Вищий суд Південної Кореї в четвер зобов’язав дві японські компанії виплатити фінансову компенсацію за примусову працю корейським робітникам воєнного часу, продовживши серію вердиктів 2018 року, що викликали спад у відносинах між двома країнами.
Верховний суд постановив, що Mitsubishi Heavy Industries має виплатити від 100 до 150 мільйонів вон (від 76 700 до 115 000 доларів) як компенсацію кожному з чотирьох позивачів — сім’ям колишніх співробітників компанії, які були змушені працювати на неї під час колоніального правління Японії на Корейському півострові в 1910-45 роках. Суд також постановив, що Nippon Steel Corp. повинна виплатити по 100 мільйонів вон (близько 76 700 доларів) кожному з семи корейських позивачів за аналогічну примусову працю колоніальної епохи.
У двох окремих вердиктах, винесених 2018 року, вищий суд Південної Кореї зобов’язав Mitsubishi та Nippon Steel виплатити компенсації за примусову працю загалом 15 іншим корейським працівникам.
Японія наполягала на тому, що всі питання компенсації вже врегульовані двостороннім договором 1965 року, який нормалізував їхні дипломатичні відносини. Однак у рішеннях південнокорейських судів від 2018 року йдеться, що договір не може перешкоджати індивідуальним правам на отримання компенсацій за примусову працю.
Головний секретар кабінету міністрів Японії Йосімаса Хаясі назвав це рішення “абсолютно неприйнятним”, оскільки воно явно порушує договір 1965 року.
Розбіжності, спричинені постановами 2018 року, призвели до того, що дві країни знизили торговельний статус одна одної, а попередній ліберальний уряд Сеула пригрозив розірвати пакт про обмін військовою розвідкою. Їхні напружені відносини ускладнили зусилля Сполучених Штатів зі створення міцнішого тристороннього співробітництва для протидії викликам з боку Північної Кореї та Китаю.
Однак відносини Сеула і Токіо почали відтавати після того, як президент Юн Сук Йоль оголосив у березні, що його країна буде використовувати місцевий корпоративний фонд для виплати компенсацій жертвам примусової праці, не вимагаючи японських внесків. Пізніше прем’єр-міністр Японії Фуміо Кісіда висловив співчуття стражданням корейських примусових робітників під час візиту в Сеул. Дві країни відновили переговори на високому рівні і відмовилися від відповідних економічних заходів у відповідь щодо одна одної.
Одинадцять із 15 колишніх підневільних працівників або членів їхніх сімей, які брали участь у судових розглядах 2018 року, погодилися на компенсацію згідно з планом Сеула з відшкодування шкоди третьою стороною, але четверо з тих, хто залишився, як і раніше, відмовляються її прийняти, згідно із заявою їхньої групи підтримки.
“Я вірю, що уряд Південної Кореї продовжить докладати всіх зусиль, щоб домогтися розуміння з боку позивачів”, — сказав Хаясі.
Чой Инмі, експертка з Японії з південнокорейського Інституту політики Асан у Сеулі, сказала, що рішення “навряд чи спричинить великі проблеми в корейсько-японських відносинах”, оскільки Південна Корея вже визначила, як ставитися до подібних вердиктів, створивши внутрішній компенсаційний фонд.
Чой зазначила, що, оскільки деякі жертви примусової праці відмовляються приймати компенсацію за системою відшкодування шкоди третьою стороною, південнокорейський фонд не вирішив проблему повністю.
Спроба поліпшити відносини з Японією викликала різку реакцію з боку деяких жертв примусової праці та ліберальних опозиційних політиків, які вимагали прямої компенсації від японських компаній.
