Імператор династії Тан (618—907) Тайцзун якось запитав свого літописця Чу Суйляна, який зберігав докладні записи висловлювань і справ Тайцзуна, чи записував той усе, що імператор сказав чи зробив, включаючи і нехороші слова і вчинки.
#img_center_nostream#«Я не посмів би це не записати», — відповів Чу.
Секретар Лю Цзі додав: «Навіть якби Суйлян не зумів записати, хтось інший би це зробив».
Імператор Тайцзун зауважив: «Ви праві».
Цей діалог був включений до «Цзичжи Тунцзянь» — монументальної книги історії, написаної за часів династії Північна Сун (960—1127). У цій книзі розкривається мудрість управління державою за допомогою моральних уроків попередніх династій.
Назва твору, який складається з 294 глав і означає «всеохоплювальне дзеркало допомоги в правлінні державою», говорить про практичну користь книги — служити дзеркалом, яке відображає і хороше, і погане з минулого, щоб допомогти майбутнім правителям уникнути повторення таких же помилок.
Історичні записи для нащадків
Китайці дуже пишаються тим, що мають послідовні історичні записи за останні 5 тисяч років. Для того аби записувати інформацію основних подій, таких як битви, природні лиха, дипломатичні та економічні справи, імператори призначали офіційних літописців. Крім таких записів, літописці також робили докладні примітки до слів і вчинків імператорів, що стосуються справ управління державою.
Ця робота підкреслила правдивість історичних записів. Дійсно, вірність літописців була продемонстрована їхньою сміливістю вести чесний облік всього того, що правителі говорили й робили, хорошим це було чи поганим.
Таким чином, із давніх часів, китайці вірили своїй історії і використовували історичні події для того, щоб оцінювати нинішній час і застосовувати ті принципи в поточних умовах.
Серед великої кількості китайських історичних творів «Цзичжи Тунцзянь» є однією з найбільших книг з історії китайської імперії. Її хронологічний облік охоплює відрізок 1362 років протягом 16 династій, від 403 до 959 рр. н.е.
#img_left#Вона була складена прем’єр-міністром і імператорським літописцем Сима Гуаном (1019—1086), який почав цю роботу з метою виділити деякі історичні приклади і залишити коментарі, передавши конфуціанські принципи. Він сподівався, що монархи його часу і наступні правителі могли б із добротою управляти державою і не скоювати злочинів.
«У освічених правителів будуть чесні міністри»
Один із прикладів — це коментар Сима Гуана з книги «Цзичжи Тунцзянь» про царювання імператора Тайцзуна в той час, коли багато посадових осіб брали хабарі.
Стурбований цим, Тайцзун наказав таємно перевірити деяких посадових осіб на їхню чесність.
Коли один чиновник прийняв хабар у вигляді рулону шовку, Тайцзун хотів стратити його, але міністр Пей Цзюй втрутився.
«Ваша Величносте, Ви використовували обман для того щоб зловити цю людину в пастку», — сказав Пей.
«Боюся, що це не відповідає стандарту чесноти управління людьми та правилам етикету, і це не послужить добрим прикладом для інших».
Тайцзун був задоволений цим зауваженням і похвалив Пей Цзюя за його розсудливість і сміливість говорити правду.
Сима Гуан, в свою чергу, оцінив цей випадок з іншого боку, використовуючи його як моральний приклад правителям, щоб вони могли служити зразком для своїх підданих.
«У давнину говорили, що у освічених правителів будуть чесні міністри», — прокоментував Сима.
«Той Пей Цзюй був підлесником за часів Суй (попередньої династії), але відданим міністром під час династії Тан не тому, що його природа змінилася. Це трапилося тому, що правитель, який не хоче слухати про свої недоліки може перетворити віддану людину в підлесника, в той час як правитель, який задоволений розмовою начистоту, перетворює підлесника на вірнопідданого», — пояснив він.
«Таким чином, ми бачимо, що правитель як гномон (елемент сонячних годин, що показує висоту сонця, або годину дня), а міністр — це тінь. Коли гномон переміщається, то тінь слідує за ним».
Зіставляючи слова зі справами
Сима Гуан відстоював принцип «зберігати праведне серце і вдосконалювати мораль», і був зразком для наслідування в конфуціанській традиції, яка відстоювала вірнопідданість, синівське благочестя, праведність і чесність.
Він вважав, що порядна людина володіє чесністю, і сам він удосконалював в собі таку чесність, постійно зіставляючи свої слова зі своїми справами.
Одного разу він так сказав про себе: «Я не особливий. У всьому, що я роблю, я керуюся своєю совістю і нічого не приховую».
Його чесність, як приклад, проявилася, коли Сима вирішив продати свого коня. Коли він розповідав про особливості свого коня, то згадав, що тварина регулярно боліла влітку.
Здивований дворецький запитав: «Люди зазвичай намагаються заховати вади в речах, які вони хочуть продати. Хто б сказав іншим про хворобу, яку не помітиш?».
Сима відповів: «Гроші набагато менш важливі, ніж наша репутація як чесних людей, і не можна просто так довільно її втратити».
Коли дворецький почув ці слова, йому стало соромно.
Приклад чесності Сима Гуана надихнув багатьох представників усіх верств суспільства жити за більш високими етичними стандартами.
Існувало висловлювання для тих, хто погано себе поводив: «Який сором! Хіба ви не чули про чесність Сима Гуана?».
Сінді Чен, Іван У, Велика Епоха
