#img_left_nostream#Китайський економіст пані Хе Цінлянь, яка мешкає в США, переконана, що хоча фінансова криза зачепила США, Європу та інші країни, Китай же вона обійшла стороною. Там уже більше ніж півроку вирує криза економічна. Вона завдає шкоди реальній економіці і тому є більш сильною, ніж фінансова криза Сполучених Штатів.
«Причина економічної кризи Китаю є результатом його економічної структури і не має нічого спільного з фінансовою кризою США», — розповідає Хе Цінлянь у своєму інтерв’ю. За її словами, фінансова криза США тільки спричинила зменшення китайських резервів іноземної валюти, але в жодному разі не пов’язана з китайською економічною кризою. Економіка Китаю сама загнала себе в таку безвихідь усією своєю системою, як політичною, так і економічною.
Через запровадження більш суворих вимог до тестування експорт іграшок уже не приносить прибутку. Якщо ж говорити про ринок нерухомості та біржовий ринок, то довгі роки інфляції вже призвели до того, що «мильна булька» лопнула. У зв’язку з надзвичайно високим рівнем інфляції та жахливою якістю їжі жителі Китаю переживають дуже суворі часи.
The Epoch Times (ЕТ): На економічному симпозіумі ви відзначили, що китайська економічна криза передувала світовій фінансовій кризі. Це істотно відрізняється від офіційної позиції Пекіна. Чи справді в Китаї існує економічна криза?
Хе Цінлянь (ХЦ): Після того, як виникла фінансова кризи, Китай ухопився за можливість покласти вину за свій економічний спад на фінансову кризу в США. Насправді ж це далеко від правди. Чому? Під час Олімпійських ігор 2008 року в Пекіні китайський режим використовував будь-яку можливість, щоб продемонструвати «Могутній Китай». На жаль, у 2008 році ця криза проявилася у всій країні.
Починаючи з 2006 року, олімпійська ейфорія під девізом «Все для Олімпійських ігор» дуже вплинула на фінансовий та біржовий сектор, а також на сектор нерухомості. Китайський режим намагався показати зовнішньому світові свою непохитність і заявив, що Олімпійські ігри в Пекіні принесуть прибуток більший за витрати. Через таку самовпевненість кожен намагався вскочити на «Олімпійський економічний експрес».
ЕТ: Це скидається у кращому разі на створення «мильної бульки».
ХЦ: Китайська економіка вже давно найвищою мірою становить собою утворення «мильної бульки». Незважаючи на те, що іноземні інвестори вже наприкінці минулого року з острахом чекали, що цей мильний пузир лопне, китайські інвестори були сповнені оптимізму. Вони вірили, що режим використає всю свою міць, щоб підтримати стабільність на біржовому ринку і ринку нерухомості. І як наслідок вони вирішили, що завдяки Олімпійським іграм вони можуть гуляти на ринках на всі заставки.
ЕТ: А що становить собою економіка Китаю після Олімпійських ігор?
ХЦ: Насправді Олімпійські ігри мали дуже обмежений уплив на ці ринки, крім інвестицій у будівництво олімпійських об’єктів. Фондова біржа від початку цього року опинилася у тяжкому становищі. Постійно висока протягом кількох років інфляція в Китаї — основна причина зниження рівня добробуту всіх китайських громадян. Громадяни більш низьких рівнів суспільства вже ледве виживають. Я спостерігаю за ситуацією, що склалася, від початку цього року.
Зараз уже жовтень. 13 березня в Шанхаї біржовий індекс упав на 3,971 відсотка. Того дня було втрачено 700 мільярдів юанів. Відтоді падіння не припиняється, і ми не побачили жодних покращень. Падіння біржового ринку далеке від фінансової кризи Сполучених Штатів. Це проблема Китаю. Навіть до фінансової кризи в США, тобто протягом перших шести місяців цього року, фондові біржі Китаю пережили різкий спад. Китайські аналітики теж утримуються від заяв про те, що ця ситуація пов’язана з біржовим ринком США.
ЕТ: У компаній більше немає доступу до капіталу для розширення їхнього виробництва в Китаї. Хіба це вже не призвело до великої кількості випадків банкрутства?
ХЦ: Банкрутства, що відбуваються по всій країні, також не були викликані фінансовою кризою США. Минулого року США бойкотували іграшки, випущені в Китаї, через високий вміст у них свинцю. Мільйони іграшок довелося повернути. Найбільше це позначилося на компанії з випуску іграшок "Li Da" в Фошані провінції Гуандун. Їм довелося відкликати 967 000 іграшок, проданих із використанням 96-ти їхніх різних фірмових знаків. 11 серпня голова цієї компанії в Гонконгу заподіяв собі смерть, повісившись у складській будівлі компанії.
Більшість товарів з ярликом "Зроблено в Китаї" для міжнародного ринку — це текстиль, одяг, взуття та іграшки. Починаючи з цього року, виникла проблема з продажем цих товарів. 1-го травня Американська асоціація індустрії іграшок та Американський національний інститут стандартів запровадили нову «Програму сертифікації безпеки іграшок». Виробників іграшок перевіряють у кілька етапів, проводять також експертизи на безпечність. Причому вартість сертифікації повинна покриватися виробником. Це за оцінкою китайських експертів збільшило вартість експортованих іграшок на 25%.
ЕТ: А що ви думаєте з приводу ринку нерухомості?
ХЦ: За передбаченнями кінця 2005 року, крах ринку нерухомості, поза всяким сумнівом, мав був статися. Подивімося на Шанхай. У той час брокери цього регіону контролювали 90% усього бізнесу. Якщо брокери будуть контролювати ринок нерухомості, це безперечно ненадійно, бо їхні основні ділові угоди — це спекуляція. Це означає, що рушійною силою ринку є не попит, а спекуляція.
Але коли ж почалося падіння? У жовтні 2007 року ринки нерухомості Пекіну, Гуанчжоу, Шанхаю та Шеньженя почали руйнуватися. Ринок нерухомості в Шеньжені пережив тяжке становище з падіннями від 20 до 40 відсотків. Зараз менші міста, які вважаються містами 2-го або 3-го рівня, охоплені тим самим явищем. Серед них Нанкін, Ухань, Ченду, Чунцин, Сямень, Фучжоу і Джухай. У сукупності в усіх містах ціни впали на 15%. Аналітики називають це ефектом доміно.
ЕТ: Китай інвестував більшість своїх резервів іноземної валюти на Уолл-стріт і в державні облігації США. Чи впливає це якимось чином на кризу в Сполучених Штатах?
ХЦ: Ні. Проблеми фінансової кризи США вітчизняні. Чому? Фінансова криза в Сполучених Штатах вплинула тільки на фінансові похідні цінні папери, що випускаються діловими колами, як наприклад, позики ненадійному позичальникові. Зони впливу цього не можна назвати великими. Справжня економіка США все ще процвітає. Впевненість споживачів, як і раніше, велика, і рентабельність окремих господарств теж висока. Також не спостерігається проблем у компаній галузі високих технологій. У цілому фінансові інститути перебувають у гарному стані. Удар припав лише на інвестиційні банки. Інші ж банки постраждали незначно. Американці також зрозуміли, що велика проблема полягає у втраті впевненості.
Американський біржовий ринок стабілізувався. За чотири тижні Сполучені Штати продали державні облігації на суму 100 з лишком мільярдів доларів. Це дуже чітко показує впевненість інших у Сполучених Штатах. За цих обставин криза може стабілізуватися. Треба тільки пережити наслідки. Після цього все успішно запрацює. Події, що відбуваються в китайській економіці, не мають прямого впливу на фінансову кризу США.
ЕТ: Яка на вашу думку найбільша відмінність між економічною кризою в Китаї та фінансовою кризою у Сполучених Штатах?
ХЦ: Китай став фабрикою світу, яка не відіграє провідної ролі в галузі технологій, як Англія в період промислової революції. У той час Англія була передовиком у технології, чого ще нікому раніше не вдавалося досягти. Але в Китаї все інакше. Китай перебуває на нижчих рівнях виробництва технологій. Він надає тільки трудомістку продукцію, для виготовлення якої необхідно застосувати лиш невелику кількість практичних технологічних навичок. Більшість з основних компонентів електронної продукції «Зроблено в Китаї» імпортується з інших країн. У Китаю немає ніяких технологічних переваг. Це один із ключових моментів.
Існує проблема і на фінансових ринках. До 2006 року накопичилася немала сума непогашених боргів, яка, згідно з просоченою інформацією від "Ernst & Young", становила близько 900 мільярдів доларів. Голова UBS AG (банку зі штаб-квартирою у Швейцарії, що надає фінансові послуги в усьому світі) також назвав аналогічну суму. Китайський режим об’єднав банки, що мали заборгованість, і продав їхні акції на біржовому ринку, щоб зменшити відсоток непогашених позик. Коли справа стосується непогашених боргів, китайський режим оцінює їх інакше, ніж світ за межами Китаю. До кінця березня 2004 року непогашений борг 4-х найбільших державних банків становив 1890 мільярдів юанів, що дорівнювало 19% усіх акцій Китаю.
Однак з 2006 року акції всіх банків були внесені до списку фондової біржі. І як наслідок ситуація змінилася радикально. До кінця 2007 року сукупний капітал 5 найбільших банків Китаю становив 29 мільярдів юанів. Частка непогашених позик становить 8,05%, знизившись таким чином на 11%. Жодна країна не вірить у ці цифри.
Корупція лютує. Разом із корупцією, ми спостерігаємо крах ринку нерухомості та цін на біржі.
ЕТ: У Китаї також спостерігаються проблеми з експортом.
ХЦ: Навіть якщо б у Сполучених Штатах не було фінансової кризи, вони зменшили б імпорт із Китаю. Як я згадувала раніше, американці не довіряють товарам «Зроблено в Китаї» вже протягом певного часу, і США значною мірою зменшили імпорт іграшок. Зменшення кількості імпортованого продовольства теж не має нічого спільного з фінансовою кризою. Причиною ж є отруйне сухе молоко. Споживачі втратили довіру до китайських продовольчих продуктів. Однак тривогу у Сполучених Штатах викликав не тільки цьогорічний випадок з отруєним молоком, а також і отруйний корм для тварин у червні минулого року. Хіба тут є щось спільне з фінансовою кризою? Ви справді вважаєте, що американці хочуть імпортувати отруйне продовольство й отруйні іграшки?
ЕТ: У Китаї фінансова криза США афішується і святкується як ознака краху ринкової економіки та капіталізму. Вони навіюють людям, що планова економіка соціалізму, керована державою, і потужний контроль, що здійснює китайський режим, набагато кращі за капіталізм та ринкову економіку. Яка ваша думка щодо цього?
ХЦ: Китай не пропустив можливості оголосити про крах моделі ринкової економіки. Цю брехню була висловлена надто рано, бо в той час китайський режим уважав, що в США будуть труднощі з подоланням цієї кризи. Однак вони не очікували, що економіка США стабілізується протягом одного місяця.
Китайський режим може говорити все, що йому завгодно, тому що всі ЗМІ контролюються державою. Більшість китайців не мають можливості читати іноземні газети та дізнаватися будь-яку інформацію із зовнішнього світу. Крім того, китайські газети, видані за межами Китаю, не друкують більшості економічних оглядів. Навіть якщо і знаходяться ті, хто проривається через таку інформаційну блокаду, вони не зможуть прочитати і по-справжньому достатньо дізнатися про фінансову кризу в США.
ЕТ: Китайський режим хоче посилити економіку внутрішніх районів для стабілізації економіки. Чи насправді докладаюся, на вашу думку, такі зусилля?
ХЦ: Китайський режим говорить про це не тільки останнім часом, а вже протягом кількох років. Китайську економіку можна охарактеризувати як серйозно залежну від зарубіжних країн. Фактор залежності становить 60%. Споживання у внутрішніх районах становить усього близько 30 відсотків. Тому розширення внутрішнього ринку споживачів так бажане для китайського режиму протягом останніх років. Чому вони так і не домоглися цього? Причина проста. Різниця між багатими та бідними занадто велика. У середнього китайського жителя дуже мало грошей.
ЕТ: Чому ви вважаєте, що у середнього китайського жителя мало грошей?
ХЦ: Навіть якщо у людей є трохи грошей, відтоді як були проведені всебічні реформи, вони повинні відкладати їх для пенсії, на освіту, медичну страховку та на орендні витрати. Освіта, медична страховка та витрати на оренду — наче три тяжкі вантажі, які лягають на плечі громадян.
Ось чому рівень заощаджень у Китаї найвищий у світі. Китайці відкладають на все: 1) на навчання дітей; 2) на випадок захворювання; 3) для дому. За таких обставин дуже важко переконати звичайного жителя витратити гроші на інші предмети споживання. Створення ринку індивідуальних потреб теж стикається з низкою труднощів. По-перше, зростання платежів не може наздогнати відтік капіталу, і, по-друге, ці три економічні навантаження нікуди не поділися. У таких умовах варто запитати, яким чином можна задовольнити індивідуальні потреби? Також слід пам’ятати, що банкрутство компаній створить велику кількість безробітних. На цю мить кількість безробітних становить близько 200 мільйонів чоловік. У 2009 році буде ще гірше. Ось чому пересічні громадяни надають перевагу тому, щоб «сидіти на своїх грошах».
ЕТ: Дуже часто запитують, чи існує імовірність того, що комуністичний режим у Китаї впаде?
ХЦ: Якщо хтось має на увазі моральний занепад, то він очевидний вже протягом тривалого часу. Це по суті можна бачити і в скандалі з отруйним сухим молоком. Упевненість простих громадян упала давно.
Марія Чжен. Велика Епоха
