Незабаром у протоці Ла-Манш можна буде побачити гібридне «судно», що, як чайка, літатиме над водою на швидкості 160 км за годину.
#img_center_nostream#
«Крилате судно», або Aeroptere, як назвали його французькі конструктори, базується на тому самому аеродинамічному принципі, що дозволяє чайкам планувати на низькій висоті. Робочий прототип може бути завершений до 2009 року. Це стало можливим після рішення французького уряду видати компанії Focus 21, яка допомагає у розробці цього судна, грошову премію. Як очікується, Aeroptere буде здатним досягати швидкості, що у два рази перевищує звичайні судна, і буде значно раціональнішим, ніж якась форма нинішньої авіації.
Дане судно, у якому використана розроблена росіянами під час холодної війни технологія екранного ефекту (ЕФ), ідеально підходитиме для коротких морських плавань через Ла-Манш і до острова Корсика. Суднобудівник і провідна фігура у проекті судна Ерік Магре вважає, що Aeroptere міг би прокласти шлях для широкого поширення низьколітаючих суден, що здатні перевозити водним шляхом пасажирів, транспортні засоби та контейнери вагою декілька тисяч тон.
«Ця технологія повинна стати затребуваною. Це неминуче у світлі зльоту цін на пальне» – сказав Магре газеті «Таймс».
«Ми працюємо із кур’єрськими компаніями, тому що транспортні судна, що базуються на технології ЕФ, могли б дозволити їм зменшити вартість перевезень, у порівнянні з повітряними вантажоперевезеннями».
Технологія ЕФ має багато спільного із забутою нині технологією суден на повітряній подушці (обидві технології свого часу прогнозували як транспортні судна майбутнього), однак, і відмінностей у них теж чимало. Наприклад, вона дозволяє переміщатися приблизно у два рази швидше, ніж судна на повітряній подушці, причому з меншими енерговитратами. До того ж, пасажирів не заколисує від стрибків судна на хвилях на повітряній подушці, заповненій стиснутим повітрям, а замість цього відбувається підйом за рахунок екранного ефекту, яким користуються птахи, ширяючи над водою.
У проекті крилатого судна буде використаний досвід російських, американських та австралійських конструкторів. Росіяни були піонерами технології ЕФ у 1970-80-х роках. Вони втілили це у формі надзвичайно дорогих і малопродуктивних екранопланів – величезних суден із важким озброєнням, що літали на швидкості близько 500 км за годину на висоті до 18 м над поверхнею води. Комерційні інтереси американських компаній разом зі зростаючим занепокоєнням уряду США щодо національної безпеки сприяли великим капіталовкладенням у цей новий проект крилатого судна. Однак навряд чи крилаті судна будуть використовуватися в таких масштабах, як екраноплани. Як стверджує велика кількість критиків, на те, щоб технологія ЕФ використовувалася де-небудь ще окрім невеликих суден, немає попиту.
Сем Ваятт. Велика Епоха
