Blog

Згідно з традиціями, виховання дітей починалося з народження. Незважаючи на прийняті в інших країнах більш вільні стилі виховання, виховання дітей у Древньому Китаї починалося дуже рано. Вважалося, що коли дитина вже може донести до рота руку, слід відучувати її від грудей і починати вчити їсти самостійно. Проте раннє виховання було не нав’язливим.

В умовах великої китайської сім’ї жили люди кількох поколінь, тому дитина будь-якого члена сім’ї вважався коштовністю* всього клану. У такій родині прийнято було, щоб старші діти піклувалися про молодших братів і сестер. Вони всі разом грали у дворі або на вулиці. Зазвичай це були кілька простих ігор, в яких могли брати участь декілька дітей: м’яч з пір’ям, «камінчики», «вовки і вівці». Однак коли дітям виконувалося сім років, всі ігри відразу закінчувалися. З цього віку в Древньому Китаї починалося систематичне виховання і навчання дітей у школах.

Великі клани і впливові сім’ї мали храми предків, що знаходилися в маєтках рідних провінцій. Храм предків, крім поклоніння також призначався для навчання дітей, тобто його використовували як школу. Причому навчатися могли всі члени клану з різних сімей, в незалежності від їх нинішнього статусу чи матеріального становища. У Древньому Китаї освіту було підпорядковано державним цілям, всі громадяни вважалися рівними один одному за народженням, тому кожен мав право на освіту.

У культурі Древнього Китаю сімейне виховання доповнювалося освітою. При навчанні першочергове значення надавалося вивченню історії, оскільки саме на матеріалі конкретних історичних прецедентів та їх наслідків найлегше навчити людину розпізнавати добро і зло, прищепити йому прагнення до чеснот і вселити йому страх перед вадами. Крім історії в школах Стародавнього Китаю дітей навчали основним поняттям і уявленням про світобудову. Вивчали три начала: небо, землю, людину; чотири пори року і чотири частини світу. Давалося уявлення про теорію п’яти елементів і п’яти чеснот. Вивчали основи музики і ритуалів, норм соціальної поведінки.

Виховання хлопчиків традиційно було більш складним і важливим у порівнянні з вихованням дівчаток. Чоловічу половину вчили ввічливості і знайомили з календарем, вчили пісням морального змісту. Дівчаткам в Стародавньому Китаї було достатньо навчитися бути скромними, слухняними і отримати навички ведення домашнього господарства.

Найбільший вплив на розвиток педагогіки і виховання, а також на культуру Стародавнього Китаю зробили ідеї Конфуція і його послідовників. Конфуцій зазначав, що можливості людини від природи неоднакові. Ідеально вихована людина має володіти високими якостями: благородством, прагненням до істини, шанобливістю, правдивістю, багатою духовною культурою. По суті, філософу належить чи не перша думка про всебічний розвиток особистості, де пріоритет віддається моральному фундаменту. У конфуціанстві завжди виняткове значення надавалося сім’ї і нормам сімейного співжиття. За взірцем  родини в Древньому Китаї будувалися і взаємини людей по соціальній вертикалі. У даному випадку імператор Піднебесної вважався батьком, а піддані і народ – його діти.

Наприклад, Чжуге Лян (181-234 рр. н.е.) був відомим політиком і військовим стратегом Стародавнього Китаю. У віці 54 років він написав популярну книгу під назвою «Рекомендації для моїх дітей». Чжуге Лян присвятив її своєму восьмирічному сину Чжуге Чаню. У цій книзі він підсумував свій життєвий досвід, а також описав відповідальність, покладену на дітей. У книзі він просить своїх дітей бути миролюбними, постійно вдосконалювати себе і дивитися всередину себе. Він сказав, що для того, щоб стати благородним і досягти морального благочестя, людина повинна вести скромний спосіб життя. Щоб досягти істинної мудрості, людині необхідно бути спокійною і старанною. Щоб досягти успіху у самовдосконаленні, людина повинна бути непохитною.

Таким чином, особливістю виховання дітей у Древньому Китаї була багатосторонність освіти з нахилом на розвиток і вдосконалення моральних якостей. Крім загальних уявлень про світ та історію, навчання в Древньому Китаї передбачало виховання ерудованої, ввічливої людини, що володіє внутрішнім самоконтролем. Велике значення приділялося здатності зазирнути всередину себе і встановити гармонію в своїй душі. В основі відносин було покладене, насамперед, повага молодших до старших. Завдяки цьому досягалося надбання великого терпіння, стриманості і самовладання, які були властиві всьому китайському народу.

Довідка The Epoch Times:

* Маленьких дітей в Китаї дотепер називають «баобей» [băobèi],  що буквально і переносно означає “коштовність” або “скарб”.

Його адвокат Чен Хай дізнався про це через три дні, а його мати в той же день ввечері.

«Хоча я морально була підготовлена до цього, але, почувши про рішення суду, не змогла винести цього і втратила свідомість. – Сказала вона. – Друге слухання у справі мого сина було закритим. Це було секретне винесення вироку. Суддя просто прийшов до камери досудового ув’язнення і оголосив вирок прямо там».

Чен Хай вважає, що не було підстав притягати Цюаня до суду. Він сказав, що Ґо Цюань ніколи не робив критичних зауважень ані на адресу Національного Народного Конгресу, ані на адресу китайського уряду, ані на адресу лідерів компартії.

«Не було ніякої підривної діяльності. Він просто висловлював свою власну думку з приводу політичної реформи, не закликаючи до повалення влади компартії. Як китайський громадянин, він використовував своє законне право на свободу слова і свободу зборів, а також на утворення нової партії», – зазначив він.

Ґо публікував статті в Інтернеті на такі теми, як демократія, захист прав людини і соціальна справедливість. 14 листопада 2007 р. він опублікував відкритий лист китайським комуністичним лідерам Ху Цзіньтао і У Банго, закликаючи до формування «демократичного уряду на основі багатопартійних виборів, що послужило б інтересам всього суспільства». Він також заснував Нову демократичну партію.

Перше слухання по справі Ґо проходило 7 серпня, а рішення було прийнято 16 жовтня минулого року – це набагато перевищує термін у 45 днів, призначений законодавством для прийняття судом рішення, як було зазначено в заяві організації «Права людини в Китаї». Суд пояснив затримку процедурними витратами.

Звинувачення ґрунтувалися на тому, що дії Цюаня підривають існуючу владу. Його захист свідчив, що опубліковані матеріали не були підривними і що Конституція КНР забезпечує право на свободу слова. Сторона звинувачення ж стверджувала, що інтереси партії і держави понад усе.

На думку американського недержавного фонду «Дуйхуа» (з китайського «Діалог»), це нерозв’язане протиріччя в китайській правовій системі. І, оскільки, китайська компартія пов’язує разом свої інтереси та інтереси всієї нації, такі випадки будуть продовжуватись, йдеться в повідомленні фонду.

Проте, юрисконсульт Ґо Цюаня подав апеляцію після першого слухання. Згідно з процедурою китайського кримінального кодексу, друге слухання має відбутися через місяць після першого. Друге слухання у справі Ґо Цюаня пройшло 2 листопада у верховному суді Цзяньсу.

«Друге засідання суду мало бути відкритим, щоб перевірити, чи законне перше рішення суду. Тільки тоді, коли всі факти підтверджені й вислухані думки юристів і свідчення свідків, суд закінчує свою роботу. – Говорить Чен Хай. – У цьому випадку засідання суду мало бути відкритим через те, що справа викликала велику дискусію ».

Всі додаткові аргументи, висунуті їм у перерві між двома засіданнями, не були враховані. Після другого засідання суду сім’я Ґо вирішила подати апеляцію у Верховний Народний Суд.

Матері відмовлено в побаченні з сином

Сімдесятирічна мати Ґо Цюаня не бачила його з моменту першого слухання у серпні. Дізнавшись про остаточне рішення суду, вона зателефонувала в поліцію і попросила побачення з сином. Їй буквально відповіли, що вона зможе його побачити «скоро».
 
Іншого відомого дисидента, Лю Сяобо того ж дня засудили до 11 років позбавлення волі за проведення кампанії за політичні свободи. Суд над Ґо Цюань пройшов «в тіні» цього більш гучного процесу.

Нещодавно, ще кілька китайських правозахисників були засуджені за закритими дверима. Серед них Сє Чжанфа, китайський дисидент, який намагався організувати з’їзд Китайської Демократичної партії (нині забороненої); його засудили до 13 років ув’язнення і до 5 років позбавлення політичних прав за «підрив державної влади»; Дуань Чжаньфан із Шанхая, засуджений до одного року і шести місяців тюремного ув’язнення за перешкоду здійснення «державних справ».
 
Го Цюань працював у Народному суді в місті Нанкіні і секретарем в Комісії з економічної реструктуризації.

У 1966 році він отримав звання магістра на кафедрі соціології Нанкінського педагогічного університету, а в 1999 році звання доктора філософії. З 1999 по 2001 роки він займався дослідженнями, продовжуючи працювати в університеті до моменту його затримання.