За статистикою середній термін експлуатації споруд у Китаї становить 30 років, що дуже далеко від міжнародних вимог: основні будови – 100 років; звичайні будови – 50-100 років. Основною причиною «короткого життя» споруд стало буденне явище вибухання будинків.
Велика частина таких будинків була підірвана внаслідок їхньої невідповідності плануванню споруд міста. Дуже багато з цих будівель ще навіть не здали в експлуатацію – зовсім нові. У них було вкладено кілька сотень мільйонів юанів. Протягом кількох хвилин, навіть кількох секунд, ці будинки зрівняли із землею. Серед підірваних будинків хоч навіть і є старі споруди, які перебувають в аварійному стані, але є також і приватні будинки, які будувалися без дозволу, є неякісно побудовані будинки, але більше за все висаджують у повітря будинки через недостатньо добре продумане планування архітектури міста у минулому, або ж унаслідок не відповідності їх новим архітектурним планам міста. Це в корені оголяє те, що плани будівництва в місті були дуже не далекоглядними.
Заслуговує на увагу і те, що деякі будівлі були підірвані зовсім не через якісь об’єктивні причини, дуже можливо, що чиновники у такий спосіб вирішили заробити більше грошей нечесним шляхом. Поміняли керівників, які приймали рішення планувати за новою схемою: те, що побудували, потрібно підірвати, а потім будувати наново.
Серед підірваних будівель є як навчальні заклади, так і будівлі державного апарату; як одноповерхові будинки, так і будинки віком більше 10 поверхів; старі будинки, які побули в експлуатації декілька років, але також і нові, які були побудовані всього кілька років тому. Ця ситуація також викликає невдоволення у місцевих жителів. Наприклад, серія вибухів будинків у Циндао й вибух «найпершого високого будинку» міста Ханчжоу викликали загальне обурення людей.
Фотографії вибухів будинків у різних містах Китаю за останні роки, які наведені нижче, становлять тільки частину величезного айсберга.
Ковзаючи поглядом по хмарочосах Гонконгу і по горах, що стоять вдалині, я почув позаду себе голос. Людина говорила діалектом мандарин китайської мови. За акцентом можна було визначити, що він із Пекіна. Незабаром після цього я запропонував сфотографувати на тлі пейзажу групу людей, серед яких була і ця людина. На прощання, бажаючи зробити їм подарунок, я поліз в сумку за брошурою з детальним описом переслідувань Фалуньгун Комуністичною партією Китаю (КПК) і протягнув її одній з пар.
#img_left#Тоді як чоловік зацікавлено взяв її, дружина вдарила його по руці, намагаючись його зупинити, і, кинувши на мене погрозливий погляд, почала відчитувати свого чоловіка. Мій друг, який стояв поряд, був приголомшений і розгублений через те, що трапилася, але для мене це було звичною справою.
Говорити з китайцями материкового Китаю про їхній уряд буває дуже важко. Коли вони розуміють, про що ти намагаєшся розповісти їм, багато хто відповідає, що вони не цікавляться політикою або можуть навіть звинуватити тебе в підривній політичній діяльності. Насправді, ці відповіді, так само як і вищезазначений учинок жінки, є реакцією, прищепленою китайському народові компартією Китаю.
Коли заходить мова на подібні теми, такі люди повторюватимуть тільки те, що їм втлумачено партією. Ви чули всі аргументи, і ви знаєте, звідки вони взялися. Різниця між ними й вами в тому, що ви вільні, а ці люди просто дотримуються лінії партії.
Однією з головних причин такої поведінки є той факт, що люди в їхній власній країні позбавлені доступу до будь-якої інформації, окрім тієї, яка надходить від жорстко контрольованих державою ЗМІ. Тому їм важко дізнатися про те, про що їхній уряд не хоче, щоб вони знали, і, таким чином, їм легше вірити й керуватися тим, в чому їх переконують. Але це не все. Інша причина полягає в тому, що саме партія роками переконувала їх під час політичних кампаній, які вона проводила. Дуже багато китайців розуміють, що якщо йти проти політики партії, то це може призвести до страждань як їх самих, та і їхніх сімей.
Так виник і розвинувся сильний страх, пов’язаний із протидією лінії партії. Як результат цього страху виникла звичайна, комфортна для людей ситуація: не приймати ніякої інформації, в якій могли б бути факти, що суперечать лінії партії, – не брати флаєрси і листівки. Не розповідати людям про проблеми, які можуть поставити під питання законність політики партії. Уникати цих проблем за всяку ціну. Тоді як такі дії можуть у цілому убезпечити людей від державного тероризму на материковому Китаї? (За його межами така поведінка безглузда) Таким чином, чи правильне те, що їх не цікавить політика? Можливо правильно, а можливо й ні, але не тому вони так агресивно ухиляються від таких розмов.
На тій самій підставі висуваються звинувачення на адресу тих, хто намагається розповісти їм про ці проблеми: «ви займаєтеся підривною діяльністю», або, як вони називають це, «займаєтеся політикою». Розповідати кому-небудь або давати інформацію про дії уряду і про факти, які він приховує, – це не означає займатися підривною політичною діяльністю, так само як і прохання анулювати своє членство в політичній партії для відмежування від їхньої діяльності. Це просто прояв уваги й турботи про людей.
Коли дуже багато люди відмовляються критично ставитися до свого уряду і його дій, і навіть критикують тих, хто так робить, то урядові може зійти з рук усе, що він забажає. Сумно, що це так і відбувається.
Ця стаття стала результатом роздумів автора після читання статті Чень Йі «Не цікавитися політикою – це те ж саме, що бути залученим у політику».
Одним з найбільших міських міфів* є те, що космонавти здатні з поверхні Місяця бачити Велику китайську стіну. Це не так.
#img_left#Астронавт Майкл Коллінз у своїй книзі «Момент старту» (Liftoff, 1988) писав, що існує помилкове уявлення про те, що Велику китайську стіну видно з Місяця.
У 1969 р. Коллінз знаходився на орбіті Місяця під час місії Аполлон 11. Космонавт тієї ж самої місії Нейл Армстронг неодноразово заявляв, що Великої стіни, «безперечно, не видно з Місяця».
Астронавт польотів Аполлон 8 і Аполлон 13 Джим Ловел провів дуже ретельні спостереження і стверджує, що «це твердження є абсурдним».
Космонавт Аполлона 15 Джим Ірвін сказав, що про видимість Великої стіни з Місяця «і мови бути не може».
Їх колега, астронавт Уїльям Пог перебував на навколоземній орбіті на космічній станції «Скайлеб» у 1973-74 рр. Висота над Землею складала близько 482,8 км. У своїй книзі «Як ходять в туалет ув космосі?» (How Do You Go To The Bathroom In Space?, 1991) Пог написав, що міг з космічної станції бачити Велику китайську стіну, але для цього йому був потрібний бінокль.
Астронавт Джей Апт за час чотирьох місій програми «Спейс шаттл» з 1991 по 1996 рр. в сумі 562 рази облетів навколо Землі. У журналі National Geographic за листопад 1996 р. Апт писав: «Ми шукаємо Велику китайську стіну. Хоча ми можемо бачити такі малі за величиною предмети, як злітно-посадочні смуги аеродромів, Велика Стіна складається в значній мірі з матеріалів, однакових за кольором з навколишньою місцевістю».
«Незважаючи на постійні твердження про те, що її можна бачити з Місяця, Велика стіна стає майже невидимою на висоті всього лише 180 миль! (290 км. – прим. пер.)».
Велика китайська стіна має лише близько шести метрів завширшки, і не є настільки великим об’єктом, щоб її було видно з Місяця – що знаходиться в середньому на відстані 384,4 тисяч кілометрів.
* Міський міф – історія, багата на правдоподібні деталі, але яка насправді є вигадкою (прим. пер.).
Автор Стівен Цзюань – доктор філософії, антрополог з університету Сіднея (Австралія). Звертатися із запитаннями з приводу його статей можна за адресою: s.juan@edfac.usyd.edu.au
У Лос-Анжелесі 28 січня відбулася церемонія вручення нагород Американської Гільдії Акторів (13th Annual Screen Actors Guild Awards), якими нагороджуються актори кіно і телебачення за краще виконання ролей у фільмах і телесеріалах. Статуетка, яку вручають переможцям, носить назву "Актор". Номінантів обирають 4200 вибраних методом випадкового відбору членів Гільдії, а переможця в кожній категорії визначають голосуванням всіх, хто є її членом – на даний момент їх кількість складає понад 120 000 тисяч чоловік.
ЗМІ на материковому Китаї повідомили, що ціни на зерно і олію раптово почали підвищуватися в листопаді минулого року. У Пекіні ціна на олію зросла на 10 %, а на муку – ще більше. Підвищення цін привело до зміни витрат і доходів багатьох галузей промисловості.
#img_left#Журналіст Великої Епохи взяв інтерв’ю в Ху Сіндоу, професора Пекінського Інституту Технології і експерта з проблем Китаю. Професор Ху є віце-головою Міжнародного ділового науково-дослідного інституту управління в Пекінському Університеті; він працює в галузі державної економіки, розвитку економіки і бере участь у всіх видах досліджень.
Журналіст: Що ви думаєте щодо нещодавньої ситуації збільшення витрат на зерно і олію?
Ху Сіндоу: Підвищення цін було неминучим. Вартість продукції в сільському господарстві дуже висока і вона виробляється головним чином у невеликих общинах, що об’єднують прості селянські господарства та приватних фермерів. Ціни на китайські зернові культури вищі, ніж в інших країнах; вдесятеро вищі, ніж в багатьох розвинених державах.
Головна причина високих витрат в тому, що сільськогосподарські засоби виробництва були монополізовані, тільки уряд доручає підприємствам випускати їх, більше ніхто. Як результат недостатньої конкуренції, ціни на хімічні добрива, зерно, сільськогосподарську техніку, водяні насоси, трактори та ін. дуже високі.
Додатково фермери намагаються діяти як малий бізнес; вони не виробляють продукцію у значних масштабах і, як результат, ефективність цього дуже низька. Дивлячись на ситуацію в цілому, займатися фермерством – не дуже вигідно. Через індустріалізацію сільського господарства фермери можуть забезпечувати сировиною підприємства, але вони досі залишаються у вразливій ситуації. Через нестачу ефективної координації приватні фермери не можуть вести чесні переговори з цими капіталістами і підприємцями; їм тільки доводиться пасивно приймати ціни, нав’язані партією.
Більш того, збільшення виробництва, використання потужної техніки для масштабних операцій вимагає великих капіталовкладень, які фермерам в даний час ніде взяти. Корпорації, що належать уряду, не дають позики фермерам. З фондів, призначених для селян, 70 % позик отримані через нелегальні фінансові канали, від сімей, друзів або лихварів. Сільські жителі знаходяться ніби у фінансовій ізоляції, немає ніякої можливості для них вийти на великомасштабні виробництва або ринки. Це також одна з причин високої вартості продовольства.
Журналіст: На вашу думку, як вони можуть вийти з цієї пастки?
Ху Сіндоу: Реформи повинні бути проведені, виходячи з багатьох аспектів. Перший крок – усунути монополію уряду на сільгосппродукцію і створити велику кількість приватних підприємств з різними формами власності. Незалежні підприємства потрібно просувати, щоб створити конкуренцію.
Уряду не слід боротися з людьми за вигоди; йому також не слід втручатися у виробництво. Його головна відповідальність повинна полягати в перевірці якості продукції. Таким чином, всі підприємства зможуть знизити ціни і зменшити торгові витрати за допомогою конкуренції.
Крім того, в сільській місцевості Китаю потрібно заохочувати створення селянських асоціацій, профспілок та ін., щоб дозволити фермерам краще організувати просування продукції і зовнішні продажі. Селянські профспілки можуть також збільшити фінансування і вирішувати фінансові проблеми сільгоспвиробників.
Журналіст: Ви думаєте, що ця реформа, про яку ви згадали, може бути здійснена в сьогоднішньому Китаї? Фермери з Тайчжоу провінції Чжецзян просили заснувати Союз фермерів, але дістали відмову від уряду.
Ху Сіндоу: Якщо центральний уряд не бажає проводити реформи, тоді нічого не можна зробити. Щоб знищити монополію на сільськогосподарський капітал, який включає законні інтереси різних груп, потрібно визначити наміри центрального уряду.
Найбільший страх місцевих чиновників викликає те, що фермери можуть організуватися. Хоча це тільки для того, щоб просунути прибуток і техніку, влада боїться можливих політичних проблем. Тому багато хто з них не підтримують асоціації фермерів і навіть тайком гноблять їх.
Журналіст: Яка ситуація з податками на сільськогосподарську продукцію?
Ху Сіндоу: Хоча центральний уряд зняв ці податки, і здається, що китайські фермери не повинні платити їх, фактично вони є основними платниками податків країни. Заступник уповноваженого національного відділу з податків і зборів розкрив, що 60-70 % податкового доходу Китаю надходить від селян. Зокрема, від фермерів, яким доводиться платити за сільськогосподарські запаси. Продукція, яку вони продають, відносно дешева, але процес виробництва дуже дорогий.
Навіть притому, що центральний уряд почав більше вкладати грошей в сільське господарство, все ж таки їх недостатньо для яких-небудь помітних змін. Фактично, фермери отримують дуже мало. Велика частина грошових коштів привласнюється місцевою адміністрацією, і лише небагато залишається для поліпшення життя селян. Врешті-решт, у них витягується більше грошей, ніж вони отримують. Сотні мільярдів юанів (приблизно сотні мільйонів доларів) витягуються з сільських районів щороку для створення промислової і міської інфраструктури.
Журналіст: Чи будуть фермери отримувати більше грошей від підвищення цін на продукцію?
Ху Сіндоу: Необов’язково. Фермери навіть можуть бути матеріально ущемлені. Рік інтенсивної роботи може ні до чого не привести. Причини цього в тому, що вартість продукції дуже висока і комерційні канали розроблені не повністю. Отже, збільшення цін на врожай не принесе фермерам додаткового доходу. Через роз’єднаність селян продукція може бути продана тільки уряду і на маленькі ринки. Оскільки важко продати всю продукцію на маленьких ринках, більшість продають уряду за низькою ціною.
Журналіст: Тоді хто отримує вигоду від підвищення цін?
Ху Сіндоу: Ймовірно, що це виробники сільськогосподарських засобів виробництва, адміністратори і співробітники комерційного відділу сільськогосподарського каналу, які й отримують основну частину прибутків. Вони є або державними чиновниками, або належать до людей, наділених правами, які знаходяться під захистом уряду. Вони знаходяться у виграшній ситуації.
Згідно з науковими дослідженнями фермерська продукція за останні роки не приносить прибутків. Інвестиції в сільське господарство складають приблизно 1,1 до 1. Останніми роками через полегшення податків багато людей відчувають, що фермери добиваються великого успіху. Проте це врівноважується підвищенням цін на добрива і пестициди. Отже, сільське господарство в Китаї все ще продовжує стикатися з великими труднощами.
Журналіст: Сільгосппродукція є основним товаром. Якщо буде підвищення цін, то інші товари також подорожчають. Деякі експерти побоюються, що це викличе інфляцію. Який ваш погляд на цю проблему?
Ху Сіндоу: Це можливо. Сільське господарство поставляє 30-40 % сировини в різні галузі промисловості. Підвищення цін на цю сировину може призвести до всестороннього збільшення промислових капіталів та інфляції. Згідно з останніми дослідженнями, підвищення цін на зерно стає головною причиною інфляції. Звичайно, це відбувається не тільки виключно через сільське господарство, але також пов’язане з цінами на різну сировину.
Фактично Китай завжди був країною з помірною інфляцією, яка ймовірно управлялася інвестиціями, а не продукцією. Мабуть інфляція головним чином була викликана масивним інвестуванням уряду в «досягнення проектів», щоб створити видимість процвітання, яка потім привела до підвищення цін на нерухомість та ін.
Останнім часом є повідомлення про незвичайні та зцілюючі властивості хімічного реагенту рослинного походження в червоному вині, відомого як ресвератрол (хімічна сполука фітоалексин або нутрієнти – живильні речовини – прим. перекладача).
#img_left#Недавні дослідження, проведені медичною школою при Гарвардському Університеті США, показали, що при годуванні мишей жирною і калорійною їжею з вживанням ресвератролу в них не виникало негативних наслідків.
На жаль, результати досліджень, що проводяться на мишах (або таких видах тварин, як морські свинки, щурі, мавпи, кролики і собаки), не завжди такі, як у людей. Суть висловів «Червоне вино продовжує життя» і «Червоне вино дійсно корисне для нашого здоров’я» в тому, що в червоному вині у малій кількості міститься ресвератрол. Але використовувана в дослідах на мишах щоденна доза його при таких дослідженнях дорівнює кількості, що міститься в 100 пляшках червоного вина.
Є думка, що червоне вино є можливою причиною того, чому французи, які вживають в їжу багато тваринного жиру і мають високий рівень холестерину в крові, рідше за людей інших націй страждають серцево-судинними хворобами. Ймовірно, саме червоному вину зобов’язані французи своїм здоровим серцем.
Але чи дійсно червоне вино – це так добре для здоров’я, як деякі намагаються нас в цьому переконати? Нехай алкоголь запобігає розвитку серцевих захворювань, що є причиною смерті приблизно четвертої частини людей.
Але він в той же час підвищує загрозу інших потенційних вбивць, включаючи рак. Якщо брати до уваги цей чинник, то уявна користь від алкоголю, по суті, зводиться до нуля [1].
Більш того, в той час, як червоне вино часто рекомендується фахівцями охорони здоров’я, доведено, що люди, які п’ють вино, вживають здоровішу їжу і набагато менше палять в порівнянні з тими, хто п’є інші види алкоголю (пиво або спирт). Наука довела, що не саме вино є джерелом здоров’я, а існують інші чинники, пов’язані з вживанням червоного вина, які й пояснюють уявні «вигоди» його вживання [2-4].
Вважається, що дієта з великою кількістю тваринного жиру, яка приводить до підвищення рівня холестерину, небезпечна для здоров’я. Їжа, багата насиченими жирами в продуктах тваринного походження, таких як м’ясо, яйця і молочні продукти, а також високий рівень вмісту в крові холестерину сприяють підвищенню артеріального тиску, що провокує розвиток захворювань серця.
Французький парадокс і полягає в тому, що при вживанні великої кількості жирної їжі та вина французи рідше за громадян інших країн страждають серцево-судинними захворюваннями.
Ця концепція з’явилася в 1953 році, коли американський учений на ім’я Ансель Кіс опублікував результати дослідження про те, що чим вищий рівень жиру в їжі, яку вживає нація, тим вищий коефіцієнт серцевих хвороб [5]. Інші дослідження, проведені за останні 50 років, приходять до таких же висновків і підтверджуються додатковими доказами впливу високого рівня холестерину в крові з ризиком серцевої хвороби.
Проте насичені жири і холестерин, як причину захворювання, не можна приймати за основну причину і серцеві хвороби – як її наслідок. Коли 50 років тому Кіс опублікував свою видатну працю, він в ній наводив приклади тільки шести країн. Хоча були дані по 22 країнах, Кіс вважав їх недостатньо обгрунтованими для своїх тверджень.
Фактично, багато даних, якими Кіс нехтував, не вписувалися в чудово складену, маленьку концепцію прямого зв’язку жирної їжі з серцевими захворюваннями, популяризацією якої він був захоплений. Наприклад, незважаючи на схоже споживання жирів, у Фінляндії кількість смертей в результаті серцевих захворювань у сім разів перевищувала кількість смертей в Мексиці. Глибинні дослідження також показали значні розбіжності в порівнянні серцевої захворюваності всередині країн, незважаючи на схожі харчові звички.
Можливо, що з пари десятків з гаком досліджень, які розглядали зв’язок між насиченими жирами і загрозою серцевих хвороб за останні півстоліття, лише невелика кількість з них не підтверджена. Тим паче, що, як ми вже говорили, поглинання насичених жирів піднімає рівень холестерину в крові та може привести до летального результату.
Проте ця залежність виявилася неспроможною у молоді. У віці старше середнього вищий рівень холестерину не здійснює шкідливого впливу на здоров’я. Дійсно, в літньому віці, згідно з деякими дослідженнями, підвищений рівень холестерину позитивно впливає на здоров’я. Незважаючи на ці факти, деякі продовжують бити в барабани, виступаючи проти холестерину, і приводити докази на користь цього в своїх роботах, стверджуючи, що препарати, які знижують рівень холестерину, відомі як статін, можуть зменшити загрозу серцевих хвороб.
Однак, деякі дослідники вважають, що користь статіну, який захищає від хвороби, обумовлена не його дією, що пригнічує холестерин, а іншими біохімічними процесами, які відбуваються в тілі. Наприклад, статін здійснює протизапальну дію, а запалення вважається важливим процесом, що лежчить в основі серцевої хвороби.
Концепція того, що холестерин не є основною причиною захворювань серця, так часто наводилася, щоб виправдати той факт, що кроки у напрямі дієти із зниження холестерину не врятують нам життя [6]. Виявляється, що поглинання тваринних жирів і дуже високий рівень холестерину в крові не є небезпечними чинниками ризику серцевих хвороб, якими їх зазвичай уявляють. Червоне вино і речовини, що містяться в ньому, не пояснюють французького «парадоксу», який, можливо, зовсім не існує.
Посилання:
1. White IR, et al. Alcohol consumption and mortality: modelling risks for men and women at different ages. BMJ 2002;325:191
2. McCann SE, et al. Alcoholic beverage preference and characteristics of drinkers and nondrinkers in western New York" (United States). Nutr Metab Cardiovasc Dis. 2003;13(1):2-11
3. Tjonneland AM, et al. The connection between food and alcohol intake habits among 48, 763 Danish men and women. A cross-sectional study in the project "Food, cancer and health". Ugeskr Laeger 1999;161(50):6923-7
4. Barefoot J C, et al. Alcohol beverage preference, diet and health habits in the UNC Alumni Heart Study. Am J Clin Nutr 2002;76(2):466-72
5. Studer M, et al. Effect of different antilipidemic agents and diets on mortality. Archives of Internal Medicine. 2005;165:725-730
6. Keys A. Atherosclerosis: а problem in new public health. Journal of Mount Sinai Hospital. 1953;20:118-139
Джон Бріффа, д-р. що практикує в Лондоні, автор статей на теми здоров’я, зокрема, харчування і природної медицини. Його веб-сайт: www.drbriffa.com
Діти Гамбурга здійснюють «навколосвітню подорож» безпосередньо у їхньому місті.
#img_left#Суботнього дня в одному із готелів Гамбурга зібралися діти з різних країн – Туреччини, Афганістану, Ефіопії, Португалії, Іспанії, Німеччини, Японії, Тайваню, Гамбії, Франції, Філіппін, Кенії, Азербайджану, Ірану, Мадагаскару. Майже усі вони одягнені у білі футболки та кепки із жовтим написом «Світч».
Одні бігають між стільцями, інші більш сором’язливі і стоять поряд зі своїми батьками. А батьки розмовляють один з одним на тему, як об’єднати дітей під час зимових канікул.
«Світч» – безкоштовний проект «Подорожі навколо світу», організований Асоціацією Гамбурга з налагодження культурних зв’язків. Його мета – дозволити дітям різних національностей познайомитися з культурою інших народів.
Пригода поряд
Валіха – музичний інструмент, який виглядає як величезна флейта, але в неї не дмуть, а грають на ній як на гітарі. Діти з «Світч» вчилися грати на цьому інструменті під час свого візиту в сім’ю 13-річного Енді Андріанавалоні з Мадагаскару. Якщо повернувшись додому, ви бачите що тонка тюль висить не на вікні, а надіта на дитину, складена в три шари і перекинута через плече, це, означає, що група «мандрівних» дітей тренувалася в «Індії» драпірувати сарі. Насправді діти не подорожують в інші країни у прямому розумінні цього слова, а знайомляться з різними культурами. Кожна сім’я представляє країну, з якої вона родом. Звичайно, під час «подорожі» у кожній сім’ї готується традиційна їжа, яка на превеликий подив виявляється дуже смачною для інших.
«Чого ми не знаємо один про одного»
#img_right#Діти відчувають радість від можливості більше дізнатися про інші країни, що перешкоджає виникненню упереджень, які вже були сформовані. Ось деякі з їх коментарів:
Дена з Афганістану: «Про німців кажуть, що вони зануди, але виявилося, що це не так».
Сена-Дездіна з Туреччини: «Я ніколи не святкувала Різдво і не знала, що на Різдво їдять гусака».
Марія з Росії: «У Росії Новий рік важливіше свято, ніж Різдво. У нас дарують подарунки на Новий рік».
Кіаваш, 11-річний хлопчик з Ірану: «Я довідався про те, що у Німеччині жінки мають право голосу вже з 1918 року».
Всі вони – мешканці Гамбурга
Ідея створення «Світч» належить Хурваш Пуркіан, голові Асоціації Гамбургу із налагодження культурних зв’язків. Вона виросла у Тегерані і приїхала до Гамбургу у віці 17 років: «В Ірані у мене був незабутній досвід відвідин японської сім’ї. На мене справили велике враження їхній спосіб життя, їжа – абсолютно усе. І тоді тут, у Німеччині, я подумала: у Гамбурзі стільки можливостей. Як було б добре запросити у гості 186 народів!
Іран – багатонаціональна країна. Там Пуркіан ходила до школи разом із турками, курдами, євреями. «У будинках цих людей панувала зовсім інша культура. Але ми дружили один із одним, і всі були іранцями. А тут усі діти, що беруть участь в «Світч» – мешканці Гамбурга.
Рік тому у пробному проекті налагодження культурних зв’язків взяло участь 18 сімей із 10 країн. Під час наступних літніх канікул в «подорожі» брало участь 50 сімей із 15 країн, а у третій «навколосвітній подорожі» – вже 80 сімей із 25 країн.
Дитяча знімальна група і «Золоте малятко»
#img_left#У кожній четвертій «туристичній» групі була одна дитина з Німеччини. Оскільки німецьких дітей виявилося більше, ніж вільних місць, інші організували знімальну групу. Вони відвідали «мандрівників» і взяли у них інтерв’ю. Як вмонтовується фільм та накладається відповідна музика? Знімальна група багато чому навчилася, і це принесло їм радість. Фільм, який вони зняли влітку, справив враження на жюрі, що вручає приз німецької організації соціальної допомоги дітям «Золоте малятко». 8 грудня «Світч» одержав другий приз.
Чужоземці – це друзі, з якими ми ще не познайомилися
Найкраще, що знаходиш, беручи участь у цій програмі – це дружба, яка виникає не тільки серед дітей. Контакти зав’язалися і між дорослими. Наприклад, батьки Кенрю Лау, який зі своєю сім’єю вже втретє представляв Японію у «Світч», познайомилися навіть із сім’ями, що не входили до їх групи. На прощання глава сімейства Лау заспівав пісню Френка Сінатри. «Коли ж влаштують «Світч» для дорослих?» – запитує він.
«Я впевнена, що діти за ці чотири дні досягли більшого взаєморозуміння один з одним, ніж за всі роки навчання у школі», – говорить Олександра Дінгес-Дідріг, член сенату Гамбурга з питань освіти та спорту і покровителька проекту «Світч».
Примітка редактора: «Світч (Switch)» – це група дітей з різних країн, що зібралися у Гамбурзі, Німеччина. Разом зі своїми сім’ями вони знайомляться з культурою сімей з інших країн, при цьому їм немає необхідності їх відвідувати.
По телеканалу CCTV був показаний репортаж про естафету олімпійського факела, в якому людей закликали жертвувати гроші на надання допомоги потерпілим від землетрусу в Сичуані. Як приклад в репортажі показали, як олімпійські факелоносці роблять пожертвування. Проте в руках у них не було ніяких грошей. Такий волаючий обман і викликав обурення багатьох китайців.
#img_left# Увечері 14 травня національне китайське телебачення CCTV показало репортаж про естафету олімпійського вогню, яка проходить в провінції Фуцзянь. Ведуча в ефірі звернулася до всіх з проханням присилати грошові пожертвування для надання допомоги потерпілим від землетрусу в провінції Сичуань і сказала, що приклад цьому подають факелоносці. Після цього показали кадри, в яких кілька факелоносців зробили рухи руками, неначе вони кидають в скриню для добродійних пожертвувань гроші. Проте було дуже ясно видно, що в руках у них нічого не було.
Це виглядало як театралізоване шоу, що і викликало сильне обурення у багатьох китайців, які почали бурхливо висловлювати своє невдоволення і лаяти CCTV в Інтернет-форумах. Зараз на багатьох великих форумах вже видалено фотографію кадру з несправжнім пожертвуванням грошей і відеоролик репортажу CCTV, які китайські блогери почали широко розповсюджувати, кажучи, що CCTV зовсім не боїться втратити репутацію.
#img_left_nostream#Кількість загиблих від землетрусу наближається до 20 тисяч чоловік. Влада побоюється, що в потерпілих районах можуть виникнути епідемії.
Сьогодні вже 4-й день після основного підземного поштовху в провінції Сичуань, в найбільш постраждалих районах не припиняються дощі. У повіті Веньчуань почалися локальні спалахи краснухи у дітей. Їм терміново необхідні ліки. Цю інформацію повідомив сайт «Мінбао» з посиланням на місцеве телебачення Сичуаня.
Агентство Синьхуа також повідомило, що за словами заступника губернатора провінції Сичуань Лі Ченюня, з’явилася також небезпека виникнення різних епідемій, пов’язаних із трупами загиблих, що почали розкладатися, і що якщо почнеться епідемія, то ситуація ще більше ускладниться.
Центральне агентство новин повідомило, що за станом на 16 годину 15 травня вже підтверджено 19 509 загиблих від землетрусу.
У повідомленні з посиланням на агентство Синьхуа мовиться, що від землетрусу постраждало 18 міст провінції Сичуань, кількість загиблих зросла до 19 509 чоловік, 102 103 людини поранено, 12 323 людини заблоковано під розваленими будівлями. На сьогодні вже врятовано 13 465 чоловік.
Влада провінції Сичуань повідомила, що вже відновлений зв’язок у повіті Веньчуань. Уряд виділив на рятувальні роботи 670 млн юанів ($95 млн).
Управління з надання допомоги потерпілим від стихійних лих провінції Сичуань вже направило в потерпілі райони 140 машин із продовольством. Проте цього вкрай не достатньо і необхідно ще додати зусиль у цьому напрямі – мовиться в повідомленні.
За повідомленням газети Asia Times з посиланням на агентство Синьхуа, постраждалі райони розташовуються на території площею 650 тис. кв. км., серйозно постраждали 44 повіти, 1061 селище, в яких проживали близько 20 млн. чоловік.
«Фаланчі» – це елітні предмети посуду, які використовувалися тільки в імператорському палаці за часів династії Цін (1644 — 1911). У перекладі з китайської «фаланчі» означає «емальовані предмети».
