Стиль готика: прагнення до невідомого і нескінченного

Готика — середньовічний період у мистецтві, що охоплює 12–16 ст. Цей стиль зародився у Франції в середині 12 століття і вже в 13-му поширився на території Німеччини, Чехії, Англії, Іспанії і став загальноєвропейським. Готичний стиль прийшов на зміну романському і передував стилю бароко, який з’явився в кінці 16 століття в Італії.



За експресивністю, колоритом і парадоксальністю з готикою можна порівняти хіба що стиль бароко. У готичних творах часто відображалися божественні сюжети — це якраз був період розквіту християнства і католицтва.

Стиль готика знаходить своє відображення практично в усіх видах образотворчого мистецтва — живописі, скульптурі, вітражах, фресці. Найяскравіше він проявився в архітектурі. В архітектурі готичний стиль вирізняється вертикально вигнутими вузькими вежами та колонами, гостроверхими та стрілчастими арками. Така форма будівель виражає устремління до небес, містичне тяжіння душі до невідомого і нескінченного.

Готичний стиль у першу чергу знайшов своє відображення в будівництві храмів, монастирів, соборів, церков, які в той період часу, зводили у великій кількості. Фасади будинків прикрашали статуями, різьбою, рослинним орнаментом, сценами з життя селян і ремісників, вікнами великих розмірів вітражного типу з багатою палітрою кольорів. Першою архітектурною спорудою в стилі готика вважається церква монастиря Сен-Дені (Париж, 12 століття).

Архітектура готики відрізняється каркасною конструкцією будівель. На відміну від будівель романського стилю, де звід спирався на несучі товсті стіни, тут основне навантаження від хрестоподібного каркаса даху йде на колони. Це дозволило зменшити товщину стін і забезпечити їх великою кількістю вікон-вітражів. Основні кольори, що застосовуються у вітражах, — червоний, синій, жовтий, коричневий. Крім кольорового скла застосовувалося і безбарвне. Різнокольорове світло і значна висота соборів особливо благотворно впливали на віруючих.

У готичний період з’явилася книжкова мініатюра — добре ілюстровані псалтирі, часослови домашнього використання. У живописі, крім релігійної тематики, з’являються побутові сюжети. Майстри почали прагнути до реалістичного і детального зображення людей і предметів. В епоху готики отримує широкий розвиток портретний жанр, в якому художники підкреслюють індивідуальні риси людини, замість відстороненого зображення, широко розповсюджуваного раніше.

У скульптурі готика надала фігурам пластики і динамічності. Замість нерухомості і скутості статуй романського стилю, готичні скульптури звертаються один до одного і до глядача. Скульптори своїми творами почали виражати почуття людини і фізичну красу, вони по-новому поглянули на теми морального мучеництва, материнства, страждань Христа і святих. Готична скульптура висловлювала лірику, трагічність, піднесену духовність і соціальну сатиру.

В останні десятиліття готика також нагадує про себе — з’явився так званий стиль неоготика, який запозичує форми і зміст готичного періоду. Наприклад, арки Бруклінського моста (Нью-Йорк) дуже нагадують списоподібні вікна готичних будівель. До стилю неоготики належить також будівля Британського парламенту (Лондон), собор Святого Патрика (Нью-Йорк), американські хмарочоси та ін. У сучасній музиці також з’явився новий напрям — стиль готика, з характерною символікою та емоційним забарвленням Середньовіччя.