Китай давно славиться великою кількістю медалістів Олімпійських ігор та інших міжнародних спортивних заходів. У їхньому числі — золотий призер із бігу з перешкодами Лю Сян, триразовий чемпіон світу у стрибках із жердиною Чен Фей, золотий медаліст із бадмінтону Лінь Дань і багато інших.
#img_left#Інші країни можуть позаздрити досягненням китайських атлетів, проте, можливо, гра не варта свічок: доля цих спортсменів дуже тяжка, вони втратили набагато більше. Короткі моменти слави не повернуть їм величезну кількість жертв, які вони принесли в ім’я перемоги.
Комуністична партія Китаю створила висококласну систему спортивної підготовки, яка включає численні державні спортшколи по всій країні. Дітей із відповідними фізичними задатками ретельно відбирають і потім розвивають їхні здібності, щоб потім вони могли представляти країну на міжнародному рівні.
Цих дітей, деяких починаючи з 4 років, тренують у певних видах спорту по багато годин на день. Часто при цьому вони живуть далеко від своїх родин.
Тих же, хто виявляє винятковий талант, потім відбирають для команди, що представляє провінцію. Кращі отримують «квиток» до національної збірної, де приймають участь у чемпіонатах світу, а потім і в Олімпійських іграх, де від них чекають золотих медалей.
Позбавлені дитинства
Цим дітям кажуть, що вони не повинні відволікатися на щось інше, крім спорту, тому багато з них позбавляються свого дитинства, освіти і сімейного життя. Згідно з репортажем журналу «Тайм» у 2008 році, коли 15-річну бігунку Ван Тін запитали, чим вона займається у вільний час, вона відповіла: «Я займаюся бігом, і я сплю… Ось і весь день».
У тому ж репортажі «Тайм» було приведене інтерв’ю з 15-річною спортсменкою на ім’я Чень Юнь, що займається важкою атлетикою в спортивній школі м. Вейфан провінції Шаньдун.
Коли Чень поставили запитання, які її улюблені види спорту і хобі, вона відповіла: «Важка атлетика». На питання, чи подобається їй що-небудь іще, крім підняття гир, вона знову сказала: «Важка атлетика», з хвилюванням поглядаючи на двох чоловіків, які стояли перед нею, повідомляє «Тайм».
«Колись мені подобалося бігати в полі поблизу нашого села», — почала вона боязко, що змусило втрутитися чиновника від держпропаганди. «Але зараз вона віддає перевагу важкій атлетиці», — закінчив він за неї. «Її мета — стати знаменитою спортсменкою, так, щоб Китай нею пишався».
Трохи хвилюючись, вона повторила: «Зараз мені подобається важка атлетика. Я хочу стати знаменитою спортсменкою, щоб Китай мною пишався».
У Мінься — чотириразова олімпійська чемпіонка із синхронних стрибків у воду (трамплін 3 метри) серед жінок. Вона лише недавно дізналася, що її мати впродовж восьми років лікувалася від раку молочної залози, а її бабуся і дідусь померли більше року тому. Батьки спортсменки, щоб вона могла зосередитися на тренуваннях, тримали цю інформацію в таємниці доти, поки вона не завершила свої виступи на Олімпійських іграх у Лондоні.
Yahoo-Спорт минулого тижня процитував батька У Мінься. Він сказав, що за свій успіх спортсменка розплатилася життям своєї родини. «Ми давно вже змирилися з тим, що вона нам повністю не належить», — сказав він. — Я навіть не смів думати про такі речі, як, насолоджуватися сімейним щастям».
Покинуті напризволяще
Не отримавши освіти і кваліфікації, багато атлетів, пішовши зі спорту, насилу зводять кінці з кінцями, не знаючи чим заробляти на життя. Сіньхуа, державний рупор Китаю, і видання «Китайський спортивний щоденник» повідомляли, що майже половина з 6000 спортсменів, які щорічно завершують свою кар’єру, не можуть влаштуватися на роботу. Близько 80% з 300 тисяч китайських атлетів, які закінчили спортивну кар’єру, залишаються без роботи і без засобів до існування. Багато хто з них іде зі спорту з травмами чи навіть покаліченим через надмірні тренування.
Навіть для чемпіонів світу і золотих медалістів життя після спорту перетворюється на боротьбу за виживання. Ай Дунмей, чемпіонка Пекінського міжнародного марафону 1999 року, була змушена продати медалі для того, щоб прогодувати сім’ю. Кай Лі, чемпіон-важкоатлет, не міг заплатити за медичне обслуговування і помер від запалення легенів у ранньому віці — в 33 роки, згідно з журналом Time.
Колишня чемпіонка КНР із важкої атлетики Цзоу Чуньлань змушена була кілька років виконувати чорну роботу, а потім стала працювати масажистом у лазні.
Чжан Шан-у, гімнаст, який виграв золото на Всесвітній універсіаді в Пекіні в 2001 році, також опинився на узбіччі життя після того, як його кар’єра раптово перервалася. Після пошкодження ахіллового сухожилля в 2002 році він змушений був у 2005 році піти зі спорту. Зараз його пенсії ледь вистачає на життя.
Чжану також довелося продати дві його золоті медалі, за кожну з яких він отримав менше $20, як повідомляло у 2011 році. У 2007 році за крадіжку ноутбуків і мобільних телефонів у пекінській спортивній школі Чжан був засуджений до 4-х років позбавлення волі. Після звільнення, щоб підтримати свого хворого діда, він жебракував і показував різні трюки за гроші на вулиці.
Привертає також увагу трагічна історія колишнього баскетболіста Хуана Чен-і. Його зріст близько 2,15 метра і він свого часу конкурував із центровим гравцем Яо Міном з Houston Rockets під час зустрічі в національному тренувальному таборі в Китаї. Зараз Хуан паралізований. Він живе в покинутій хатині на будівельному майданчику під наглядом його матері, яка збирає сміття і тим заробляє на життя, повідомляє блог .
Інтереси партії
На китайський режим зараз обрушилася гостра критика за наявну в Китаї систему спортивної підготовки, яка спрямована на гонитву за золотими медалями на Олімпіадах і нехтує здоров’ям спортсменів. Спортсменів позбавляють особистого життя, можливості отримати освіту і ніяк не компенсують їм це, коли вони йдуть зі спорту.
Хуан Цзяньсян, один із найбільш відомих спортивних коментаторів у Китаї розповів телеканалу : «Я проти цієї моделі прагнення до золотих медалей. Ця система позбавляє людей їхніх основних прав. Тільки золоті медалісти отримують користь, решта спортсменів у системі відіграє роль гарматного м’яса. Ще гірше те, що сотні мільйонів людей позбавлені можливості займатися спортом».
Як повідомляв коментатор Ся Сяоцян Великій Епосі, атлети існують для потреб системи.
«У такій жорстокій системі, ці талановиті спортсмени практично поневолені державними організаціями», — говорить Ся. — Вони повинні дякувати за це партію і країну».
Чень Кай, колишній гравець національної збірної з баскетболу, розповів радіостанції «Голос надії»: «У Китаї спорт служить інтересам влади. Це інструмент для прославлення компартії Китаю. Це не відображає реальний вибір спортсменів. Тому спорт у КНР страждає».
У той же час, інтернет-користувачі китайського блогу Sina Weibo почали рух під назвою «Навіть якщо ти не золотий медаліст, ти все одно герой. Вони закликають надавати медичну підтримку всім спортсменам у рівній мірі і припинити тиснути на них для отримання золотих медалей.
