сунь У) та історичний Сунь Бінь — насправді одна й та сама особа. Інші вчені вважають, що Сунь Бінь — прямий нащадок Сунь Цзи, хоча ця думка також є спірною. Проведені в останні десятиліття дослідження дозволили висунути гіпотезу про те, що справжнім автором «Мистецтва війни» Сунь Цзи є саме Сунь Бінь.
Сунь Бінь народився в місцевості між містами, А і Цзюань на північному сході повіту Янгу провінції Шаньдун. В юнацькі роки Сунь Бінь разом із Пан Цзюанєм, майбутнім генералом царства Вей, навчався мистецтву стратегії в одного з головних філософів того часу Гуй Гу-цзи з Долини демонів. Пан Цзюань мріяв бути найкращим військовим стратегом і заздрив видатному розуму і талантам Сунь Біня. Щоб усунути свого суперника у військових справах, Пан Цзюань вирішив приготувати йому особливий «подарунок», який і підніс Суню через кілька років, коли зайняв посаду генерала на службі в царстві Вей.
Пан Цзюань обманом заманив його на свою територію, вдаючи, що йому потрібна допомога і підтримка Сунь Біня. Однак коли Сунь приїхав, його за сфабрикованою справою звинуватили у державній зраді і піддали жорстокому покаранню «бінь сін», яке назавжди перетворює людину на каліку — видалення колінних чашок. Через це він і отримав ім’я «Бінь» («позбавлений колінних чашечок»).
Кинутому в темницю Сунь Біню скоро стали зрозумілі неправедні наміри Пан Цзюаня. Сунь вирішив утекти з в’язниці і прикинувся божевільним. Пан Цзюань, переконавшись, що ув’язнений позбувся розуму, не став надавати охороні в’язниці великого значення. У цей час в столицю царства Вей — місто Лян — приїхав посол царства Ці. Сунь Біню за допомогою тюремного службовця вдалося таємно зустрітися з послом і повідати йому свою історію. Вражений розповіддю посол таємно відвіз Суня в царство Ці, де той був тепло зустрінутий полководцем Тянь Цзі.
Щоб нормально пересуватися, Сунь Бінь зробив собі шкіряні чоботи — свого роду протези — і слідував за правителем і його військом у візку. За іншою версією, оскільки йому було важко вискакувати на коня, Сунь Бінь винайшов сідло. На народних картинах його зображували спертим на милиці і в чоботях з високими халявами.
Коли мова заходить про таланти Сунь Біня, в першу чергу в Китаї згадують легендарні кінські перегони воєначальника Тянь Цзі.
Кінські перегони були пристрастю полководця Тянь Цзі. Він бився об заклад з правителем царства Ці, роблячи великі ставки, і часто програвав. Одного разу напередодні проведення перегонів за Тянь Цзі пішов Сунь Бінь. Він знав, що коні діляться на три категорії: хороші, середні і погані. Сунь також знав, що коні Тянь Цзі поступаються коням царського дому. На скачках перемагав той, хто вигравав у більшості заїздів.
Перед початком змагань Сунь Бінь порадив Тянь Цзі, щоб той спочатку виставив поганого коня проти доброго коня царського дому, доброго коня проти середнього царського коня і, нарешті, середнього коня проти поганого царського коня.
Тянь Цзі послухав тої ради і в результаті всього один раз зазнав поразки — його слабкий кінь програв сильному царському, зате Тянь Цзі два рази виграв, оскільки сильний кінь обігнав середнього царського, а його середній — прийшов попереду слабкого царського. Перемігши у двох заїздах, Тянь Цзі виграв у перегонах. Завдяки цьому випадку здобув популярність і Сунь Бінь.
Правитель царства Ці дуже здивувався, адже обійти його коней на скачках було дуже важко. Дізнавшись про причину своєї поразки, правитель відразу ж запросив до палацу Сунь Біня поговорити з ним про військову тактику. Незабаром після цього правитель призначив Суня військовим радником царства Ці.
Пораду Сунь Біня з часом почали називати «Стратегія скачок генерала Тяць Цзі», яка рекомендує людям заради досягнення максимальної користі у справі зібрати воєдино всі свої переваги і протиставити їх слабкостям суперника.
Пораду Сунь Біня з часом почали називати «Стратегія скачок генерала Тяць Цзі», яка рекомендує людям заради досягнення максимальної користі у справі зібрати воєдино всі свої переваги і протиставити їх слабкостям суперника.
Будучи військовим радником у царстві Ці, Сунь Бінь поквитався зі своїм давнім суперником Пан Цзюанєм у двох битвах, які обезсмертили його ім’я і навічно увійшли у військову історію Китаю.
У доімперскі часи Китай складався з безлічі дрібних царств, які воювали один з одним за верховенство. Війни були повсякденним явищем. У 354 р. до н.е. царство Вей напало на царство Чжао. Величезна армія генерала Пан Цзюаня обложила столицю царства Чжао — місто Ханьдань. Царство Чжао звернулося по допомогу до царства Ці.
Володар царства Ці мав армію в 80 тис. чоловік. Воєначальником у ній служив Тянь Цзі, а його радником — Сунь Бінь. Тянь Цзі збирався вторгнутися в царство Чжао і там вступити в бій з вейською армією, проте Сунь відкинув цей план.
Він сказав: «Якщо хтось хоче розплутати вузол, то, звичайно, він не повинен щосили тягнути і смикати мотузку. Якщо хтось хоче покінчити з облогою, то краще за все не вводити свою армію в місце, де й так повно військ, а відправити їх туди, де військ немає. Всі добірні воїни царства Вей перебувають у царстві Чжао, і царство Вей позбавлене військового захисту. Тому я пропоную, щоб ми взяли в облогу столицю Вей — Далян (нинішнє м. Кайфен в провінції Хенань — прим. ред.). Тоді армія Вей відразу припинить облогу Ханьданя і поспішить назад, на допомогу власній країні».
Сунь Бінь також порадив спочатку невеликим підрозділам армії Ці напасти на кілька військових таборів царства Вей і програти битви, щоб приспати пильність Пан Цзюаня і щоб він упевнвся у власній непереможності. Тянь Цзі послухався порад стратега.
Коли звістка про напад армії царства Ці на столицю царства Вей дійшла до Пан Цзюаня, той негайно зняв облогу і поспішив назад у Вей. Війська царства Ці влаштували засідку на шляху армії Вей у Гуйлінь. Тут вони спокійно чекали у повній бойовій готовності і при підході ворога завдали повної поразки війську царства Вей, значно більш сильному, але виснаженому швидким маршем. Таким чином, царство Чжао було врятовано.
«Осадити Вей, щоб врятувати Чжао» — спосіб звільнення обложеного царства шляхом нападу на вразливе місце обложників — це друга стратагема з тридцяти шести в класичній військовій науці Китаю.
«Осадити Вей, щоб врятувати Чжао» — спосіб звільнення обложеного царства шляхом нападу на вразливе місце обложників — це друга стратагема з тридцяти шести в класичній військовій науці Китаю.
Друга і остання битва між Сунь Бінем і Пан Цзюанєм сталася через 13 років. Правитель царства Вей наказав Пан Цзюаню відправити величезну армію в похід на царство Хань. Правитель Хань звернувся по допомогу до царства Ці. Тянь Цзі та Сунь Бінь взяли на себе командування армією Ці і повели її на столицю держави Вей.
Коли Пан Цзюань дізнався про це, він негайно вивів військо з царства Хань і повернувся до Вей для захисту столиці. Пан Цзюань пам’ятав про давню битву з Сунь Бінем і перед поверненням додому провів добру підготовку війська.
Сунь Бінь знав про зарозумілість Пан Цзюаня і недооцінку ним сил армії Ці. Коли армія Вей підійшла, Сунь порадив полководцеві Тянь Цзі при підході до землі царства Вей застосувати хитрість під назвою «зменшення вогнищ». Щоб ввести противника в оману, в перший день, згідно з його планом, потрібно було розвести сто тисяч вогнищ для варіння їжі, у другий — зменшити їх до п’ятдесяти, а в третій — до тридцяти тисяч.
Пан Цзюаню дуже хотілося помститися Сунь Біню за поразку в битві 13-річної давнини. Коли полководець армії Вей дізнався про зменшення з кожним днем кількості вогнищ, він вирішив, що бойовий дух армії Ці впав і в стані противника панує масове дезертирство. Сподіваючись на легку перемогу над армією Ці і бажаючи швидко полонити Сунь Біня, він залишив важкоозброєну піхоту і відправився в переслідування зі своїми кращими, більш рухливими воїнами, здійснюючи за день подвійні переходи.
За швидкістю пересування Сунь Бінь розрахував, що Пан Цзюань повинен підійти до міста Малін увечері. Дорога біля Маліна була вузька, усіяна безліччю перешкод, за якими можна було влаштувати засідку. За наказом Сунь Біня воїни зрубали велике дерево і повалили поперек шляху. До дерева був прикріплений білий аркуш, на якому Сунь великими ієрогліфами написав: «Під цим деревом помре Пан Цзюань».
Потім по обидві сторони дороги сіли в засідку безліч майстерних лучників. Сунь Бінь попередив їх: «Вночі, коли побачите біля зрубаного дерева вогонь, стріляйте!»
Пан Цзюань дійсно з’явився там, де лежало зрубане дерево, і, помітивши білий аркуш, висвітлив його смолоскипом. Але не встиг він прочитати написане, як лучники, що ховалися в засідці, відкрили стрілянину. Воїнів Вей охопила паніка. Розуміючи, що становище безвихідне, Пан Цзюань не міг знести ганьби і вигукнув: «Хай же торжествує цей хлопчисько Сунь Бінь!», — встромивши меч собі в груди.
Сунь Бінь згодом залишив службу в армії і присвятив себе написанню книги «Мистецтво війни Сунь Біня» і навчанню у тихому місці цьому мистецтву своїх обраних послідовників. У своїй книзі великий стратег звів докупи власні розробки в області військової майстерності, які стали важливим доповненням «Мистецтва війни» Сунь Цзи.
