Blog

#img_left_nostream#За даними китайської влади на червень цього року, підприємці з провінції Чжецзян займаються сільським господарством у понад 40 країнах. У їх користуванні знаходиться більше 210 тис. га землі, що більше площі орної землі в самій провінції.

Чжу Чжанцзінь, підприємець з Чжецзян узяв в оренду 14 тис. га землі в бразильському штаті Ріу-Гранді-ду-Сул. У цей проект він вклав більше 30 млн. доларів США, в його господарстві більше 3700 корів, а також великі плантації пшениці та соєвих бобів, повідомляє видання «Вісник економіки 21-го століття».

Чжу розповів, що в Бразилії орної землі у три рази більше, ніж у Китаї, до того ж земля дуже родюча, а також у достатку незабруднена вода. Фермерів у цій країні мало тому влада намагається залучати до цієї сфери закордонні інвестиції.

Він також сказав, що вирощувати соєві боби в Бразилії дешевше, ніж на північному сході Китаю і врожайність на одну третину більша. Доставка тонни бобів із Бразилії коштує 50 доларів, що приблизно однаково із вартістю доставки з північного сходу КНР.

Більшість свого врожаю Чжу переправляє до Китаю. Чого не вистачає на батьківщині, те він і засіває.

Нині він об’єднав свої зусилля з підприємцем із провінції Хейлунцзян і разом вони планують за три роки довести загальну площу посівів у Бразилії до 21 тис. га, а через п’ять років до 105 тис. гектар. Чжу також планує перевезти до Бразилії більше 100 селянських родин з Китаю для польових робіт.

Це один з типових прикладів поступового використання та заселення китайцями земель за кордоном. Заступник управління сільського господарства провінції Чжецзян Чжу Чжіцюань повідомив, що зараз численні землероби з їхньої провінції обробляють поля США, Японії, Південної Кореї, Уругваю та інших країн. Площа баштанних культур для Чжецзян на полях інших країн перевищує 700 га, а кількість жителів провінції, які займаються землеробством в інших країнах, вже перевищило 500 тисяч чоловік, повідомив чиновник.

Лу Вейкуан, підприємець з міста Веньчжоу провінції Чжецзян, у 2004 році вклав 100 млн. юанів ($14 млн) на покупку 105 тис. га лісосмуги у Бразилії з правом на вирубку дерев. А в 2005 році він же купив в Росії на Владивостоці 4,2 га лісу.

У 2007 році деревопереробне підприємство «Децзя» з міста Веньчжоу набула право на освоєння 636 тис. га лісової зони в Конго, з об’ємом деревини більше 20 млн. кубометрів, яка тепер поступово перевозиться до Китайської Народної Республіки.

Наразі більше 10 компаній із Чжецзяну вкладають гроші у лісовий і рибний промисел Росії, Австралії та інших країн.

«В Австралії за кілька сотень юанів можна купити півгектара землі з усіма правами на неї і довгостроковим користуванням. Це дуже вигідний шанс вкласти кошти», – говорить У Чжісун, фахівець сільськогосподарської компанії «Лунтоу» з міста Жуйань провінції Чжецзян.

Цей напрямок діяльності став вигідним на тлі забруднення навколишнього середовища в Китаї і як наслідок, неухильного зниження врожаю. У недавньому звіті китайського Інституту ґрунту і добрив йдеться, що одна п’ята орних земель країни сильно забруднена. Серед основних джерел забруднення фахівці виділяють викиди промислових підприємств, міське сміття, пестициди, тепличну плівку, хімічні добрива, а також послід і гній тварин, у корм яких додають велику кількість гормонів.

Крім забруднення, скорочує площу полів, а значить і врожаю у Китаї, також і забудова, темпи якої збільшуються з кожним роком. У березні цього року начальник відділу вивчення економіки сільського господарства Держради КНР Хань Цзунь повідомив, що у найближчі 30 років число городян з 47% населення КНР зросте до 75%, більшість орних земель буде забудовано дорогами, будинками та іншими спорудами. За його словами, невідомо, яким чином буде вирішуватися продовольча проблема.

#img_right#Бога, який керує шлюбним союзом людей, звуть Юе Лао (Місячний старець) або «Юе ся Лао» (Старець під місяцем). Він з’являється вночі під світлом місяця і з’єднує майбутнього подружжя червоною ниткою, прив’язуючи її до ступнів наречених. Навіть якщо вони знаходяться далеко один від одного, вони все одно зустрінуться і стануть чоловіком і дружиною.

Є одна пов’язана з цим історія, яка була записана Лі Фуян, письменником та поетом династії Тан (618 – 907 рр..).

Під час правління імператора Лі Шиміна жив молодий чоловік на ім’я Вей Гу. Одного разу під час подорожі він зупинився в готелі у місті Сунчен. Пізно ввечері він побачив, що на сходинках перед входом у готель сидить літній чоловік і гортає книгу. Хлопця здолала цікавість, він підійшов до старого і запитав: «Що це в тебе за книга?» Старий подивився на нього і відповів: «Це книга, в якій записано, хто з ким у світі повинен з’єднатися шлюбними узами».

Поруч зі старим лежав дорожній мішок. «А що у тебе в мішку?», – Не вгамовувався хлопець. «У мішку у мене червоні нитки, які я прив’язую до ступнів майбутнього подружжя, після чого навіть якщо вони вороги, якщо один багатий, а інший жебрак, навіть якщо вони живуть за тисячі лі один від одного, вони все одно одружаться», – пояснив загадковий старець. Помовчавши трохи, він з усмішкою додав: «На твоїй нозі вже є моя червона нитка».

Вей Гу хоч навіть і не повірив у все це, але цікавість узяла верх, тим більше, що він давно вже шукав собі наречену.

«Скажи хто ж моя суджена?», – Серце юнака раптом сильно забилося.

«Твоєї судженої зараз тільки три роки. Якщо хочеш, я покажу тобі її вранці», – сказав старець.

Вей звичайно ж хотів подивитися на неї, хоч і був розчарований її віком. Рано вранці старий повів його на ринок. Незабаром вони побачили немолоду однооку жінку, яка продавала овочі. Разом з нею була маленька дівчинка в брудному одязі. Старий вказав на дівчинку і сказав Вею: «Ось твоя майбутня наречена».

Юнак обімлів, дівчинка була не тільки брудною, але й здалася йому дуже потворною. Через злість він хотів провчити старого, але того вже й слід прохолов.

Щось підказувало Вею, що старець говорив не просто так, він зовсім не був схожий на недоумкуватого базіку. І тоді він задумав злу справу. Він знайшов місцевого слугу і пообіцяв йому добре заплатити за вбивство дівчинки.

Минуло 14 років. Вей був зі знатної родини, батьки його  вже померли, і одного разу начальник повіту, в якому він жив, запропонував йому в дружини свою дочку. Після їхнього весілля, коли молода дружина зняла з голови прикраси, Вей побачив шрам у неї між очей і запитав, звідки він. Дівчина розповіла, що одного разу вона зі своєю сліпою на одне око нянею була на базарі. Раптом якийсь чоловік підбіг до неї і, ні з того ні з сього, вдарив ножем і втік. Начальник повіту був їй не рідним батьком.
 
Вей Гу був вражений від почутого, і одночасно з цим сильно розкаявся за свій вчинок. Він зрозумів, що той старий був Святим і що діяння людей дійсно зумовлені долею. Він розповів все своїй дружині і попросив у неї вибачення. Вона ж сказала, що не тримає на нього зла, і вони зажили у злагоді та поважаючи одне одного.

Цю історію почув окружний начальник міста Сучен і назвав готель, біля якої Вей зустрів старця «Готель укладання шлюбних уз».