Китайські християни моляться під час служби у підпільній незалежній протестантській церкві, 12 жовтня 2014 року, Пекін. Фото: Kevin Frayer/Getty Images
У Китаї стає все небезпечніше сповідувати християнство — релігія набуває популярності, але віра у країні, якою править атеїстична компартія, може принести великі неприємності.
Це продовження статті про переслідування християнства у Китаї. Читайте також першу частину.
Церква Трьох «само-»
У 50-ті роки християнство та католицизм у Китаї, як і буддизм і даосизм, теж зазнали змін* — і це бере своє походження від політики компартії «захист віри від іноземного впливу».
* Для буддизму й даосизму були створені асоціації, що підкоряються компартії; вони стали просувати змінені форми цих традиційних релігій, викинувши багато основоположних речей — прим.ред.
Ця фраза бере початок від церкви Трьох «само-», що була заснована у 1950 році У Яоцзуном, членом постійного комітету Політичної консультативної конференції китайської компартії.
Ця нова церква базувалася на ідеї незалежності від іноземного впливу та принципах «самоврядування, самоокупності та саморозповсюдження».
У Яоцзун також відкидав віру в чудеса, які творив Ісус. «Велика Епоха» відзначала у «Дев’яти коментарях»: «Невизнання чудес Ісуса дорівнює невизнанню Царства небесного Ісуса. Як людина може вважатися християнином, якщо навіть не визнає Небесного царства, у яке вознісся Ісус?»
Коли У Яоцзун увійшов до Будинку народних зборів, зазначається у «Дев’яти коментарях», «він, мабуть, зовсім забув слова Ісуса: „Люби Господа Бога твого всім серцем твоїм і всією душею твоєю і всіма думками твоїми. Це перша і найбільша заповідь“ (Матвій, 22:37—38) „Отже, віддавайте кесарю кесареве, а Богу Боже“ (Матвій, 22:21)».
По суті, подібно до того, як КНР зробила із буддизмом і даосизмом, він хотів створити нову релігію, яка перебуває «під владою вождя Народного уряду». Так, католикам у Китаї заборонено визнавати Папу.
Інше джерело влади
«По суті, атеїстична компартія настільки занепокоєна зовсім не релігією, — написало британське видання The Guardian у нещодавній статті про придушення китайським режимом християн, — а самим фактом того, що релігійні люди визнають інше джерело влади і, таким чином, уже потенційно є загрозою державі».
«Звісно, це було проблемою й Ірода — і причиною того, чому він відправив своїх солдатів мучити і вбити дитину, яка народилася у місті царя Давида, — зазначає видання. — Справді, коли християни кажуть, що Ісус є Господь і Цар, вони роблять політичну заяву: кесар ним не є. Це питання того, кому ти, зрештою, відданий. Не дивно, що китайська влада стурбована».
Нещодавній розвиток подій із християнством у Китаї має важливе значення. Традиційні християнські групи, які переслідуються зараз у Китаї, є частиною руху Домашніх християн. Останні не слідують державному різновиду релігії.
Більш жорстке придушення дозволених церков, релігійних символів і релігійних свят свідчить про те, що режим усе більше обмежує цю релігію і її традиції.
Ризик іще більших гонінь
Якщо піти далі, то питання буде полягати в тому, чи зможе китайський режим змусити китайських християн практикувати його модифікований різновид християнства, або християни Китаю вирішать слідувати немодифікованій версії релігії, ризикуючи зазнати ще тяжчого придушення.
The Guardian запитує: «Якби у християнства не було впливових друзів за кордоном, то китайська держава репресувала б його так само, як він репресує Фалуньгун?»
Відповідь не є такою простою. Насправді у Фалуньгун багато прихильників за кордоном, але навіть цього не було достатньо, щоб зупинити компартію.
Палата представників США прийняла свою першу резолюцію, що засуджує переслідування китайським режимом Фалуньгун, 18 листопада 1999 року, незабаром після того, як 20 липня 1999 року Пекін почав ці репресії. Нижня палата парламенту відтоді ухвалила ще — у 2002, 2003 і 2010 роках.
Фалуньгун отримав аналогічну підтримку від ООН, урядів цілої низки країн, Міжнародної амністії і Human Rights Watch, які теж засудили придушення цього вчення в Китаї.
У 1999 році, коли почалося переслідування Фалуньгун, була певна перепона, через яку міжнародне співтовариство не тиснуло на Китай. Зокрема, комуністична партія в той час запустила потужну пропаганду, поширивши неправдиву інформацію про це вчення, а тоді про нього ще мало хто знав за межами Китаю.
Компартія зміцнила свою кампанію пропаганди за допомогою тиску на іноземні ЗМІ, аби ті не висвітлювали інформацію про Фалуньгун — гоніння, які торкнулися кожного 12-го китайця, і залишаються сьогодні однією з найбільших проблем у житті країни. Один із нещодавніх прикладів — у квітні режим змусив популярне американське видання Reader’s Digest видалити статтю (за публікацію поза Китаєм) через те, що там згадувалося переслідування Фалуньгун.
Залишається лише спостерігати, що станеться далі: чи спробує китайська компартія переконати зовнішній світ, що незалежні християнські громади якимось чином становлять небезпеку для країни, а також чи зможе вона ввести в оману чи змусити замовкнути ЗМІ за кордоном.
Читайте також:
У Китаї йде планове знесення християнських церков
Переслідування християн у Китаї посилюється — China Aid Association
У Китаї християнського лідера звільнили з академії наук через «політичні причини»
