Уйгурські жінки, яких утримують у таборах «перевиховання» регіону Сіньцзян (Китай), зазнають стерилізації, сексуального насильства, ударів струмом і «промивання мозку», розповіли два свідки під час слухань у Спеціальному комітеті Палати представників щодо китайської комуністичної партії 23 березня.
«Відбувається геноцид, цього разу від рук китайської комуністичної партії», — заявив на початку слухань голова комітету Майк Галлахер.
Китай використовує «боротьбу з екстремізмом» як привід для ув’язнення понад 1 мільйона уйгурів у Сіньцзяні, де їх піддають примусовій праці, тортурам, ідеологічному обробленню, примусовим абортам та іншим нелюдським видам поводження в таборах для інтернованих.
2021 року адміністрації Трампа і Байдена офіційно оголошували поводження Китаю з етнічною меншиною уйгурів «геноцидом» і «злочинами проти людяності». Кілька країн наслідували цей приклад, включно з Бельгією, Канадою, Чеською Республікою, Литвою та Нідерландами.
Слухання, за словами Галлахера, можуть, щонайменше, підвищити обізнаність громадськості.
«Найменше, що ми можемо зробити в цьому комітеті, — це зробити так, щоб через 50 років, коли геноцид у Сіньцзяні згадуватимуть як одну з гидот 21 століття, жоден керівник корпорації, жоден політик, жоден інвестор, жоден президент університету не міг дивитися в очі своїм онукам і стверджувати, що вони нічого не знали», — сказав він.
Однією з двох уйгурських жінок, які дали свідчення під час слухань, була Гульбахар Хайтіваджі, яка зараз живе у Франції.
«Я була прикута до ліжка на 20 днів», — сказала вона, згадуючи, як її покарали у 2017 році.
«Ми повинні були вчити пісні, що вихваляють китайську комуністичну партію та уряд», — сказала Хайтіваджі. «Перед їжею ми повинні говорити, що ми дуже вдячні Комуністичній партії Китаю, і ми вдячні [китайському лідеру] Сі Цзіньпіну. І після їжі ми повинні вихваляти їх і дякувати їм».
Уйгурам у цих таборах заборонено говорити рідною мовою, додала Хайтіваджі, а таким жінкам, як вона, роблять уколи стерилізації.
Після повернення до Франції Хайтіваджі в січні 2021 року опублікувала мемуари про свій досвід перебування в китайських таборах під назвою «Як я вижила в китайському таборі перевиховання: історія уйгурської жінки».
«Після публікації моєї книги уряд Китаю звинуватив мене, заявивши, що я терористка», — сказала вона. «Відтоді я втратила зв’язок зі своєю сім’єю».
Друга свідок, Кельбінур Сідік, представниця етнічної узбецької меншини Китаю, за професією була вчителем китайської мови. У 2017 році її призначили на нову посаду. Коли вона прийшла на роботу, вона зрозуміла, що її учні — уйгури в концентраційному таборі, що охороняється військовою поліцією з гвинтівками.
«На кожне приймання їжі вони їдять одну китайську булочку і воду, і навіть похід [у туалет] контролюється», — сказала Сідік. За її словами, за шість місяців викладання там жоден з її учнів не приймав душ.
За словами Сідік, її учнів також викликали з класу на допит, і вона чула «жахливі крики від тортур», бо кімнати для допитів були поруч.
Вона знала про чотири методи тортур, які застосовували до її учнів: електричний кийок, електричний шолом, електрична рукавичка і тигрове крісло.
За її словами, студенти, які зазнавали тортур, пропускали заняття протягом кількох тижнів або місяців.
Щопонеділка жінкам-ув’язненим давали невідомий препарат, після приймання якого припинялися місячні.
«У деяких жінок, які годували дітей грудьми, після приймання цих ліків зникало грудне молоко», — сказала вона.
Сідік додала, що охоронці в таборі ґвалтували жінок-ув’язнених і навіть вставляли електричні кийки в їхні інтимні частини тіла. Вона згадує, що була свідком смерті дівчини, якій було приблизно 18-20 років, яка померла від невпинної кровотечі протягом двох місяців.
Зрештою, Сідік кинула роботу і втекла до Нідерландів, де і живе зараз. Її чоловік, уйгур, залишився в Китаї.
За її словами, після того, як вона оприлюднила свій досвід перебування в таборі, вона отримала погрози від китайської поліції, яка зв’язалася з нею, використовуючи акаунти в соціальних мережах, які належали її сестрі та чоловікові.
«Я втратила зв’язок із членами моєї сім’ї, включно з чоловіком. Я не впевнена, живий мій чоловік чи ні», — сказала вона.
«Органи вирізаються на вимогу»
Член палати представників Ніл Данн розповів про те, як його турбує практика примусового вирізання органів китайським режимом.
«Як виходить, що в Китаї час очікування серця і легенів значно менший, ніж в інших країнах?», — сказав Данн, додавши, що деяким пацієнтам навіть повідомляють дату операції завчасно.
«Цей, здавалося б, необмежений запас органів говорить нам, [що] органи витягуються на вимогу».
Як доказ Данн представив висновки Китайського трибуналу, незалежного народного трибуналу під головуванням королівського адвоката сера Джеффрі Найса, який раніше вів судове переслідування колишнього президента Югославії Слободана Мілошевича за воєнні злочини.
«Члени трибуналу впевнені — одноголосно і поза всякими розумними сумнівами — що в Китаї примусове вирізання органів у в’язнів сумління практикувалося протягом значного періоду часу із залученням значної кількості жертв», — сказав він, на проміжне рішення трибуналу від 2018 року.
Трибунал також дійшов висновку, що китайський режим протягом багатьох років «у значних масштабах» вирізав органи у в’язнів сумління, причому основним джерелом органів були послідовники .
Фалуньгун, або Фалунь Дафа, — це духовна практика, що поєднує медитативні вправи й моральне вчення, засноване на принципах правдивості, співчуття і терпимості. До 1999 року, через сім років після того, як цю практику було представлено громадськості, у Китаї налічувалося, за різними оцінками, від 70 до 100 мільйонів послідовників.
Китайський режим, вбачаючи в популярності практики загрозу своєму правлінню, розпочав жорстоку кампанію з викорінення Фалуньгун у липні 1999 року, застосовуючи проти невинних людей насильницьке і смертоносне придушення, яке експерти назвали геноцидом.
Китайський трибунал представив своє повне рішення в березні 2020 року, докладно описавши низку доказів, що підтверджують його висновок про те, що санкціоноване державою примусове вирізання органів триває в Китаї. У ньому вказувалося, що ув’язнені, які практикують Фалуньгун і уйгури, зазнавали масових аналізів крові та інших медичних тестів, але інші ув’язнені не зазнавали тестування.
Хоча трибунал не зміг зробити остаточний висновок про те, що ув’язнені у в’язницю уйгури також були жертвами насильницького видаляння органів, він заявив, що «уразливість уйгурів перед використанням їх як банку органів… очевидна».
