«Китай володіє прихованою від нас культурою, що перевершує нашу, західну. Таке відверте визнання зробив професор із Франкфурту Альберт Шпеєр, – міжнародно визнаний архітектор і планувальник міст, – перед Промислово-торговою палатою минулої п’ятниці у Франкфурті.
#img_left#«Думки щодо розвитку міст у Китаї» – ось тема його виступу. Схоже, вона надихала 74-річного архітектора.
Абсолютно несподіваним і захоплюючим було його вступне слово про історичні факти та археологічні знахідки, що свідчать про неперевершений рівень розвитку Стародавнього Китаю. Наводився як приклад той факт, що вістря списів солдат теракотової армії Сіаня із 200-х років до нашої ери є абсолютно однаковими та з однакового сплаву, що дозволяє зробити висновок про свого роду конвеєрне виробництво. У сплаві також знайдено хром, який у Європі був винайдений лише у 1920 році!
Місто як символ космічної впорядкованості та гармонії
У виступі архітектора з Європи є звернення до того, що було знайдено з приводу розвитку міст у Китаї. Шпеєр цитує Конфуція, який говорив про «місто як символ космічної впорядкованості та гармонії».
#img_left#Німецький архітектор представляє традиційну китайську концепцію житла у квартирах, розміром в один квадрат близько 400 х 400 метрів або у декількох таких квадратів. Кожна з таких квартир у ті часи для захисту жителів була оточена стіною з воротами, які закривалися на ніч. Усе місто було побудоване на системі таких квартир, направлених по яскраво вираженій осі з півночі на південь, створюючи головну вулицю. Тут також є вплив історичних традицій: лише імператору під час аудієнції чи великих церемоній дозволялося дивитися у бік півдня, погляд же інших громадян повинен був спрямовуватися на північ і на імператора. Це ще одна вісь.
Вісь із півночі на південь проходить через середину міста. У Пекіні вона починається на півночі біля Забороненого міста і прямою лінією тягнеться до Храму Неба Тяньтань на півдні. Це буквально відтворює ієрогліф «середина» і «місто», що виглядає як прямокутник, через який посередині зверху вниз протягується пряма вісь. Цей ієрогліф чжун („Zhong") і став символом китайських філіалів архітектуных бюро, заснованих Шпеєром у 1964 у Франкфурті. Тепер Шпеєр разом зі своїми архітектурними партнерами та 120 співробітниками має прибуткових клієнтів у 20 китайських містах. Серед них – такі мільйонні міста як Пекін, Шанхай, Чаньчун і Чунцин.
#img_left#Так Шпеєр повернувся до архітектури 20-х років в Німеччині. Але направляти погляд тільки у майбутнє було помилкою, не вистачало погляду назад, на стародавні цінності.
Цілісне планування забудови міста
Шпеєр захоплений тим, що у Китаї, сторіччя тому, вже враховувалося сучасне правило: місто може бути настільки великим, наскільки околиці можуть прогодувати його жителів. У екологічному плані це дуже сучасна думка, яку Шпеєр хотів би враховувати при плануванні, щонайменше, не випускати її з поля зору під час спорудження міст. Тому при плануванні Шпеєром і партнерами знову і знову простежується ідея «моделі екологічного міста», з тривалим використанням регенеративних енергій. Зовсім інакше, ніж це відбувається дотепер у найближчих околицях величезних міст. Із цього приводу Шпеєр говорить: «Поїдьте з Пекіна або Шанхаю близько двох годин у бік ландшафту, і ви опинитесь у середньовіччі».
#img_left#У Китаї ще задовго до комуністичної ери простежується ідея цілісного планування міст, тільки це не називалося так. Також і введення єдиної системи вулиць першим імператором Китаю Циньши Хуанді є дотепер основою китайського планування забудови міст. Дотримання прямих кутів допомагає орієнтуванню. Шпеєр наводить приклади стародавнього імператорського міста Чанань (після Сіань), Пекіна і грецького Мілета, також планування стародавнього Риму, Барселони та інших сучасних міст, які до сьогодні зберегли таку систему. Лі – осяжна житлова площа, що має в основі квадрат, використовується як модуль на планах Шпеєра, коли він створює основні проекти розвитку поза історичними міськими центрами.
Будь ласка, типово німецьке місто
За замовленням у Шанхаї, в міській частині під назвою Антінь, планується автомобільне місто. Там, поряд з іншими автомобільними підприємствами уже 20 років розташовується і Фольксваген. Вимоги до планувальників з китайського боку примушують деяких слухачів посміхатися: зовнішність міста повинна бути типово німецькою, принаймні європейською. Шпеєр пояснює, що це означає те, що місто має бути «не великим», цілісне планування на 50 000 жителів. Споруди за можливістю мають бути не дуже високі; у Китаї кажуть: замість соціального житла – сприяти приватній власності!
#img_left#Інший проект уже добігає кінця. Вже наступного дня енергійний немолодий чоловік летить у мільйонне місто Чанчунь, що на холодній півночі Китаю, щоб підписати плановий консультаційний договір із мером. Між іншим Шпеєр нагадує, що у розташованому на півночі місті Чанчунь на той час очікується температура між мінус 15 і – 25 градусами. Тому будівництво у цьому екстремально холодному регіоні призупиняється з кінця жовтня по квітень.
А як же здійснення наведених вище планів, які також і з фінансової точки зору дуже привабливі? Вже можна буде дивуватися, якщо через два роки побачимо, що близько 20 відсотків запланованого виконано, і не так важливо – ким. Але Шпєєр дивиться на це легко: «Все одно, хто це виконує – головне, щоб вийшло гарно». Для нього важливим є одне доповнення до Конституції Китаю, яке за деякими свідченнями генеральний секретар Ху Цзінтао особисто оголосив на всекитайских зборах народних представників – «еквівалентність навколишнього середовища і розвитку». Поки це тільки на папері. Якщо Ху Цзінтао вважатиме це важливим, то потурбується і про виконання.
#img_left#Прогноз Шпеєра: «Співпраця між Німеччиною та Китаєм має майбутнє, по суті німці досить повільні, тому багато замовлень втрачено. Зараз прийшов час у цій величезній країні «поставити правильних людей на правильне місце», що було висловлено ще Конфуцієм», – каже Шпеєр.
Китайці думають картинами, європейці – процесами
Насамкінець, залишається питання: чому у Китаї, країні добрих традицій і розумних рішень зі стародавніх часів сьогодні прагнуть до європейських технологій? У Шпєєра готова відповідь: китайці думають картинами, європейці – процесами, це спрощує справу. Також для китайців це – справа престижу, йдеться про світовий рівень, про досягнення європейського стандарту навколишнього середовища у п’ятирічку до 2010. І є сумна обставина, що усвідомлення якості древніх знань стародавніх систем і традицій під час 60-річного панування комуністичної партії у Китаї втрачено. Таким чином, відродження стародавньої китайської культурної спадщини відбувається не зсередини, а ззовні.
Моніка Вайс. Велика Епоха
