Blog

  • Ковзання на водяних дошках.

    Ковзання на водяних дошках.

    #img_left_nostream#

    Засмаглий молодик , мов скажений, мчав на своему серфi прямо на верхiвцi хвилi. У певний момент пiд ним у клекочучiй пiнi утворився коридор. Не задумуючись вiн кинувся у жерло смертi. У будь-який момент паща виру могла закритися i забрати життя смiливця. Але вiн вiдчувае найменьший подих океану, вiн i його дошка – одне цiле.

    Гаваi – царство безмежного океану i могутнiх вулканiв. Саме тут в незапам’ятнi часи зародилось мистецтво ковзання на дошках по хвилям. Важко собi уявити, але iсторiя серфiнгу нараховуе не одну сотню рокiв.

    Як вiдомо, першою бiлою людиною, яка потрапила на Гавайський архiпелаг, був британський мореплавець – Джеймс Кук. Капiтана i його бувалу команду вразили двi речi. По перше – це краса i доступнiсть острiв’янок. Друге – це неймовiрна кiлькiсть спортивних iгор, яким вiддавалися остров’яни. Подекуди не дуже безпечних.

    I все ж найбiльш незвичним видовищем, котре довелось побачити Куковi, було так зване "хее-налу" – мистецтво ковзання на дошках по хвилях. Яке й отримало назву "серфiнг" вiд англiйського surf (прибiй). Найбiльш цiкаво, що ковзанням на дошках займався не лише простолюд, а навiть вождi. З огляду на це остров’яни користувалися двома типами дощок : алача i оло .

    Алача виготовлялася з хлiбного дерева, або менш мiцного коа. У довжину така дошка не перевищувала 3 м ,а вага ii сягала 10 кг. Такий "транспорт" призначався для пiдданих. Варто зазначити, що сучаснi серфи мають найбiльшу схожiсть саме iз алача. А ось другий вид iсторичного серфу – оло – був привiлеем знатi. Параметри такоi дошки дещо нагадують човна. Довжина приладу 6 м i бiльше. А вага – цiлих 100 кг. Не бiльше, не менше! Здавалося б, таку "махiну" важко навiть зрушити з мiсця, не кажучи вже про спортивнi вправи. Проте, корiннi жителi Гаваiв на таких "агрегатах" могли осiдлати хвилю заввишки 7-8 м. Мало того, вони могли розвинути швидкiсть до 45-50 кмгод.

    Цiкавий сам процес виготовлення дощок, адже його полiнезiйцi вважали священним обрядом. Дерева у корiнних полiнезiйцiв вважалися улюбленими дiтьми бога лiсу – Кане. Дереву, що йшло пiд вирубку, приносили жертву – рибу. Пiсля того, як майстер робив дошку, йшов обряд "освячення". Тiльки пiсля цього виготовлену алача або оло використовували за призначенням.

    Варте уваги також вiдношення полiнезiйцiв до дошки для ковзання по хвилях. Вона була не простим "спортивним снарядом", пiсля катання ii добре висушували i, загорнувши в матерiю, дбайливо зберiгали до наступного використання. Можливо, справа у тому, що виготовлення хорошоi дошки супроводжувалося великими складностями, адже тодiшнi жителi Гаваiв ще не мали досконалоi технiки для обробки дерева.

    Що ж до змагань, то iхнi правила були надзвичайно простими. За знаком суддi два спортсмени кидалися у воду, аби на гребенi хвилi першими досягнути фiнiшу. Якщо суперники фiнiшували одночасно, або обох змивало хвилею, переможця не оголошували.

    З появою християнських мiсiонерiв, котрi вгледiли в нацiональному видi спорту "сатанинськi чари", хее-налу, як i багато iнших традицiй, було забуто на довгi роки.

    Вiдродилося мистецтво катання на дошцi лише на початку нашого столiття – завдяки гавайському ентузiасту Дюку Паоа Каананоху.

    Серфiнг здобув значний вiдголос у наш час. Пляж Макаха що на Гаваях славиться своiми величезними прибережними хвилями. Iх висота сягае 10 м, а швидкiсть 65 кмгод. В час, коли хвилi на Макаха найвищi, аби позмагатися зi стихiею i визначити переможця сюди з’iжджаються смiливцi.

    В наш час серфiнг на Гаваях не просто спорт. Це – суть i образ острiвного життя.

    Сергiй Мельничук

    Джерело інформації: http://svit.ukrinform.com

  • Змагання з ловлі меч-риби.

    Змагання з ловлі меч-риби.

    На Кубi змагання з ловлi на спiнiнг меч-риби стало традицiею. Цей спорт, що повний небезпеки, який вимагае знань, мужностi й сили, полюбляв знаменитий американський письменник Ернест Хемiнгуей. Одягнутi в особливi жилети, до яких на ременях прикрiпленi вудилища, спортсмени змагаються у швидкостi ловлi, величинi й вазi виловленоi рибини. Рибини, що приносять перемогу учасникам змагань, зачасту мають вагу понад 100 кiлограмiв.

    #img_left#При цьому обов’язково треба пам’ятати, що меч-риба плавае швидше вiд усiх iнших риб, ii нiс -кiстяний таран – здатний пробити не лише дерев’яну шлюпку, але й проколоти металеву обшивку судна. Нинi змагання з ловлi меч-риби присвячуються пам’ятi Хемiнгуея.

    "Я стояв бiля штурвалу i вiв човна вздовж головного струменя до того мiсця навпроти старого цементного заводу, де вона опускаеться на велику глибину i утворюе неподалiк берега щось схоже до воротка, i там завжди багато мiлкоi риби для наживки. Зненацька я побачив попереду фонтан бризок, як вiд бомби, i меч, i око, i розкриту пащу, i велетенську червоно-чорну голову чорноi меч-риби. Ii спинний плавник увесь стирчав над водою, заввишки мало не з оснащене судно, i хвiст також увесь висунувся з води, коли вона кинулася на нашого тунця. Меч у неi був завтовшки з бейсбольну биту i скошений доверху, i, коли вона схопила наживку, поверхня океану широко роздалася перед нею. Вона була вся чорна з червоним, i кожне око ii було розмiром з супову чашку. величезна була рибина. Б’юся об заклад, вона потягнула б тисячу фунтiв. Я закричав на Джонсона, щоб вiн вiдпустив жилку: але перш, нiж я встиг сказати слово, я побачив, як Джонсон злетiв у повiтря, нiби пiдхоплений пiдйомним краном, i ще секунду вiн тримався за свое вудилище, але вудилище зiгнулося, наче лук, а потiм, розпрямившись, вдарило його товстим кiнцем у живiт, i вся снасть полетiла за борт. Гальмо було закручене до краю, i коли риба смикнула, Джонсона зiрвало з сидiння, i вiн не мiг утримати вудочку.

    #img_left_nostream#Вудилище лежало у нього на правому колiнi i товстим кiнцем було пiдсунуте пiд лiве. Якби вiн не зняв пояса, його б стягнуло у воду".

    (Ернест Хемiнгуей. "Мати i не мати") До речi, меч-рибу ловлять по одному принципу – тролiнг, або буксирування. Кубинцi здавен успiшно промишляли з допомогою дерев’яноi блешнi, що iспанською називаеться куке-адор, вона iмiтуе полiт лiтаючоi риби. Але в останнi роки стали виготовлювати високоякiснi рiзнокольоровi приманки. Таку неживу приманку зазвичай використовують у тих випадках, коли рибу не видно i для ii пошуку доводиться долати вiдстанi зi швидкiстю 6-7 вузлiв. Якщо ж риба виявлена i ii плавник виднiеться бiля поверхнi води, то краще використовувати живу наживку. I це не обов’язково повинна бути лiтаюча риба. Меч-риба з неменшою охотою хватае i скумбрiю, i ставриду, i будь-яку iншу, звичну для неi рибу.

    Звичайно "меченоснi" риби у пошуках корму пiднiмаються до самоi поверхнi води. Тому головне пiд час рибалки виявити потенцiйну здобич, а далi залишаеться лише пiдкинути наживку у поле ii зору – i покльовка гарантована.

    Далi потрiбна спецiальна технiка. Пiсля покльовки необхiдно тримати котушку вiльною, лише злегка притримуючи ii великим пальцем, аби дати рибi можливiсть кiлька секунд поплавати з приманкою у ротi. Лишень хижак почне збiльшувати швидкiсть, необхiдно негайно пiдсiкати.

    "Меченоснi" риби несамовито борються за життя. Як тiльки меч-риба зрозумiе обман, вона починае кидатися у рiзнi боки на несамовитiй швидкостi i часто вискакую з води. За умови, що на борту знаходиться досвiдчена команда рибакiв, для них не стане проблемою вже через кiлька хвилин пiдняти 100-кiлограмову рибу.

    Коли середнiх розмiрiв стомлена рибина накiнець пiдведена до борту судна, досвiдчений риболов бере ii за пащу i обережно виймае гачок. При можливостi на рибинi ставиться вiдмiтка, де i коли вона була зловлена. Практично в усiх морях свiту риби, оснащенi "мечем", вiдпускають на волю вiдразу ж. Тому при ловлi застосовують спецiальнi гачки без "борiдок". Досвiд показуе, якщо поводитися з рибою досить обережно i вiдразу випустити у море, вона сильно не постраждае. Крiм того, з’явиться можливiсть помiрятися силою з рибою знов. Iнодi, якщо помiчено, що риба поранилася, ii пiднiмають на борт для огляду.

    До речi, iснуе перелiк свiтових рекордiв любительського риболовства, затверджений Мiжнародною асоцiацiею любительського риболовства (IGFA). Один iз зареестрованих рекордiв належить А. Маррону, який поблизу о. Iкiке (Чилi) 17 травня 1953 року пiймав меч-рибу вагою 536,15 кг.

    Чимало туристичних фiрм, якi органiзовують подорожi на Кубу та в iншi краiни тихоокеанського регiону нинi пропонують риболовам-любителям або й просто бажаючим "позмагатися" з меч-рибою морськi риболовнi прогулянки на катерi. Лише 60 доларiв США i ви в командi 4-12 осiб потенцiйно отримаете нагоду пiймати небачену у наших водах рибину.

    Iгор Сергiйчук
  • Від боів таіландських повітряних зміїв до кайтингу.

    Від боів таіландських повітряних зміїв до кайтингу.

    #img_left_nostream#Для мешканцiв Таiланду турнiри повiтряних змiiв, що проводяться навеснi у Бангкоку, те ж саме, що для англiйцiв дербi. Починаються вони з параду: спочатку демонструються "чоловiчi" змii – "хула" – громiздкi споруди, оснащенi бамбуковими абордажними крюками. Запускають такого змiя щонайменше сiм-вiсiм чоловiк. З iншого боку майдану суперники готують "пакпао" – змiiв "жiночоi статi". Вони меншi, анiж "хула", зате оснащенi жахаючими довгими хвостами i пастками-петлями.

    Складно маневруючи, учасники змагань намагаються збити змiя супротивника. Як не дивно, але частiше перемогу отримують меншi по величинi "пакпао". Бiй змiiв для таiландцiв не лише вид спорту, але також древня традицiя.

    До речi, нинi Таiланд вражае туристiв не лише красунями, якi замiсть пластмасовоi бiжутерii використовують у якостi прикрас живi квiти, не тiльки тим, що життя бiльшостi тайцiв проходить практично мiж стихiями землi i води у плавучих будинках, а й тим, що в Таiландi скрiзь у повiтрi немов казковi дракони в’ються у небi рiзнокольоровi повiтрянi змii.

    Взагалi ж вважаеться, що повiтрянi змii вперше з’явилися у Китаi три тисячi рокiв тому i саме звiдти поширилися в Азii, а пiзнiше й у Европi й в iнших частинах свiту. Iх надiляли мiстичним знанням, iх лiнiя польоту вiдкривала божественну волю. У днi великих торжеств вони прикрашали небо, у днi великих битв вони залякували ворога – незрозумiлi звуки з нiчного неба наводили на супротивника страх, i тiкали вiдважнi воiни, не пiднявши мечi, наляканi гнiвом богiв. А смiливi розвiдники, з допомогою змiiв злiтали над полем майбутньоi битви, вiдкриваючи секрети ворога. А що вже казати про "повiтрянi бомби" – коли повiтрянi змii, начиняли порохом i зривали, коли вони досягали стану противника. Навiть перше вiдоме iсторii розкидання листiвок 1232 року здiйснювалося з повiтряних змiiв – так закликали до повстання вiйськовополонених, захоплених монголами.

    Повiтрянi змii пройшли шлях вiд провiсникiв небесних знамень до дитячих iграшок, а потiм вiд предмету недiльних забав до об’екта спортивних пристрастей. Адже нинi iснують люди, яким новий вид екстремального спорту – пересування з допомогою повiтряного змiя – практично замiнив релiгiю.

    Назва нового виду спорту пiшла вiд англiйського kite – повiтряний змiй. його нинiшнi палкi шанувальники вважають, що кайтинг захоплюе не лише можливiстю вiдчути неабияку радiсть вiд польотiв повiтряного змiя, а також можливiстю експериментувати з аеродинамiчними характеристиками змiiв, розроблювати i запроваджувати рiзноманiтнi новинки. Адже сучаснi конструкцii повiтряних "драконiв" настiльки потужнi, що дають можливiсть використовувати iх силу для транспортування людини. Наприклад, по снiговiй рiвнинi – на звичайних лижах, а по морю – на водних. Мало того – провiднi кайтингiсти, яких тягнуть за собою модерновi повiтрянi змii, здатнi виконувати найскладнiшi акробатичнi трюки.

    З чим ще можна порiвняти вiдчуття, коли повiтряний змiй-монстр з невпинною силою тягне вас за собою. I при цьому повнiстю пiдкоряеться вашiй волi. Це, свiдчать знавцi, дае вiдчуття сильного хвилювання, енергii i швидкостi. Весь кайф у тому, що повiтряного змiя можна використовувати у комбiнацii з серфбордом (кайтсерфiнг), вейкбордом, сноубордом, гiрськими лижами, баггi, скейтом, роликовими чи звичайними ковзанами, каяком i з будь-чим iншим, на що здатна ваша уява.

    До речi, одним з палких шанувальникiв кайтсерфiнгу е наш видатний спiввiтчизник Вiталiй Кличко. В одному з iнтерв’ю боксер-профiсiонал зiзнався, що "захворiв" цим видом спорту i полюбляе вiдпочити пiсля перемог на рингу, "змагаючись" з повiтряним змiем над водною поверхнею. За його словами, отримуе нi з чим не зрiвнянi почуття, повне злиття зi стихiею.

    Незаперечним плюсом нового виду спорту е його "всесезоннiсть" i унiверсальнiсть. Адже повiтряних змiiв можна використовувати взимку i влiтку i у будь-якому видi спорту, де використовуеться сковзання. Тут можуть бути задiянi як супер-енергетичнi й небезпечнi повiтрянi змii складних аеродинамiчних конструкцiй, що дозволяють професiоналам здiйснювати стрибки до 100 метрiв у довжину i 20 у висоту, до спецiальних змiiв для спортивного пiлотажу i майже невагомих iграшок для дiтей. Хоча, за великим рахунком, кайтинг вважаеться i екзотичною акробатикою, i видом спорту, доступним кожному i здатним забезпечити захоплюючий, незабутнiй i здоровий вiдпочинок будь-якiй людинi. Нинi цей вид спорту називають спортом 21 столiття.

    А що казати про рiзнобарвнiсть та екзотичнiсть фестивалiв повiтряних змiiв, що передують змаганням – все рiвно, що у тайцiв. Шикарнi конструкцii виконанi у виглядi фантастичних фiгур тварин i людей до 1000 метрiв у довжину просто вражають уяву.

    Iгор Сергійчик


    Джерело інформації: http://svit.ukrinform.com:8100/worldsport-23_12_03.shtml

  • 350 послідовників духовного руху ‘Фалуньгун’ були замучені на смерть минулого місяця в Китаї

    350 послідовників духовного руху ‘Фалуньгун’ були замучені на смерть минулого місяця в Китаї

    #img_left_nostream#Документально підтверджено,
    що в квітні 2005 року 350 практикуючих загинуло в китайських в’язницях
    унаслідок тортур. За даними інтернет-сайту www.clearwisdom.net , серед
    загиблих 58% складають жінки, 64% – люди віком понад 55 років,
    включаючи тих, кому більше 70 років.

    Жорстока смерть дівчинки-підлітка

    Чжан Ічао, дівчинка-підліток, навіть під загрозою
    виключення зі школи відмовлялася підписувати обов’язкову заяву школяра,
    що містить образи і брехню на Фалуньгун. Це робиться за наказом «Офісу
    610». Їй було всього 13 років, коли їй заборонили відвідувати школу.
    Потім були арештовані її батьки, дім кілька разів обшукувався, аж до
    того, що в підвалі була вирита яма в метр завглибшки. У 15 років
    дівчинка була вимушена піти з рідного міста, а через три роки,
    виснажена фізично, настраждавшись морально, вона померла в далекому
    містечку.

    Трагічний підсумок жертв репресій

    За шість років переслідувань практикуючих Фалуньгун
    щонайменше 2247 чоловік закатовано на смерть у Китаї. Ця цифра вказує
    лише кількість смертей, офіційно зареєстрованих владою, загальну
    кількість загиблих явно сильно занижено.

    Джерело інформації: http://www.epochtimes.ru

  • Уряд Китаю вимагає від чиновників доповідати

    Адміністрація м. Нанкін Китаю висунула нову вимогу про те, що чиновники повинні доповідати про відносини з коханками. Адміністрація міста сподівається, що за допомогою даної вимоги можна буде вести активнішу боротьбу з корупцією.

    За повідомленням державної агенції «Сінхуа», 95% чиновників, які були звинувачені в корупції, мають коханок.

    За словами експертів Китаю, даний закон створений тільки для того, щоб показати намір боротьби з корупцією. Китай після події на Тянь-ань-мень, що сталася 1989г., докладає зусилля до реформи економіки, але не робить нічого в напрямку політичної реформи, твердо тримається за ідеологію комунізму. Це все одно, що ходити на одній нозі, і привело до того, що проблема з корупцією стала невиліковна. Новий закон не може бути ефективний, оскільки немає таких чиновників, які самовільно доповідали б про корупцію, тим самим знімаючи себе з посади.

    Експерт юриспруденції з Академії суспільних наук КНР Мо Цзіхун підкреслює, що новий закон порушує права на особисте життя.

    Джерело інформації: http://www.epochtimes.ru

  • Важливий рукопис Альберта Ейнштейна знайдено у Нідерландах

    Важливий рукопис Альберта Ейнштейна знайдено у Нідерландах

    #img_right#

    Важлива рукописна стаття німецького фізика Альберта Ейншнейна (1879 – 1955) була знайдена в архівах Лейденського університету біля Гааги. «Цей текст має велике значення, тому що він стосується останнього значного відкриття Альберта Ейнштейна», – розповів професор Карло Бінакер, співробітник науково-дослідного інституту Лоренца при Лейденському університеті.

    Стаття, яка містить 16 сторінок, датується 1924 роком і описує трансформацію атомів газу при дуже низьких температурах. Сьогодні цей феномен відомий під назвою конденсація Боза – Ейнштейна. Стаття, яка називається: "Quantentheorie des einatomigen idealen Gases – Zweite Abhandlung", знайдена в документах бібліотеки Рауля Ехенфеста, товариша Ейнштейна. Голландський студент Ровді Бойінк, зробив це відкриття в ході підготовки своєї наукової праці. «Рукопис буде зберігатися в Лейденському університеті, де працював професор Ейнштейн», – повідомив професор Бінакер.

    Багато документів Ейнштейна зберігаються сьогодні в Ізраїлі.

    Альберт Ейнштейн народився в м. Ульме (Німеччина) у 1879 році і помер у Принстоні, поблизу Нью-Йорка в 1955 році. Альберта Ейнштейна прийнято вважати батьком сучасної фізики.

    У 1921 році він отримав Нобелівську премію в області фізики «За внесок у теоретичну фізику»

  • Де заритий корінь лікування раку?

    Де заритий корінь лікування раку?

    Раннім весняним днем я йшла на роботу. Незнайомець привітався із мною і запитав, чим я займаюся у своєму житті. Після того, як він довідався, що я займаюся дослідженнями в області ракових захворювань, його очі засвітилися, і він запитав: ”Ви збираєтеся знайти засіб від раку?“. Його питання повалило мене в глибоке міркування, і тепер я б хотіла поділитися деякими думками з вами.

    #img_left#Після несподіваної смерті моєї бабусі від злоякісної ракової пухлини печінки близько 20 років тому, слово “рак” ніколи не залишало мою свідомість, мій розум і серце. Наївною надією мого молодого серця було те, що один раз, на певній стадії моєї кар’єри, я знайду засіб від раку.

    Починаючи з 1998 р., я шукала шляхи сучасного комплексного наукового підходу до вивчення біології на багатьох рівнях відразу: від анатомії до гістології, біології клітки, і нарешті до молекулярної біології, використовуючи дріжджі, як модельну систему для вивчення регуляції генів. Після того, як я одержала докторську ступінь, я відчула себе готовою зустрітися віч-на-віч із проблемою раку і тому вступила в область дослідження раку. Я займалася дослідженнями в цій області, подібно багатьом іншим, за допомогою наукових спостережень клітин у штучних системах, зокрема, тим, що ми називаємо дослідженнями in vitro (у пробірці), тобто вирощуванням клітинних ліній (колоній) у чашах Петри.

    В 1992 м, коли я почала навчання в докторантурі в Массачусетском Госпіталі в Бостоні, я “зустріла” сильнодіючий протеїн [білок] TGF-бета [ Фактор, ЩоТрансформує Новотворення, бета] (Тгф-бета). Ця молекула – сильнодіючий фактор, що придушує розвиток кліток. У нашому тілі є багато TGF-бета подібних протеїнів, всі вони дуже сильнодіючі, і кожний бере участь у формуванні й підтримці функціонування головних органів нашого тіла. Більшість цих протеїнів – сильнодіючі інгібітори (речовини, що затримують ріст) клітинного росту. У нашому тілі також є більша група протеїнів, чия функція складається в активному сприянні розвитку кліток. Тут, на молекулярному рівні, у мікрокосмі кліток, проявляється древня мудрість Китаю – теорія рівноваги Інь і Ян у макрокосмі. Дослідження, що проводилися протягом останніх двадцяти років, привели до роз’яснення деталей у роботі молекулярних механізмів у нормальних клітках, які проходять через досить упорядкований життєвий цикл росту, спеціалізації (яку ми називаємо диференціацією), старіння й смерті. На кожному щаблі життя клітки ми можемо “чути пісню” й “бачити танець” взаємодії Інь і Ян факторів у чудовій гармонії. Руйнування рівноваги між цими двома факторами усвідомлюється, як підстава для неконтрольованого поводження клітки, одним із проявів якого є рак.

    Яким образом нормальна клітка перетворюється в ракову? Що відбувається неправильно? Нормальна клітка реагує на вказівки навколишнього середовища, щоб визначити, коли вона може ввійти у фазу розвитку, названу клітинним циклом, що складається з декількох етапів, названі G1, S, G2 й M. Існують застави між етапами. Клітка повинна задовольняти певним вимогам, перш ніж вона зможе перейти до наступного етапу. Ці етапи дуже важливі, тому що якщо щось неправильно в клітці, то етапи будуть гарантією зупинки клітинного розвитку на цьому етапі, поки проблема не буде вирішена. Якщо проблема не може бути вирішена, то клітка запускає систему тривоги, що приводить до добре інструментованої програми смерті. Таким чином, нормальна клітка діє згідно із системою, до якої належить. Коли відбуваються помилки [функціонування], то в клітині спрацьовує механізм “жертвоприношення” себе заради користі цілого. Ракова клітка якимсь чином обманює правила на кожному етапі контрольного пункту між різними фазами розвитку, і за допомогою цього беззупино розмножується. Таким чином, механізм смерті скасовується, і вони досягають “безсмертя”. Звичайно, за таким тимчасовим безсмертям, що відображає дуже неосвічений і повністю егоїстичний “дух”, потребує смерті цілого.

    За минулі двадцять років дослідники рака довідалися, що клітці потрібно пройти багато щаблів, щоб у різних протеїнах нагромадилися помилки, які, в остаточному підсумку, ліквідують всі головні захисні механізми на клітинному рівні. Потім клітка переходить у стадію метастази, протягом якої знову порушуються численні системні закони, включаючи закони імунної системи. Подібно поліцейському, нормально працююча імунна система забезпечує постійне обстеження всіх систем тіла, щоб ліквідувати ненормальні клітки.

    Дійсна таємниця полягає в тім, яким образом клітина може зпромогтися накопичити так багато помилок, не будучи при цьому ліквідованою. Ми знаємо, що усередині мікрокосму клітки розміщено багато захисних механізмів. Ми також знаємо, що і усередині “середнього космосу” тіла розміщено багато захисних механізмів. Чому ж у хворого раком всі ці захисні механізми виходять із ладу? Деякі біологи думають, що рак – наслідок помилок на генетичному рівні, які приводять до нестабільності генетичного матеріалу (до, так названої, генетичної нестабільності), а потім – і до великомасштабних помилок на генетичному рівні. Однак нормальні клітини знають, як фіксувати помилки на генетичному рівні і знають також, як ініціювати програму смерті, якщо не вдається вирішити виявлену проблему.

    Багато лабораторій, включаючи мою власну, вивчають, як клітини обмінюються інформацією за допомогою протеїнів (www.vmresearch.org, "дослідницька лабораторія"). Протеїн TGF-бета виробляється майже в кожній клітині нашого тіла. Коли він випускається назовні із клітини, то TGF-бета служить сигналом, що “інформує” навколишні клітини (які мають унікальний набір протеїнів) про те, щоб вони змогли розпізнати і зв’язати його. Як тільки ці єднальні протеїни (“рецептори”, які перебувають на поверхні клітини) з’єднуються з TGF-бета, то вони відразу починають “спілкуватися” із протеїнами усередині клітки. Деталі етапів спілкування між протеїнами усередині клітки у відповідь на протеїни зовні клітки ретельно віддзеркалюються на генетичних картах багатьма лабораторіями в співтоваристві досліджень сигнальної трансдукції [переносу генетичного матеріалу]. Після шести років інтенсивних і дорогих досліджень, ми встановили існування цікавого функціонального механізму для TGF-бета. У цій області досліджень відомо кожному, що існує група протеїнів усередині клітки, названа “Smad” (Смад), що критична для переносу інструкцій від TGF-бета до супресору (пригноблювачу) клітинного росту. Фактично, багато типів раку, такі як рак кишечнику, рак підшлункової залози, рак голови і шиї, усі асоційовані з дефектами в цих “Smad”- протеїнах. Тільки недавно ми виявили, що “Smad” здійснює свою місію безпосередньо через спілкування із украй важливою системою протеїнів усередині клітки. Ця система протеїнів складається з великої кількості протеїнів, що спільно виконують наступну роботу: 1) позначають старі, старіючі або дисфункціональні протеїни для знищення; 2) допомагають майже кожному аспекту клітинної функції за допомогою систематичного розбирання протеїнів до такого рівня тонкого настроювання, на якому кожен протеїн працює в клітині, як регулятор. Ця система важлива також для імунної системи, щоб знаходити відхилення (несправності), коли вірус або бактерія входять у тіло, або коли клітка стає ненормальною. Ця система протеїнів називається “протиасомною системою”. Несправна робота цієї системи також блокує функцію TGF-бета, як супресора клітинного росту.

    Коли я обмірковувала значення цієї знахідки, моя подруга, доктор Лілі Фен (Lili Feng) подзвонила мені. Лілі є помічником професора в Бейлорському Медичному Коледжі (Baylor College). Ми обидві, Лілі і я, практикуємо Фалунь Дафа, древню практику для душі і тіла, зараз широко відому, внаслідок переслідувань цього руху в Китаї (www.falundafa.org). Я знаю, що Лілі виконувала проект по перевірці ефекту практики Фалунь Дафа на клітинну імунну систему. Лілі розповіла мені, що вона завершила свої дослідження з порівняння рівня 12000 генів практикуючих Фалунь Дафа і тих, хто не не практикує. До мого великого подиву вона згадала кілька генів у протиасомній системі. Я попрохала її послати мені експериментальні дані і вирішила уважно подивитися їх. З цього моменту дивний (приголомшуючий) потік повчальної інформації влився в мою дослідницьку систему. Дані експериментів, які надіслала мені Лілі, були купою чисел, об’єднаних випадковим чином. Але із цієї купи чисел виникав один чіткий результат: більше 10 різних протеїнів у протиасомній системі піддалися радикальному регулюванню в імунних кліткинах практикуючих Фалунь Дафа. Це повинне вказувати на те, що протиасомна система піддалася зменшенню в розмірах. Це не повинне було б мати сенс, якби система тільки зменшилася в розмірі, тому що відсутність достатньої кількості [протеїнів] протеасомної системи могло б привести до нагромадження відходів і старих протеїнів. Але, у тім же самому наборі даних, зміст більше 10 різних протеїнів (які належать до іншої протеїнової системи, названої “рибосома”) також радикально зменшилося. Рибосоми відповідають за створення нових протеїнів. Я зненацька зрозуміла, що ці дані припускають координоване зменшення розмірів всієї лінії – і продукції протеїнів і споживання протеїнів.

    Потім Лілі дала мені посилання на статтю, де розглядалися кореляції між розміром і активністю протиасомнї системи із тривалістю життя в експериментах на пацюках. Доктор Аллен Тейлор з Бостонського Університету повідомив, що, коли харчовий раціон пацюків обмежувався, то їхня тривалість життя збільшувалася, а протиасомна система зменшувалася . Потім я знайшла статтю, де повідомлялося про кореляції зростання активності протиасомної системи з багатьма різними хворобами. У цій статті повідомлялося, що найвища активність протиасомної системи була знайдена в ракових клітках . Третя стаття від Лілі додала заключний штрих до ідеї, що з’явилася на поверхні (див. нижче). У цій статті повідомлялося, що при ретельному вивченні метаболізму протеїнів у клітині виявилося, що 1/3 частина нових протеїнів негайно руйнується, відразу після їхнього утворення. Таким чином, клітка працює в режимі постійної зайнятості і марнотратства.

    Лілі і я почали обмінюватися листами по електронній пошті. У Лілі дивне, чудове почуття гумору та гостра уява. Один раз вона запитала мене: ”Ти знаєш, що протиасома перебуває в мікрокосмосі”? І сама відповіла за мене: ”Чорна діра”. Потім вона послала мені добірку статей про те, як діють зараз чорні діри в нашому Всесвіту. “Ти бачиш, – підкреслила вона, – протиасоми дуже зайняті, коли клітини хворі, а що означає, коли чорні діри дуже зайняті”? Коли я почула це, я подумала про феномен нашого сучасного стилю життя: масове виробництво і масове споживання. Чи не дивно , що різні “космічні” системи клітини, тіла, суспільства і усього Всесвіту, від мікро до макро, представляють таку дивну подобу і відповідність?

    Коли я повернулася до обмірковування питання: “Що змушує ракові клітини накопичувати так багато помилок і дозволяє їм порушувати так багато різних охоронних механізмів?” – проста, але ясна відповідь прийшла мені на розум: “Це – швидкість метаболізму протеїнів”. Якщо всі клітки тіла перебувають у стані продукції маси, то протиасомна система, очевидно, повинна бути перевантажена й нестабільна щодо руйнування старих і ушкоджених протеїнів, і тоді виконує неправильні речі, які далі порушують рівновагу. Оскільки протеїни є реальними гравцями у всіх функціях клітки, то, коли погані протеїни не можуть бути усунуті, вони будуть продовжувати робити погані речі, поки вся система перебуває поза контролем. Як би важко не було для клітини це здійснити, вона намагається збільшити кількість протиасомної продукції, але якщо метаболізм продовжує зростати, клітина буде зазнавати невдачі в тім, щоб зробити це. Підвищений протиасомний рівень, спостережуваний у ракових клітинах, очевидно, відбиває це останнє зусилля клітини відновити рівновагу.

    Я дуже дивуюся тому, як багато хвороб, яким піддані сучасні люди, є результатом пропащого стилю життя, розумових розладів і нескінченних прагнень, у які залучені їхні розуми і серця. Всі вони можуть, за допомогою унікальних особливостей психо-нейро-ендокріної системи людини, передати на клітинний рівень інструкції для збільшення рівня клітинного метаболізму, що, коли він придушує протиасомну систему, приводить до нагромадження клітинних помилок і, зрештою, до загибелі тілесної системи. А на наступному рівні, чи не пов’язані нескінченні бажання більшої кількості грошей, речей, визнання й влади з багатьма хворобами суспільства?

    Отже, що є лікуванням від раку? Що є лікуванням всіх соціальних проблем? Що може сповільнити активність чорних дір у Всесвіті? Проблема лікування раку настільки ж велика, як і останні дві проблеми. Але чи існує загальна причина для цих трьох проблем? Чи існує Універсальний Закон, порушення якого приводить до прояву усіх космічних проблем від малого до великого масштабу? Чи можливо, щоб усе, що ми бачимо в цьому фізичному світі, було б просто проявом того, що ми нечітко називаємо свідомістю?

    Тут ми вступаємо в заборонну, похмуру область для сучасної науки – сферу духу й свідомості. Сучасна наука “закриває двері” для цих явищ і вірить, що ми можемо зрозуміти природу тільки за допомогою чіткого відділення матерії від духу. Але що є природою духу? Що зв’язує його з матерією? Чи можемо ми, без знання відповідей на ці питання, воістину бути так спокійні і так самовпевнені в тім, що ми можемо розуміти закони нашого тіла і закони Всесвіту на цьому фізичному рівні?

    До моєї поїздки в Бостон я прочитала новий випуск журналу “Наука» (Science), на обкладинці якого зображена копія картини Мікеланджело Мерсі да Караваджо (Michelangelo Merisi da Caravaggio) (1573-1610), що ілюструє грецький міф про Нарцис. Нарцис, подивившись у воду, побачив своє відбиття й відчув глибоку любов до власного відбиття. Зачарований цим образом він не міг відійти від нього, приділяв йому всю свою увагу, витрачав на нього всю свою енергію і, зрештою, помер. На самому початку я думала: “Чому Нарцис не міг сказати, що це було його власне відбиття?” Звичайно, я припускаю, що в той час у них не було дзеркал. Але, тоді я запитую: “Чому він не подивився уважно на себе?” Якби він зробив це, то виявив би , що є подібність між його руками й одягом та руками і одягом відбиття. Потім я посміхнулася і подумала: “А, дійсно, чи багато хто з нас пам’ятають про те, щоб подивитися на себе в нашому повсякденному житті?” Коли ми зустрічаємося із проблемами, ми шукаємо причини їхнього виникнення у всьому ззовні , але ніколи у нас самих. Ми шукаємо відповіді на питання, пов’язані з народженням, хворобами, старінням і смертю, завжди ззовні. Ми відводимо так багато своїх ресурсів, щоб знайти ліки від хвороб. Ми сподіваємося, що один раз з’явиться суперкомп’ютер, що просвітить нас відносно таємниць життя. Але, що, якщо весь цей фізичний світ – ілюзорний світ, подібно тому, чому вчили нас із давніх часів мудреці стародавності? Чи досить видимої відповідності між Всесвітом, людським суспільством, людським тілом і клітиною? Можливо, ми занадто довго вдивляємося у свій власний образ? Чи не прийшов час знайти своє щире “я” і повернутися додому?

    (Примітка: Після моєї лекції деякі практикуючі Фалунь Дафа прийшли до мене і розповіли про свій особистий досвід того, як вони або інші практикуючі позбулися, завдяки практиці, від різних “невиліковних” хвороб, таких як системний склероз і різні форми раку)

    Ця робота була представлена на Бостонской Конференції Майбутньої Науки у квітні 2002 р.

    Автор Тунвень Ван, доктор філософії. Керівник теми в області дослідження Раку і Аутоімуних Хвороб Відділення Імунології Дослідницького Центру ім. Мейсона Вашингтонського Університету у Віржінії.

  • Фоторепортаж: у столиці Малайзії Куала-Лампур пройшов автопарад «Дев’ять коментарів»

    Фоторепортаж: у столиці Малайзії Куала-Лампур пройшов автопарад «Дев’ять коментарів»

    Багато мешканців і представники правопорядку країни висловили свою підтримку діяльності The Epoch Times. Люди підписували петицію в захист газети.

    (Нагадаємо, що з недавнього часу уряд Малайзії під тиском Комуністичної партії Китаю піддає цензурі й конфіскує тиражі газети The Epoch Times.)

    #img_gallery#

    Джерело: http://www.dajiyuan.com/gb/5/9/19/n1056862.htm

  • Тиждень моди в Австралії: Колекція жіночого одягу 2008 – 2009 (фотоогляд)

    Тиждень моди в Австралії: Колекція жіночого одягу 2008 – 2009 (фотоогляд)

    До вашої уваги колекція одягу сезону "Весна – літо 2008/2009", яку продемонстрували на тижні моди в Австралії 2 травня.

    #img_gallery#

  • Королівські особи в опері України

    Рік Польщі в Україні подарував нам безліч цікавих
    мистецьких подій найрізноманітніших напрямків і стилів. За висловом
    Вальдемара Домбровського, міністра культури Республіки Польща та Голови
    Оргкомітету Року Польщі в Україні, музика була важливим елементом цього
    інтелектуально-культурного обміну. Україну відвідали чудові класичні та
    джазові музиканти, подивилися на нас та показали себе, і можна впевнено
    стверджувати, що ми одне одному сподобалися! Наприклад, Польський
    культурний центр уже давно знаменитий у київському мистецькому
    середовищі тим, що регулярно бавить шанувальників джазової музики
    чудовими концертами.

    На урочистому концерті, який відбувся в Національному академічному
    театрі опери та балету України ім. Т. Г. Шевченка, і який завершив Рік
    Польщі в Україні, прозвучала опера Кароля Шимановського (1988 —1937)
    “Король Роджер”.

    Шимановський, можливо, не такий відомий широкій публіці, як інші
    видатні композитори. У його творчості першого періоду (близько
    1901—1914) помічають зв’язок як із Шопеном і раннім Скрябіним, так і з
    німецькою пізньоромантичною музикою (Вагнера, Ріхарда Штрауса, Регера).
    Під час подорожей в Італію, на Сицилію та до Північної Африки
    композитор почав цікавитися культурами Сходу й античності, і,
    повертаючись назад через Париж і Лондон, Шимановський познайомився з
    творчістю Дебюссі та Равеля.

    У період І світової війни композитор жив у родинній Томашувці,
    періодично виїжджаючи до Києва з концертами разом зі скрипалем П.
    Коханським. Під час концертного турне у Сполучені Штати, Лондон і Париж
    Шимановський познайомився ближче з відомою вже для нього творчістю
    Ігоря Стравинського. Після повернення до Польщі композитор провів
    деякий час у Закопаному, де вивчав гірський фольклор, досліджував танці
    й пісні мешканців підніжжя Татр. Захоплення народною музикою надихнуло
    композитора на нову стилістичну хвилю, що ознаменувалася національним
    періодом у його творчості. У березні 1927 року Шимановський одержав
    посаду директора консерваторії у Варшаві, а після реорганізації був її
    першим ректором. Помер композитор у Швейцарії.

    Шимановський посідає у польській музичній культурі XX століття, а також
    у європейській музиці взагалі місце, гідне видатного й майстерного
    композитора.

    На жаль, глядачам не довелося оцінити сценографічну барвистість і
    видовищність постановки: опера була представлена в концертному
    виконанні, тобто без костюмів та акторської гри. Глядачі могли тільки
    уявити собі оригінальність сценічного вирішення вистави, милуючись
    фотографіями, надрукованими у програмі концерту (версія спектаклю 2000
    року). Однак усі виконавці Великого Театру — Національної Опери в
    Варшаві, включаючи хор та оркестр, прибули в Київ у повному складі.
    Опера йшла польською з паралельним українським перекладом на світловому
    табло.

    “Сицилійська драма” (дія твору відбувається у Палермо) народилася в
    уяві Кароля Шимановського ще 1918 року. Однак “завдяки” історичним і
    політичним подіям лібрето було готове лише в 1920 році, а оперу
    завершено в 1924. Історичні події, змальовані в опері, відбуваються у
    XII столітті в королівстві Сицилія, яким правив Роджер II із
    нормандського роду. Двір цього володаря служив притулком для акторів,
    поетів, учених, — король був шанувальником і меценатом мистецтв.
    Постать короля Роджера ІІ — сина калабринського герцога, нащадка
    нормандських вікінгів, як і культура його сицилійської держави, що
    об’єднувала мистецтво Сходу та християнство, цивілізацію норманів із
    залишками грецько-римської мистецької спадщини, зацікавили
    Шимановського (в 1911 році він перебував в Італії, також відвідував і
    Сицилію, і часто під час розмов із письменником — автором лібрето
    Ярославом Івашкевичем згадував сицилійські краєвиди та пам’ятки).

    Літературна основа опери доволі чудернацька і помітно збігається з
    вагнерівським тяжінням до міту: адже в цьому творі певною мірою
    оспівується язичництво, а саме — святковий та хмільний культ Діоніса.
    Утім, Шимановський у своєму неагресивному зображенні цього культу, його
    лагідному й мирному трактуванні швидше оспівує не певну релігійну
    концепцію, а своє захоплення красою життя й любові, земною красою.

    Треба зазначити, що поетична драма, створена Ярославом Івашкевичем, яка
    стала лібрето для опери, доволі специфічна, оскільки містить дуже мало
    драматичної дії. Сюжет опери можна передати у двох словах: Пастух, що
    наприкінці твору виявляється життєлюбним язичницьким божеством
    Діонісом, намагається спокусити своїм світоглядом нормандського
    короля-християнина Роджера ІІ разом із його дружиною і почтом — і
    поступово досягає успіху. Втім, закінчення твору не є однозначним
    ствердженням діонісизму. Роджер не приєднується до Пастуха-Діоніса, а
    обирає власний шлях і віддає свою шану сонцю — тобто найдавнішому та
    найприроднішому божеству, від якого й понині залежить усе живе. Ось і
    весь зміст! Саме тому опера часто виконується у концертному варіанті і
    триває не більше двох годин (порівняймо з “Лоенгріном” чи “Борисом
    Годуновим”, якими можна насолоджуватися протягом близько чотирьох
    годин). Хоча видовищна постановка, звичайно, може виправити слабкі
    місця містичного й дивакуватого лібрето.

    Проте барв вистачало в самій музиці. Дивовижна та зухвала, гармонічна
    мова Шимановського, яка дає можливість порівнювати його з
    найяскравішими європейськими композиторами “недавньої сучасності” та
    його польськими “нащадками”, створювала приємне відчуття розніженого,
    споглядального спокою, катарсичного розслаблення, філософської
    медитації над перевагами та недоліками язичницького світобачення, і
    навіть експресивність вокальних партій виражала найчастіше
    внутрішньо-психологічні пориви, а не реальну дію. “Король Роджер”
    занадто оригінальна, щоб вважатися класичною, оперою. Швидше, це
    музичні роздуми на певну філософсько-релігійну тему. Музика цього твору
    плинна і “нематеріальна”, бо не стосується матеріальних речей, вона
    захоплює після ближчого знайомства — коли вухо слухача призвичаюється
    до своєрідних мелодичних і гармонічних зворотів. Виразна мелодика
    вокальних партій, тембрально пишний оркестр не стільки переконують,
    скільки зачаровують, занурюють у чудернацький сон, паралельну
    реальність. Можливо, у наш драматичний час саме такий “гіпноз” —
    найвище завдання мистецтва…

    Олена ЖУКОВА
    Джерело інформації:http://slovo.prosvita.com.ua